Макіавеллівський план Путіна?

Недільна риболовля в Кеннебанкпорті була, як висловився президент США Джордж Буш, «паршива». Проте в понеділок, коли він повернувся на менське узбережжя в компанії Володимира Путіна, президент Росії негайно вихопив із води тридцятидюймового смугастого окуня. І, оскільки на спільній прес-конференції головною дійовою особою також став Путін із пропозицією щодо російсько-американської співпраці з питань протиракетної оборони, в його рибній перемозі важко не побачити певного символізму.

Місяць тому Путін уже здивував США пропозицією пустити американців на радар у Азербайджані, який контролює Росія, і тим самим Москва перехопила дипломатичну ініціативу в суперечці з Вашингтоном щодо майбутнього протиракетної оборони в Європі. Росія побоюється, що бази, які США мають намір розташувати в Польщі та Чехії, які колись входили до радянського блоку, порушать військовий баланс у регіоні. Пентагон заявляє, що ці бази необхідні для захисту Європи від іранських балістичних ракет, проте в Москві вважають, що радар у Чехії буде спроможний передавати США дані про російські ракети та супутники.

Цього тижня на саміті в Кеннебанкпорті Путін використав отриману раніше перевагу в повній мірі й зробив США нову пропозицію: якщо об’єкт у Азербайджані американців не влаштовує, побудувати нову станцію на півдні Росії. Також Путін заявив, що в цьому проекті мають набагато більш активно брати участь країни Європи та НАТО: він пропонує створити в Брюсселі та Москві центри раннього попередження, таким чином трансформуючи тему протиракетної оборони з джерела тертя на підвалину регіонального «стратегічного партнерства». Проте, він відкрито сказав, що ці ініціативи можуть бути здійснені лише замість американського проекту розміщення власних баз у Центральній Європі, а не разом із ним, як того хоче Вашингтон.

Отже, Путін виступив у властивій йому самовпевненій манері, при цьому не давши США ні на крок просунутися до відповіді на головне питання щодо його пропозицій: що це — серйозна спроба досягнути угоди з протиракетної оборони і вивести військову співпрацю між Росією і Заходом на небачений досі рівень чи підступний макіавеллівський план, спрямований на те, щоб не дати США домогтися своїх цілей і одночасно викликати розкол Європи?

Наразі США публічно висловлюються в сприятливому ключі — в тому сенсі, що Америка рада бачити в пропозиціях Росії знак усвідомлення в Москві серйозності чинників, які примушують у принципі будувати системи ПРО. Європейські дипломати також вітали пропозицію Путіна про посилення позиції Ради Росії-НАТО (в який входять Росія і 26 країн-членів альянсу) як консультативного органу в цьому проекті — щоправда, висловивши сумніви в їх корисності.

Проте, деякі представники західного дипломатичного корпусу побоюються, що путінські заяви — це не реальні пропозиції, а лише обманний тактичний хід, застосовуваний лише з метою не допустити створення баз ПРО в Чехії та Польщі.

— Ми, звичайно ж, хотіли б пересвідчитися — якщо ці ідеї втілюватимуться в життя, — що це не політика і не спроба поділу сфер впливу, — заявив один із представників НАТО.

Якщо Рада Росія-НАТО матиме не лише консультативні повноваженнями щодо ПРО, вона зможе затримати виконання американського плану, а розлам у Західній Європі за проблематикою протиракетної оборони стане ще більш помітним, аніж сьогодні.

Перевіркою намірів Путіна стане інформація про те, чи буде його пропозиція включати радар, еквівалентний радарові Х-діапазону, який США планують встановити в Чехії. Такий радар необхідний для того, щоб наводити ракети-перехоплювачі на ракети, випущені ворогом, а запропонований Путіним об’єкт у Азербайджані — це більш простий радар, який забезпечує лише раннє попередження.

Деріл Кімбалл, виконавчий директор вашингтонської Асоціації з питань контролю над озброєннями вважає, що ухвала, яка дала б можливість США досягнути своїх цілей щодо ПРО, але при цьому не стала б причиною нових перегонів озброєнь із Росією, обов’язково потрібно шукати.

— Звичайно, у Росії не може бути права диктувати Заходові, яка в нього має бути система безпеки, але наша безпека ще багато в чому залежить від скорочення російського ракетно-ядерного потенціалу, — сказав він.