Мексика: життя поруч з великим сусідом

На днях Мексиканські Сполучені Штати відсвяткували двохсотріччя незалежності країни від іспанських колонізаторів. За цей час ця країна пережила революцію, непрості відносини з північним сусідом, декілька років тому — епідемію свинячого грипу, провела Олімпійські ігри і два чемпіонати світу з футболу. Тепер головною проблемою для Мексики є війна з наркобаронами, яка забрала 28 тис. людей. Які уроки винесла ця країна за роки незалежності та чи зможе уряд і в який спосіб остаточно покласти край наркоторгівлі? Яким чином Мексиці вдалося успішно вийти з глобальної фінансової кризи і якими бачаться перспективи відносин з Україною? Про це «Дню» — в інтерв’ю Надзвичайного і Повноважного Посла Мексики в Україні пані Беренісе Рендон ТАЛАВЕРА.

— Звичайно, для мексиканців ця дата є дуже важливою. Ми не лише відсвяткували двісті років від дня незалежності, а й поєднання історичних процесів. Адже коли іспанці прибули в Мексику, вони відкрили там велику цивілізацію. Тож поєднання тієї цивілізації та іспанської колонії за триста років дали іншу національну ідентичність. Це дало поштовх руху за незалежність, яку було здобуто 16 вересня 1810 року. За 200 років нам довелося впорядковувати чимало питань, процес не був швидким. Але цього року ми також святкуватимемо соту річницю Мексиканської революції (20 листопада 1910 року), яка була першою соціальною революцію двадцятого століття. Мексиці довелося пройти крізь усі складні історичні процеси, щоб стати тією Мексикою, якою вона є сьогодні. Справді, цього року ми маємо привід для осмислення засвоєних уроків і того, що ми повинні зробити для майбутнього. Ми віддали шану нашим героям, але це також була дискусія, міркування, яким буде наш майбутній напрямок.

— І в якому напрямку рухаєтеся ваша країна?

— Передусім, ми дійшли висновку, що позаду великий шлях, упродовж якого поліпшився матеріальний достаток громадян нашої країни. 1910 року ми були переважно аграрною країною, населення якої жило серед полів, у бідності. Тепер завдяки цим процесам та зрушенням ми — урбаністична країна, і значна частина наших громадян належить до середнього класу, має будинки, користується сферою послуг, інфраструктурою, освітою, медициною і має роботу.

Не можна сказати, що проблем не існує, адже 40 відсотків населення продовжує жити в бідності, але в решти ситуація краща. Знаю, що ви запитаєте у мене про наркоторгівлю.

— Таки запитаю.

— Насправді це найбільша проблема сьогодення для Мексики.

— І, певно, проблема дуже серйозна. Навіть Держсекретар Сполучених Штатів Гілларі Клінтон заявила нещодавно, що Мексика, де процвітає торгівля наркотиками й насильство, дедалі більше стає схожою на Колумбію двадцять років тому.

— Так, проблема наркоторгівлі та безпеки в Мексиці широко відома у світі завдяки засобам масової інформації. Але ситуація в нашій країні відрізняється від тієї, що була в Колумбії 20 років тому. По-перше, у нас не немає повстанців, революційних чи партизанських рухів. У Колумбії це була головна проблема, до якої додавалася наркоторгівля. У Мексиці головною проблемою є транзит наркотиків, їх споживання та збут на північ, що пов’язано з питанням безпеки. Але в політичному плані ситуація відрізняється. І Президент Обама чітко про це заявив після зауваження пані Клінтон.

Аби це зрозуміти, необхідно поглянути, наскільки важливою є проблема торгівлі наркотиками на міжнародному рівні. Це проблема не лише Мексики, вона стосується всіх країн світу. Мексика опинилася в центрі цієї проблеми, по сусідству з країною, де наркотиків споживається найбільше в світі. На ті гроші, що вони отримують за наркотики, наркоділки купують у США зброю, яку потім збувають у Мексиці й за допомогою якої чиняться страшні злочини. Також вони використовують ці гроші, щоб давати хабарі в обох країнах. Я лише хочу сказати, що торгівля наркотиками, відмивання грошей і торгівля зброєю є проблемою світового масштабу.

— Чому влада Мексики не може покласти край торгівлі наркотиками?

— У Мексиці ми намагаємося боротися з цією проблемою. Але адміністрація Президента Кальдерона почала боротися з наркоторгівлею від самого початку, що включало і боротьбу з наркотиками, і вирішення соціальних питань. Було заарештовано понад 30 тис. людей, пов’язаних із наркоторгівлею. Конфісковано понад 30 тис. тонн зброї. Минулого року влада конфіскувала понад дві тисячі тонн марихуани і 9 тонн кокаїну.

— Але покласти край цій проблемі так і не вдається. І, очевидно, доказом цього є пропозиція президента Філіпе Кальдерона, який закликав до серйозної дискусії щодо легалізації наркотиків, що, на його думку, допоможе виграти війну проти наркоділків. Що ви скажете з цього приводу?

— Справді, президент говорив про цю проблему й підтвердив, що сам він від цього не в захваті. Але багато експертів та науковців з питань безпеки кажуть, що для того, щоб наркоторговці більше не отримували прибутків від продажу наркотиків, потрібно легалізувати лише маріхуану. Дискусія може стосуватися тільки цього. Між іншим, у Каліфорнії вирощують марихуану і планують легалізувати її як лікарську рослину. Щойно її легалізують як ліки, цим зможуть скористатися всі. І один з аргументів полягав ось у чому: який сенс боротися з продажем марихуани, вбивати людей і зберігати її нелегальний статус, якщо це може бути легальний ринок. Тут добре спрацьовує закон попиту і пропозиції. Тож аргумент полягає в тому, щоб прикрити фінансові прибутки, що їх отримують наркоторгівці. Уряд витрачає дуже багато коштів на боротьбу проти наркоторгівлі. Можна використати ці гроші для вирішення питань бідності, покращення інфраструктури, будівництва, освіти.

— Відомо, що відносини між колишньою колонією та колонізатором не завжди є добрими, бо зазвичай останній хоче грати роль старшого брата, як це відбувається у відносинах між Україною та Росією. Що ви можете сказати про відносини вашої країни з Іспанією?

— Для Мексики відносини з Іспанією дуже важливі. Вона — наш міст до Європи. У нас з Іспанією дуже багато спільних цінностей як історичних, так і культурних. Обидві країни впливали одна на одну впродовж п’ятиста років спільної історії. Іспанія впливає на наш розвиток, а ми — на їхній, ще з колонізаторських часів. З Іспанією ми переплітаємося. Дехто в Мексиці вважає, що ми не повинні мати такі відносини через завоювання та колонію. Але то все в минулому. А сьогодні ми повинні дивитися в майбутнє. Ми розривали дипломатичні відносини під час громадянської війни в Іспанії, багато іспанських революціонерів поїхали в Мексику і зробили величезний вклад у нашу країну. Після смерті генерала Франко ми відновили дипломатичні відносини у 80-х роках. Відтоді наші відносини були кращими, ніж із будь-якою іншою країною.

— А які у вас відносини із США? Навряд чи можна сказати, що вони рівноправні.

— Із США у нас чудові відносини. Якщо з Іспанією наші долі переплетені, то з Америкою ми взаємозалежні. Наші економіки дуже взаємопов’язані, і ми маємо багато спільних аспектів у наших сусідських відносинах. Ми економічні й торговельні партнери в організації NAFTA; багато американців живуть у Мексиці, а в США живуть понад 20 мільйонів людей з мексиканським корінням. У багатьох із них залишилося коріння ще відтоді, як частина американської території належала до Мексики, а дехто з них уже народилися в США.

Багато американських підприємців приїздять у Мексику, яку вважають хорошим місцем для бізнесу, інвестицій і туризму. Щороку до нас приїздять 21 мільйон туристів. Це переважно американці. У нас є чудові місця для туризму. Багато американських студентів їздять у Мексику вивчати медицину, наприклад.

— Бо дешевше?

— Так, крім того, існують чудові освітні програми. Тож якщо у них немає можливості навчатися в США, вони їдуть до Мексики. Ми є взаємозалежними країнами, оскільки у нас спільна історія та культура. Американці полюбляють мексиканську їжу. Такі місця, як Техас, Каліфорнія, Нью-Мексико і навіть Аризона, пишаються наявністю в них мексиканської культурної спадщини.

— Чи існує для Мексики загроза поширення лівої хвилі, що характеризується авторитаризмом і популізмом, які охопили Латинську Америку в останні роки?

— Популізм є лівий і правий. (Сміється.) Ні, такої загрози немає. Я вважаю, що Латинська Америка завжди рухалася хвилями. У нас були військові уряди в 30-х та 70-х роках ХХ століття. Потім розгорнулася демократична хвиля, у країнах почалися демократичні процеси, вибори, припинилися державні перевороти. Нині в більшості країн запанувала демократія, і це триватиме. Ось чому ми можемо обирати ліві, центристські, праві уряди, саме це і є демократія. Люди обрали Чавеса, Ево Моралеса та інших. Я була послом у Сальвадорі, де впродовж багатьох років працює правий уряд, але нещодавно був обраний лівоцентристський. Це є частиною демократичного процесу в Латинській Америці. Деякі експерти кажуть, що хвиля лівих урядів минає. Тепер їм на зміну приходять правоцентристські уряди. У Чилі після стількох соціальних урядів до влади прийшли праві. У Коста-Риці, Колумбії та Мексиці та сама ситуація. Триває дискусія щодо того, хто виграє в бразильських виборах: кандидат від лівих сил чи від правих. Сьогодні в Латинській Америці суспільства — відкриті, плюралістичні й демократичні.

— У Європі ми є свідками реакції європейських країн на фінансову кризу. І досі бачимо, як європейські уряди зменшують видатки на соціальні програми, кошти на держапарат, скорочують державних службовців. Якою була реакція вашої країни на цю глобальну кризу?

— Криза почалася в Сполучених Штатах. Беручи до уваги, що наші економіки є взаємозалежними, ми були однією з перших країн, по яких криза вдарила дуже сильно. Багато американських компаній згорнули свою діяльність у нашій країні. Також ми мали проблему з епідемією грипу, вона теж негативно вплинула на нашу економічну ситуацію. Таким чином, уряд президента Кальдерона розпочав важливу програму, спрямовану на полегшення негативного впливу кризи. Ми не лише скоротили держапарат, зменшили бюджет, а й розгорнули стимулюючі програми, що допомогли нам досягнути економічного зростання цього року, який, очікуємо ми, має становити від чотирьох до шести відсотків. Інфляція контролюється. Уряд почав робити інвестиції в розвиток інфраструктури, щоб збільшити кількість робочих місць. Іншим структурним аспектом уряду були кращі соціальні програми для бідних, у сферах медицини, освіти і житлового забезпечення. Минулого року ми отримали 12 млрд. доларів інвестицій. За оцінками міжнародних агентств, наша країна є дуже цікавим місцем для інвестицій. Завдяки тому, що у нас хороша програма відновлення економіки.

— Пані посол, скажіть, яку Україну ви відкрили для себе?

— Я — перший мексиканський посол в Україні, тож для мене було великою несподіванкою відкрити молоду незалежну країну. Ми говоримо про святкування двохсотріччя незалежності Мексики, і ми не вирішили всіх наших проблем. Ваш шлях лише розпочався 19 років тому як незалежного суспільства. Думаю, для такої молодої країни, в сильному й гордому смислі вашої національної ідентичності, ви досягли значного прогресу. Це тому, що ваше суспільство дуже відкрите. Я була дуже вражена, коли дізналася, якими відкритими, хорошими і гостинними є українці. Я гадала, що мені буде дуже складно адаптуватися до такої далекої від Мексики країни — не лише через відстань, а й із культурного погляду — через мовні відмінності, що через мовний бар’єр мені буде важко спілкуватися з кимсь. Зате переконалася, що до цієї країни дуже легко адаптуватися.

— Розкажіть про мексиканське бачення розвитку відносин між нашими країнами.

— Наше посольство існує тут лише п’ять років. Відносини між нашими країнами є дуже недовгими. Гадаю, потрібно більше зв’язків між нашими країнами, бо відстань — це істотний чинник, для бізнесменів мовні відмінності є складними, і все ж таки мексиканські бізнесмени починають звертати увагу на Україну. Мексиканський уряд відкрив посольство 2005 року, тому що побачили, якою важливою є ваша країна в цьому регіоні. Вона також є стратегічно важливою для торгівлі та інвестицій. Це країна, яка зростає економічно і має багато ресурсів. Мексика може мати більше торговельних зв’язків з Україною. Сподіваюся, що після кризи ми будемо більше розвивати торгівлю, інвестиції, туризм, обмін та співпрацю. Це головна мета нашого посольства. Ми хотіли б, щоб Україна більше дізналася про Мексику, про те, якою Мексика є насправді. Тож у нас є культурні програми, які допомагають українцям познайомитися з нашою країною. Ми були б раді, якби в Мексику приїздило більше українських туристів.

— Одним із кроків може бути скасування візового режиму. Що стоїть цьому на заваді?

— Насправді немає потреби скасовувати візовий режим, бо процес отримання візи дуже легкий. Звісно, ми запитуємо, чи люди отримують зарплату, чи вони працевлаштовані. Якщо ви відповідаєте вимогам, то цього ж дня отримаєте візу, яка буде дійсною впродовж п’яти років. Бо ми хочемо, щоб люди приїздили в Мексику. По-друге, до нас нині їздить небагато туристів, бізнесменів чи студентів. Тому немає потреби скасовувати візовий режим, але зараз триває обговорення, як полегшити процес її отримання для українців.

— Як ви знаєте, наша країна готується до Євро-2012. А ваша країна приймала Кубок світу з футболу в 1970 й 1986 роках. Розкажіть, чи цікавиться українська влада досвідом вашої країни в проведенні таких футбольних подій?

— Ні. Такої співпраці між нами немає. Як я розумію, підготовка до Євро-2012 робиться спільними зусиллями з Польщею. І я переконана, що українська влада співпрацює в цій сфері з країнами, які розташовані ближче до неї. Дуже важливим є те, що це — національний проект і що всі співпрацюють у ньому. Не лише уряд чи приватний сектор, але суспільство загалом повинне підтримати цей проект. Згідно з мексиканським досвідом, це було загальнонаціональне зусилля, в якому брали участь усі. Були критики, люди, яким не подобалося, що гроші витрачаються на такі події, але, на мою думку, це дуже важлива нагода показати свою країну іншим, аби люди в усьому світі знали, яка країна приймає подію. Так було з Південною Африкою під час останнього Кубку світу чи Китаєм під час Олімпійських ігор. Гадаю, подібні спортивні події є чудовою нагодою, щоб світ більше дізнався про країну, в якій вони відбуваються. Це важливо і цікаво.