Молдова напередодні змін

Як писав китайський філософ Лао-цзи, шлях завдовшки тисячу лі (500 км) починається з першого кроку. Обравши у другому турі президентських виборів главою держави Майю Санду, громадяни Молдови такий крок зробили. Тепер належить зробити другий і, як видається, не менш складний і дуже потрібний крок — достроково обрати новий парламент.

Молдова — парламентська республіка, й влада президента обмежується питаннями зовнішньої політики, безпеки та деякими повноваженнями, передбаченими Конституцією. Чимала частина влади належить до компетенції уряду, який формує парламентська більшість.

У нинішньому парламенті переважають так звані ліві, насправді проросійські фракції. Серед них найбільша у соціалістів, яких неформально очолює поки президент Ігор Додон. У фракції соціалістів 37 депутатів. Відповідно, уряд прем’єр-міністра Іона Кіку підтримується більшістю, соціалістів і іншими лівими партіями.

Однак це досить хитка більшість. Крім своєї фракції Додон може певною мірою розраховувати на підтримку Партії Шор, у якій 9 мандатів і на кількох позафракційних. У результаті у нього з деякими труднощами набирається 51 голос.

Цікаво, що ще влітку Додон дуже хотів провести дострокові парламентські вибори і навіть пропонував поєднати їх з президентськими. Ймовірно, через повну впевненість у своїй близькій і неминучій перемозі.

Схоже, що саме в цьому він переконав своїх московських кураторів і давав всілякі гарантії у своєму повному контролі не лише над так званими проросійськими регіонами, а й над усією країною.

Йому було складно не повірити. Справді, у президента і його партії був повний адміністративний ресурс, величезний медіа-ресурс, який до того ж підкріплювався російськими телеканалами, які в Молдові дивляться дуже багато. Що ще треба для повної перемоги в найбіднішій країні Європи, яка до того ж має великі проблеми з сепаратистським і повністю проросійським Придністров’ям. Звісно, в Москві повірили або переконали себе в необхідності повірити. До недавнього часу Майя Санду в Кремлі викликала таке ж відторгнення, як і українські політики поза ОПЗЖ та подібних.

І ось така прикра поразка на президентських виборах. Єдине, чим може Додон виправдатися перед своїми московськими кураторами, зокрема перед Дмитром Козаком, це створити максимальні проблеми для Майї Санду в її бажанні провести дострокові парламентські вибори.

Конституція Молдови передбачає дві можливості для їх проведення. По-перше, недієздатність парламенту повноцінно працювати протягом трьох місяців і, по-друге, нездатність затвердити новий уряд протягом 45 днів.

Як вважає Санду, «люди повинні отримати право обрати новий парламент, адже нинішній поводився недостойно. У нас є депутати, які поміняли партію вже тричі, хоча парламент обрано лише минулого року. Це ознака політичної корупції».

Реально для Санду спробувати використати другу можливість розпуску парламенту. Згідно з законом пропонує парламенту главу уряду саме президент, тому після вступу на посаду новий президент запропонує свою кандидатуру прем’єр-міністра. Якщо парламент тричі не підтримає запропоновані кандидатури, то він розпускається. Подібний метод запуску процедури дострокових парламентських виборів вже був випробуваний 2009 року.

Країна серйозно зрушила вправо, що очевидно для всіх політичних гравців як усередині, так і поза нею. На це доводиться зважати й Додону. Ось чому перед ним стоять непрості завдання.

Перше. Затягнути наскільки можна розпуск парламенту і призначення нових виборів. Якщо їх провести не пізніше весни, то соціалісти ризикують серйозно втратити в голосах і мандатах.

Друге. Забезпечити контроль над так званими опорними регіонами. Йдеться про Гагаузію, Тараклійський район, деякі північні райони, а також Бєльці й частково Кишинів.

Тут не треба винаходити нові теми кампанії. Пригадується стара й перевірена — «Разом з Росією». До цього додати давно відкинуті страшилки, що досі використовуються, на кшталт неприпустимості об’єднання з Румунією, заборони російської мови, наруги над православною вірою, війни з Придністров’ям тощо.

Якщо все це розгорнути за давно випробуваним лекалам, то Додон впевнений, що зможе отримати близько 35% голосів і таким чином зберегти найбільшу фракцію в парламенті. Якщо до цього додати якусь партію-спойлера з 10-15 мандатами, то й отримати більшість буде неважко.

Третє. У Додона в Кремлі очевидні проблеми. Він ввів в оману своїх московських кураторів, гарантував перемогу, й тут така неприємність. До Білокам’яної й так прилітають чорні лебеді. Ще не встигли оговтатися від оглушливого провалу, ледь прикритого гучного пропагандистською кампанією, на Південному Кавказі. У Білорусі Лукашенко зовсім відбився від рук і дозволяє собі манкірувати зобов’язаннями, які особисто давав Путіну на їхній останній зустрічі у вересні, що погасить протести і проведе реформи, але нічого не зробив. І ось новий гучний провал у Молдові.

Звісно, в Москві дуже хочуть знати, як Додон допустив провал і чи варто йому вірити й далі робити ставку. Там останнім часом почали переглядати своє ставлення до нього. У високих московських коридорах влади з’явилася думка, що Додон уже не перспективний політик, більш того, токсичний. Ставка на нього принесла Росії великі проблеми, позаяк у Молдові зростають антиросійські настрої, що наочно показали результати президентських виборів. Уперше прозахідний кандидат переміг у самій Молдові. Нехай з невеликою перевагою, але негативний для Москви тренд є очевидним.

Зі свого боку поки що президенту Молдови дуже важливо переконати Кремль, що реальної заміни йому немає й треба продовжувати робити на нього ставку й підтримувати, передусім матеріально. Йому сприяє те, що в Кремлі не бачать повноцінної заміни. І це наслідок загального нерозуміння, яку політику слід проводити щодо Молдови.

Чи погодиться Дмитро Козак з доводами Додона, зараз сказати важко. Як говорить англійське прислів’я, we’ll make the best of what there is — ми отримуємо користь з того, що існує. У цьому сенсі заміни Додону поки немає. У черговий раз Москва опинилася в замкненому колі своєї недалекоглядної політики хоч в Україні, хоч на Південному Кавказі, хоч у Молдові.

У Санду не менш тяжкі проблеми. По-перше, добитися дострокових парламентських виборів. Для цього певні можливості є. Хоч би якими продажними були депутати, але вони розуміють, що настрої в країні досить швидко радикалізуються і до певного повторення подій 2009 року, коли в столиці відбулися масові протести, всього один крок. І тоді дуже багатьом мало не здасться. Тож тут є варіанти.

По-друге, у соціалістів теж не все гладко. З фракції вже йшли депутати, і цілком може бути, що деякі перекинуться до найімовірнішого переможця. Тож як досвідчений політик Санду постарається скористатися періодом певного розброду й хитання у лавах своїх політичних опонентів і добитися дострокових виборів.

По-третє, не менш складна задача полягає в тому, щоб на виборах сформувати серйозну проєвропейську коаліцію правих партій. Практика показує, що це досить складно, й тут знову на Санду чекає іспит на справжнього політика.

Молдова переживає складний період. У інтересах України, щоб вона його пройшла швидше й до парламенту прийшли справжні прихильники європейського курсу.

ПРЯМА МОВА

«Вивести Молдову з міжнародної ізоляції»

Обрана президентом РМ Мая Санду заявила, що перші зустрічі після вступу на посаду проведе з лідерами сусідніх країн — Румунії та України

«У перші два тижні після інавгурації ми організуємо візит до Кишинева президента Румунії Клауса Йоганніса. Також буде організовано зустріч із президентом України Володимиром Зеленським», — сказала Санду на брифінгу в середу, повідомляє ua.interfax.com.ua.

Обраний президент зазначила, що має намір сконцентруватися на отриманні Молдовою допомоги для подолання епідеміологічної та економічної кризи, яка полягатиме «в наданні медичного обладнання, апаратів ШВЛ, радіографії, недостатніх ліків, тестів, захисного одягу».

«У рамках проектів співпраці з ЄС і Румунією, вестиму обговорення для забезпечення Молдови вакциною проти COVID-19 у найшвидші терміни», — сказала Санду.

Обраний президент назвала «позитивну зовнішню політику» першим із трьох своїх пріоритетів на посаді на короткострокову перспективу. Два інших — бюджетна політика і боротьба з корупцією. Вона наголосила, що докладе зусиль для того, щоб «вивести Молдову з міжнародної ізоляції».

Санду вважає, що вже «за перші два тижні (після перемоги на виборах президента — ІФ) вдалося вивести зовнішню політику РМ із коми».

«Під час кампанії я виступала за відкритість, активність у міжнародних відносинах, де Молдова має вести себе гідно, а до неї — ставитися з повагою, як того заслуговують громадяни. Зроблю все можливе, щоб Молдова мала хороші, прагматичні відносини, засновані на взаємоповазі, як зі Сходом, так і з Заходом» — наголосила Санду.