Марек НОВIЦЬКИЙ: ООН в Косово — це не просто місія, це — сурогат держави

Поляк Марек Антоні Новіцький минулого року став першим міжнародним омбудсменом ООН в Косово. Перед цим він обіймав посади в Міжнародній гельсинській фундації з прав людини та в Європейській комісії з прав людини у Страсбурзі.

Пан Марек дуже рідко говорить про себе від першої особи, бо там він не Марек Антоні Новіцький, а омбудсмен — своя людина для кожного серба та албанця. Він остання інстанція, до якої може звернутися будь-хто в регіоні «конфлікту, який там ще догорає...»

Марек Антоні Новіцький мало часу проводить в офісі, весь час переміщується по Косово, тому його важко застати на робочому місці. Він у рівній мірі цікавиться сербськими анклавами та албанськими етнічними групами, і знає майже усіх сербів Косова в обличчя.

— Коли з’явився у Косово міжнародний омбудсмен, які його обов’язки?

— Інститут міжнародного омбудсмена у Косові був створений 21 листопада 2000 року для того, щоб він функціонував там не лише під час конфлікту, але й надалі. А не просто, як якась там тимчасова організація. Він мусить там бути незалежно від того, яким буде майбутнє Косова.

Завдання — по-перше, це реагування на порушення прав людини адміністрацією та запобігання цим порушенням. По-друге, пiдтримка, пропаганда прав людини.

Омбудсмен займається переважно індивідуальними скаргами, які він розглядає, базуючись на Декларації прав людини. Але ми не можемо обмежуватись лише проблемами окремих індивідів. Тому ще маємо багато роботи місцевого характеру.

Значна частка праці — це розробка принципів та аналіз законів ООН щодо прав людини. ООН в Косово — це не просто місія, це — сурогат держави. Сурогат, яким править ООН, який користується повним імунітетом на терені регіону. На жаль, мені часто доводиться піддавати критиці подібну ситуацію.

Вам це можливо не зрозуміло, тому приклад: поліція ООН затримує машину, нібито за порушення. Водія забирають на 48—72 години до в’язниці, а коли звільняють — машини нема.... І людина вже нічого не може зробити і довести, оскільки поліція ООН має імунітет. Думаю, що це неприйнятне, оскільки ООН — організація, яка повинна захищати права людини. Я вважаю, що міжнародні організації — це колонізатори. А місцеві люди перед ними беззахисні та беззбройні.

Тому дуже часто у розгублених мешканців Косова як албанських, так і сербських, виникає запитання: куди піти? Кому пожалітися? І, зазвичай, вони звертаються до омбудсмена. Тому й белградська влада каже, що «з нами омбудсмен», те саме каже і албанський уряд в Косово.

Ми інколи навіть провокували міжнародні організації, щоб показати, що інститут омбудсмена — це не лише організація для ООН, але й, перш за все, для людей.

— Чи повертаються до Косова біженці?

— Так. Вони повертаються. Не багато, але вони є. Переважно це албанці, але трапляються і серби. Хоча останні живуть в оточеннi армії і, думаю, що якби хоч один серб зараз вийшов на вулиці Приштини, його, скоріше за все, було б застрелено.

— А чи були якісь напади на омбудсмена?

— Таких відкритих нападок на мене не було. Але коли я брав участь у голодному страйку сербських в’язнів у Мітровиці, де проводив щодня по декілька годин разом iз ними, я приходив додому, а мої двері були «розмальовані» смердючими людськими відходами. Але я розумію, що маю продовжувати свою роботу, інакше будуть i інші запахи...

Омбудсмен у Косово має шукати дуже незвичні форми дії. Наприклад, голодування разом iз в’язнями — не входить в обов’язки міжнародного омбудсмена, але мені потрібно було бути там разом iз ними, для того, щоб страйк було припинено без жертв.

Люди звертаються до омбудсмена, як до останньої інстанції з неймовірними проблемами. Одного разу, наприклад, до нас зайшов чоловік пояснити, чому омбудсмен важливий саме в Косові. Він сказав, що зараз у Косові багато міжнародних структур, які відлякують своєю неприступністю простих людей. «А з омбудсменом ми не почуваємо, що ми сам на сам зі своїми проблемами. Ми відчуваємо, що у нас є ХТОСЬ».

— Хто найчастіше звертається до вас за допомогою: серби чи албанці?

— Албанці. Але це переважно тому, що саме вони мають кращий і простіший доступ до нашої інституції. Серби в Косові живуть в закритих анклавах, які охороняються військами KFOR і переважно не мають свободи пересування. Тому ми робимо різні організаційні ініціативи, щоб серби також мали доступ до Омбудсмена. Для цього розвиваємо регіональні структури.

— З якими скаргами найбільше до вас звертаються?

— Люди в основному скаржаться на проблеми, які стосуються дискримінації при прийнятті на роботу, брак відповідного судового захисту. Є багато скарг щодо арештів, перевищення повноважень з боку поліції та брак шанування власності. Багатьма проблемами все ж таки займається місцева влада, не чекаючи на скарги. Це йдеться, наприклад, про проблеми, які пов’язані з імунітетом міжнародної адміністрації, радників у Косові, адміністративними арештами або обмеженням власності, коли до уваги приймаються погляди безпеки.

— Ви казали, що в вашому офісі бувають, так звані, Дні відкритих дверей...

— «Дні відкритих дверей» проходять кожні два тижня в четвер. В цей день кожен чи то серб, чи албанець може прийти і порозмовляти з представником про все, що його турбує. Вперше такий день ми провели 3 травня цього року, а до того часу зі мною таким чином зустрілося більше 150 людей зі всього Косова. На початку жовтня подібні «Дні відкритих дверей» буде організовано також в чотирьох головних (поза Приштиною) осередках Косова: в Мітровиці, Гніляне, Печі, Призрені. Але там подібні дні будуть проходити не частіше одного разу на місяць.

— Скоро в Косово відбудуться вибори. На вашу думку, чи змінять вони ситуацію в регіоні? І якщо так, то в який бік?

— Після виборів значна частина адміністрації зі статусу центральної перейде в локальну. До цього часу під контролем представника адміністрації Косова була переважно міжнародна адміністрація, тепер все зміниться. Хоча, як це все буде, ніхто напевно не знає. Також результати виборів дуже залежать від ставлення до них сербів та їхнє рішення брати участь у виборах чи бойкотувати їх. Маю надію, що албанці все ж таки не матимуть ейфорії при отриманні влади і не викличуть різні реакції інших етнічних груп регіону. Представник Міжнародного інституту омбудсмена в Косові буде змушений дуже пильнувати ці процеси.