Маятник тривоги
Польський президент Олександр Квасневський назвав результат, показаний на виборах до сейму правопопулістською партією Анджея Леппера «Самооборона», «важливим сигналом тривоги». Дійсно, результати польських виборів були цілком передбачувані за багатьма параметрами. Правий уряд країни, зважаючи на підсумки соціологічних опитувань, готувався до відставки вже давно й не робив ніяких далекоглядних кроків.
Лідер лівих Лешек Міллер теж давно вже поводився як новий прем’єр-міністр країни: його інтерв’ю останніх років і тим паче — місяців аж ніяк не нагадували інтерв’ю опозиційного політика — скоріше, Міллер висловлювався як людина, котра повідомляє, яких заходів буде вжито впродовж короткого часу… Власне, перехід влади від лівих до правих у Польщі й навпаки — це тенденція, характерна не лише для цієї країни, а й для інших країн Центральної та Східної Європи — згадаймо хоча б Чехію, Литву, Угорщину. І все ж у результатах польських виборів є щось загрозливе для майбутнього розвитку країни. Навіть якщо говорити про поразку «Солідарності» й ліберального «Союзу свободи» — і таке вже бувало. Їхнє місце в новому сеймі займе Громадянська платформа, яка об’єднала й колишнього кандидата на посаду президента Польщі Анджея Олеховського, й спікера сейму, який покинув «Солідарність», — Мацея Плажинського, й ряд колишніх активістів «Союзу свободи», серед яких популярний мер Варшави Павло Піскорський. Але Громадянська платформа, незважаючи на друге місце, яке вона посіла, й можливі 66 мандатів у сеймі (у лівих, за останніми даними, — 217, у селян — 41, більшість — це 231 голос) аж ніяк не виглядає найсильнішою альтернативою сейму.
Тому що в новий парламент — і це найважливіший результат нинішніх виборів, що шокував багатьох поляків, — пройшли три радикальні організації правого ухилу. Це правонаціоналістична партія «Право й справедливість» (47 мандатів), популістська «Самооборона» (52 мандати) та правоклерикальный Союз польських сімей (35 мандатів). Неважко підрахувати, що у праворадикалів буде 134 мандати в сеймі, а головною постаттю цього нового політичного флангу стає лідер «Самооборони» Анджей Леппер, який прославився своїми хуліганськими витівками й образливими заявами та якого в Польщі порівнюють то з росіянином Жириновським, то з австрійцем Хайдером…
Таким чином, цього разу польський маятник гойднувся надто сильно — у бік маргіналізації правого політичного табору країни; вибору, який чимала частина виборців зробила на користь популістів, націоналістів і клерикалів. Тому вже сьогодні відповідальні польські політики й лівих, й правих переконань починають замислюватися: які ж праві правитимуть Польщею наступного разу? Президент Квасневський уже дійшов свого висновку. Він стверджує, що сигнал «Самооборони» полягає в тому, що не можна недооцінювати рівня незадоволення тим, що відбувається за роки реформ. «Ми розділили Польщу на людей успіху та людей без перспектив. Це небезпечно, й нам слід діяти таким чином, щоб втрачені, незадоволені люди могли відчути значення того, що відбувається в Польщі, й взяти участь у цьому», — каже Квасневський.
Думка більш ніж актуальна для України — просто, порявняно з Польщею, кількість людей успіху й людей без перспектив у нас буде дещо різнитися…
