Момент істини для сербської опозиції
«Ні дня без новин» — за таким принципом Югославія готується до загальних виборів, призначених на 24 вересня. Влада хапає підозрілих іноземців, опозиція влаштовує власні «розбірки». Найбільша опозиційна партія — Сербський рух оновлення (СПО) письменника Вука Драшковича, який ще минулого тижня заявляв, що бойкотуватиме вибори, які в умовах терору влади «не можуть бути ні федеральними, ні демократичними», висунув власного кандидата в президенти — белградського мера Воїслава Михайловича. Інші опозиціонери розцінили це мало не як зраду — адже збиралися висувати єдиного кандидата і йти на парламентські вибори з єдиним списком. Для опозиції, таким чином, настав момент істини.
У заяві, розповсюдженій відразу по оголошенню загальних виборів, СПО закликав до бойкоту виборів. У своїй недільній заяві СПО закликає всю демократичну опозицію підтримати Михайловича і не висувати інших кандидатур, аби не перешкодити його перемозі. Белградський мер вважає свої шанси на перемогу найкращими — в інтерв’ю газеті «Данас» він заявив, що ніколи б не погодився на висунення своєї кандидатури, якби заздалегідь був переконаний, що програє. Лідер СПО Вук Драшкович заявив iз цього приводу, що коли вже опозиції потрібен єдиний кандидат, то потрібно й щоб він був від найбільшої партії (СПО вважає, що має «в кишені» 850 тисяч голосів). Тим часом переговори інших опозиціонерів про єдину кандидатуру призупинено. Блок iз 15-ти опозиційних партій, здається, схиляється до підтримки кандидатури Воїслава Коштуніци, який погоджується балотуватимся тільки в тому випадку, коли у виборах візьмуть участь і чорногорці — що видається дуже маловірогідним. За деякою інформацією, саме Коштуніцу на Заході розглядали як найбільш бажаного кандидата в президенти. Довіру до Драшковича, схоже, серйозно підірвано.
Югославська опозиція розколота, що полегшує перемогу президентові Мілошевичу та його прихильникам. Югославська федерація — на межі формального розколу. Чорногорська влада не збирається змінювати своїх принципових рішень ні щодо невизнання змін у союзній конституції і неучасті республіки в оголошених Мілошевичем загальних виборах, ні щодо підготовки до свого виходу iз союзної держави. Обидва моменти, сказав «Дню» генеральний секретар МЗС Чорногорії Милорад Йовович, не пов’язуються тільки з особистістю президента СРЮ Слободана Мілошевича: йдеться про те, що Чорногорія хоче захистити свої інтереси доступними їй методами. За словами Йововича, вже зараз Чорногорія має достатню міжнародну підтримку, принаймні в тому, що стосується її ставлення до змін у конституції Югославії. Бі-Бі-Сі процитувала анонімного західного дипломата, який сказав, що вже зараз Захід, у першу чергу, США i країни Європейського Союзу надають Подгориці допомогу в обсязi половини ВВП Чорногорії, при цьому ці гроші ніде офіційно не декларуються. Держсекретар США Мадлен Обрайт намагалася умовити президента Чорногорії Міло Джукановича змінити рішення щодо неучасті республіки в загальних виборах у Югославії — але без жодного успіху. В Чорногорії вже, очевидно, не сподіваються, що влада в Белграді може перейти до рук демократичної опозиції — або ж і зовсім не бажають жити в одній державі iз сербами. Офіційний Белград звинувачує Міло Джукановича та його уряд у тому, що він пов’язаний з контрабандною торгівлею та іншими неблаговидними речами — але поки що без конкретних доказів. Між тим, і Джуканович, і представники Держдепартаменту США вже заявляли, що, за їхньою інформацією, Мілошевич готується до провокацій напередодні виборів, які можуть привести до інтервенції Югославської армії до Чорногорії. Офіційний Белград цих прогнозів не спростовував.
