Лукашенко пішов на вибори

На позачерговій сесії 14 вересня Палата представників Національних зборів вирішила, що президентські вибори в Білорусі відбудуться 19 грудня цього року. За це рішення одностайно проголосували всі 108 присутніх на сесії депутатів.

Як повідомляє державне інформаційне агентство БелТА, «при визначенні дати виборів Постійна комісія з державного будівництва, місцевого самоврядування й регламенту виходила з того, щоб забезпечити максимальну участь громадян у виборчій кампанії й провести її в зручний для виборців час. Проведення виборів до кінця року дозволить без гаяння часу на виборчий процес буквально з початку 2011 року розпочати реалізацію завдань соціально-економічного розвитку країни на черговий рік і п’ятиліття».

А депутат Володимир Зданович взагалі вважає, що на майбутніх виборах не треба сушити голову, за кого голосувати: «Усе це відбувається тому, що в країні відчувається рука справжнього, дбайливого господаря. Ви знаєте, про кого я говорю. Тож навіщо когось шукати?» «Хіба в нас у країні не створені умови для того, щоб людина жила нормально? Хіба ми з кимось воюємо? Хіба в нас безлад усередині держави чи стоять з плакатами безробітні?» — продовжив він.

Щоправда, з ним не згодні ті політики, котрі збираються взяти участь у президентських перегонах. А таких уже налічується чимало. Збираються поборотися з явним фаворитом виборчої кампанії керівник громадянської кампанії «Європейська Білорусь» Андрій Санников, голова Ліберально-демократичної партії Сергій Гайдукевич (він намагається стати президентом уже втретє). Збираються скласти конкуренцію О.Лукашенку і заступник голови Партії БНФ Григорій Костусєв, і співголова оргкомітету зі створення партії «Білоруська християнська демократія» Віталій Римашевський, і заступник голови Білоруської партії «Зелені» Юрій Глушаков, і заступник голови Об’єднаної громадянської партії Ярослав Романчук, і економіст Віктор Терещенко. Одним із серйозних суперників чинного президента називають лідера громадянської кампанії «Говори правду!» Володимира Некляєва. Колишній учасник минулої президентської кампанії 2006 року Олександр Мілінкевич поки розмірковує про свою можливу участь уже в цій кампанії.

У Виборчому кодексі країни нині прописано, що кандидат у президенти може мати свій індивідуальний виборчий фонд, максимальний розмір якого не мусить перевищувати три тисячі базових величин (одна базова величина в Білорусі становить 35 тис. рублів, або 11 доларів). Відповідно, такий фонд максимально може становити 35 тис. доларів. Крім того, держава кандидатам у президенти надає 2300 базових величин, або близько 25 тис. доларів. Загалом, бажаючий перемогти на цих виборах може на все про все витратити 60 тис. доларів. Не густо, якщо спробувати проаналізувати суми, які витрачають претенденти на найвищу державну посаду навіть у більшості пострадянських країн.

Але для того, щоб розраховувати й на цю невелику за виборчими мірками суму, слід зібрати на свою користь щонайменше 100 тис. підписів, аби офіційно вважатися кандидатом у президенти.

А як вважає більшість білоруських незалежних політологів, це зможуть зробити два, максимум три політики. Та й це ще, що називається, не факт. Серед найбільш розкручених публічних персон називають Олександра Мілінкевича, чия участь у цих перегонах поки що під питанням, і Володимира Некляєва, поета, який вирішив активно долучитися до цієї президентської кампанії. До речі, окремі експерти переконані, що громадянська кампанія «Говори правду!», яку очолює В.Некляєв, проводиться за російські гроші, тому в стані націонал-демократів ставлення до цієї кампанії, м’яко кажучи, неоднозначне.

Утім, повторимося, що явним фаворитом цих виборів є чинний президент Олександр Лукашенко, рейтинг якого, навіть згідно з дослідженнями незалежних соціологічних служб, перевищує 45%. Рейтинг його найближчих конкурентів не перевищує 3—5%. І навряд чи за час, що залишився до виборів, він дуже зміниться в бік збільшення. Тому твердження деяких опозиційних політиків та інтернет-ресурсів, що не сьогодні-завтра популярність О.Лукашенка впаде остаточно, є не більш ніж плодами збудженої фантазії. Щоправда, цього разу не все так чітко й очевидно, як під час попередніх президентських кампаній. Річ у тім, що білорусько-російські відносини переживають далеко не найкращі часи. Провідні засоби масової інформації Російської Федерації (з подачі, звісно, найвищих посадових осіб цієї держави) раз по раз випускають дуже критичні щодо білоруського президента фільми, передачі й статті. І це не найгірше.

Ось що говорить політолог Федір Хмарук: «Уже зрозуміло, що підтримувати Олександра Лукашенка на цих виборах Росія не буде. Швидше, навпаки. Думається, що з наступного року можна буде забути про пільгові ціни на російський газ, та й з нафтою вимальовуються дуже туманні перспективи (наразі Білорусь отримує від Росії 6,3 млн. тонн безмитної нафти. — П.Л.). Більше того, не виключені й чергові «молочні», «цукрові» й інші війни з Росією, які можуть завдати ослабленому білоруському бюджету дуже серйозного удару. Європа теж не в захваті від дій білоруського лідера — на її думку, в Білорусі, як і раніше, дуже актуальні проблеми зі свободою зборів, слова тощо. Але уявити, що на цих виборах Москва й Брюссель виступлять єдиним фронтом проти О.Лукашенка, мені здається малоймовірним. Надто між ними багато протиріч, і дуже різниться те, чого хочуть отримати від Білорусі РФ і ЄС. Перша хоче отримати найласіші шматки білоруської власності й цілковито керовану державу, що знаходиться на перетині найважливіших геополітичних шляхів. Друга прагне демократизації Білорусі й виведення її з практично тотального політичного й економічного впливу... Росії».

Сам Олександр Лукашенко, судячи з усього, все ще не втрачає надій відновити колишні відносини з керівництвом Російської Федерації. Зустрічаючись у Мінську з Генеральним секретарем ОДКБ Миколою Бордюжею, як повідомляє Інтерфакс, заявив: «Нас, звісно, хвилюють наші відносини з нашим головним партнером в ОДКБ — Російською Федерацією. Але, незважаючи на те, що російське керівництво нас постійно останнім часом хапає за різні частини тіла, ми не заточилися на нього так, як, можливо, дехто думає. Ми цілком адекватно оцінюємо те, що відбувається... Гадаю, що ці непорозуміння рано чи пізно розвіються. Я хочу, щоб ви розуміли, що ми були й будемо для російської людини надійним оплотом, опорою, форпостом, як це заведено говорити в Росії».

От тільки сама Росія до інших учасників президентських перегонів ставиться уважніше, ніж до О.Лукашенка.

Федір Хмарук переконаний, що й цього разу чинний президент «захистить свій титул», але що буде після виборів, передбачати дуже важко: «Обіцяна середня зарплата в 500 доларів, гадаю, до кінця року нікуди не подінеться, з’явиться. Уже збільшені пенсії й стипендії. Багато будується доріг, будинків тощо. Держава як і раніше не згортає соціальні програми. І виборці це бачать і відчувають. Інше питання, що з усім цим буде після проведення головної виборчої кампанії п’ятирічки.

Опозиція мала б набагато більше шансів перемогти в ній, якби вона змогла представити суспільству єдиного кандидата, але вже зрозуміло, що такий на цих виборах не з’явиться, отже, не з’явиться й реальна альтернатива Олександру Лукашенку».

Утім, усе ще можливі різні сюрпризи й несподівані повороти виборів-2010.