Мішель ДЮРЕ: потенціал України величезний

Сьогодні гостем рубрики «Наша країна очима іноземців» є директор Центру інформації і документації НАТО в Україні Мішель Дюре. Ми запропонували йому, як і всім послам іноземних держав, представлених в Україні, іноземним політикам і експертам дати відповідь на такі два запитання:

1.Якою ви побачили чи відкрили для себе Україну? Що з побаченого вразило вас найбільше?

2. Назвіть, будь ласка, три причини (умовно), щоб полюбити Україну?

1. Я прибув в Україну в 2002 році і, як привілейований спостерігач, мав можливість пережити всі політичні події у вашій країні. Україна зовсім не нудна держава. Я відкрив європейську країну, яка має тенденцію ігнорувати свій потенціал, яка була дуже нерішуча останнє десятиліття, яка повільно призвичаювалася до незалежності та демократії. Певним чином, прибувши з «старої» демократичної країни, я лише тут зрозумів, що означає демократія і будівництво демократичного суспільства, а також пов’язані з цим процесом виклики. Адже у своїх країнах ми призвичаїлися до цього поняття і менше звертаємо на це увагу. А вона — демократія — подібна до кисню, яким ми дихаємо і знаємо напевне, що демократія є частиною нашого нормального життя, але не розуміємо, що вона не дарується всім у Європі й означає багато зусиль. Для мене у 47 років це дуже цікавий урок. Я вдячний Україні за те, що вона допомогла мені переконати себе в тому, що у наших країнах і народах ми можемо втратити найважливіше, якщо забудемо, що демократія є нашим киснем. Отже, я сильно вірю в те, що Україна із дуже насиченим киснем, яким ми дихаємо, має чомусь нас навчити.

Що мене найбільше вразило? Це Балаклавські скелі на Чорному морі, яке насправді є дуже синім. Терикони в Донбасі, які нагадують мені рідний край у Бельгії, Карпатські гори сповнені дикими танцями й енергією. Жовте збіжжя під літнім голубим небом у Кіровоградській області.

2. Справжня любов — нераціональна й, отже, не може бути піддана аналізу. Однак, я спробую пояснити, чому я люблю цю країну. Ви не можете жити в країні, зустрічаючись із тисячами людей, щоб це якось не вплинуло на вас. Звісно, я бельгієць і люблю свою країну — Королівство Бельгію — навіть якщо такий патріотизм здається старомодним у сучасній Європі. Існує багато схожого між Бельгією й Україною.

Дійсно, в Україні, без всякого упередження до інших країн, які можуть мати такі характеристики, є три дуже привабливі фактори. Сприймайте це як дуже особисте бачення.

По-перше, народ України, якою б не була його рідна мова чи релігія, досі знає, що означає гостинність, сімейні традиції та природна мудрість.

По-друге, потенціал України є величезним. Україна матиме справжнє майбутнє, якщо захоче його домогтися. Це найбільш привабливий фактор, який дивує і майже шокує іноземців. Україна — це дуб, який здається вагається, чи розпускати своє коріння у власному чорноземі. Але цей парадокс є дуже привабливим.

По-третє, гумор, український шашлик і культура сала.

Однак дозвольте мені також бути дещо критичним, оскільки це приватне інтерв’ю, я зберігатиму його на рівні щоденного життя. Багато речей потрібно поліпшити чи вдосконалити. У вас законодавство з дорожнього руху теоретично схоже на європейське. Але чому ви його майже постійно не дотримуєтесь? Візьмемо, наприклад, щоденне відношення до довкілля — сміття повсюди в Гідропарку, — це сором для іміджу і є питанням самоповаги та освіти. А що є найважливішим для держави: дорогі автомобілі для чиновників чи європейське обладнання для пологових будинків? Будь-яка монета має дві сторони.