Між двома вогнями опинилась угорська громада Югославії
«Вашингтон пост», аналізуючи громадські відгуки на поведінку новоспечених членів НАТО — Польщі, Чехії та Угорщини — стосовно дій військового Альянсу в Югославії визнає, що в найбільш скрутному становищі опинилася Угорщина.
Їй потрібно скласти своєрідний «іспит на вірність» у тій ситуації, що вона є єдиним членом НАТО, який безпосередньо межує з Югославією. Крім того, там, у Воєводині, проживає майж е 35 0 00 0 угорців. За даної ситуації вони автоматично стають заручниками сербського режиму, який не славиться своєю толерантністю.
Угорський уряд намагається вийти з глухого кута, безперечно підтримуючи акції НАТО, але водночас підкреслюючи необхідність захисту загальнолюдських прав угорців Воєводини і після врегулювання ситуації, поновлення автономії і Косово, і Воєводини.
Опитування населення, проведене угорським Інститутом Геллапа, показує, що майже 60 відсотків населення згодні з поведінкою НАТО, але більше половини — проти участі сухопутних військ Альянсу в операції.
Міністр закордонних справ Угорщини Янош Мартоні висловив своє розуміння позиції та почуттів сербів, котрі проживають в Угорщині, але зазначив, що союзницькі зобов'язання країни в даному випадку переважають.
Із виваженою, проте гострою критикою позицій угорського уряду та висловлювань прем'єра Віктора Орбана виступив у пресі голова Спілки угорців Воєводини Йожеф Каса. Він розцінив дозвіл парламенту на користування аеродромами як важку помилку, а також назвав безвідповідальною заяву прем'єра, що, мовляв, НАТО тримає в руках не лише зброю, а ще є запорукою історичної та людської справедливості.
Уряд же всіляко запевняє громадськість, що обмежиться лише такою участю в операції — більшого й не вимагається. Крім того, як підкреслив у інтерв'ю газеті «Мадьяр Немзет» міністр Мартоні — зв'язки Угорщини і Югославії на дипломатичному рівні й надалі підтримуються, а при цих контактах на розмаїтих натовських форумах Угорщина намагається представляти також інтереси угорців Воєводини. Одним із досягнень угорської дипломатії він назвав те, що мінімальну кількість угорців із Воєводини було відправлено — в рамках Збройних сил Югославії — до Косово. Це підтвердив Йожеф Каса.
Та, незважаючи на добрі наміри угорського уряду, вже очевидно, що угорська громада Воєводини опинилася між молотом бомбових ударів НАТО й ковадлом політики Мілошевича.
