Мова війни

На початку липня Конституційний суд Хорватії ухвалив рішення про необхідність дотримання прав сербської етнічної меншини Вуковару на використання сербської мови та кирилиці. Двомовність передбачена хорватським законодавством для районів, де національна меншина становить понад 30% населення. Згідно з переписом 2011 року кількість сербського населення у Вуковарі сягає саме цього показника.

Судді взяли до уваги особливу ситуацію в місті з врахуванням наслідків «Великосербської агресії на початку 90-х років ХХ століття», але постановили, що місцеві серби повинні мати умови для використання рідної мови.

Як відомо, битва за Вуковар — місто на хорватсько-сербському кордоні — що тривала з 25 серпня до 18 листопада 1991 р., була першим повномасштабним збройним зіткненням югославсько-сербських та хорватських сил і стала найбільш жорстокою та кривавою битвою хорватської війни за незалежність. Майже тримісячна облога Югославською народною армією та сербськими парамілітарними формуваннями призвела до практично повного руйнування міста та завершилася поразкою хорватських сил. Після падіння Вуковару місцеві хорвати вимушені були стати біженцями, але не всі — сотні хорватських солдатів та мирних жителів було вбито без суду та слідства. Саме там і тоді стався найбільш моторошний воєнний злочин часів сербсько-хорватської війни — вбивство пацієнтів Вуковарської лікарні.

Після падіння міста солдати ЮНА та сербські воєнізовані формування захопили напівзруйновану міську лікарню, в підвалі якої перебували поранені хорватські вояки і хворі мирні мешканці, вивезли їх на приміську ферму Овчара та розстріляли. Точну кількість жертв не встановлено й дотепер, але йдеться про щонайменше 255 людей. Не всі вбиті в Овчарі знайдені, десятки людей залишаються зниклими безвісти, і не всі відповідальні за цей та інші злочини початку 1990-х покарані.

Вуковар — як і вся Східна Славонія — повернувся під контроль Хорватії в результаті мирної реінтеграції під егідою ООН у 1998 році. Місцеві серби — які не були замішані в здійсненні воєнних злочинів — отримали змогу стати повноцінними громадянами Хорватії, чим значна частина їх і скористалася.

Законодавство Хорватії — яка, як відомо з 1 липня 2013 року є членом ЄС — гарантує захист прав сербського населення, зокрема, на використання рідної мови. Прийняття законів у сфері прав національних меншин було необхідно для того, щоб правове поле країни відповідало європейському.

Невдовзі після приєднання країни до Європейського Союзу, в осені 2013-го року, у Вуковарі спробували запровадити норми національного мовного законодавства. Зокрема, на будівлі органів влади було встановлено двомовні — хорватсько-сербські, латино-кириличні таблички. Але місцеві хорвати не змогли змиритися з появою написів сербською мовою — вперше з часів битви за Вуковар. Спалахнули масові акції протесту, в яких взяли активну участь хорватські ветерани війни. Протестувальники розтрощили таблички з ненависною їм кирилицею, після чого місцева влада ввела обмеження на використання сербської мови з огляду на особливості новітньої історії міста. Зокрема, таблички з сербсько-кириличними написами не відновлювалися.

2015 року у Вуковарі було офіційно змінено статут міста та зазначено, що права сербської етнічної меншини на використання сербської мови в місті повинні бути забезпечені «за дотримання умов». Зокрема, згідно з внесеними змінами, сербські мешканці Вуковару могли отримати від органів влади документи сербською мовою та кирилицею, лише якщо вони подали письмовий запит.

Хорватський Комітет з прав людини та національних меншин поскаржився на рішення місцевої влади та попросив оцінити його конституційність.

Своїм нинішнім рішенням Конституційний суд взяв до уваги специфіку ситуації у Вуковарі, але постановив, що серби повинні мати можливість отримувати всі офіційні документи сербською мовою без якихось додаткових умов.

Голова КС Мирослав Шепарович повідомив, що очікує від місцевих органів влади у Вуковарі реалізації рішення суду щодо врегулювання права місцевої сербської меншини. «Норма [в статуті 2015 року] про те, що колективні права сербської етнічної меншини забезпечуються при виконанні інших умов, є неприйнятним», — сказав він.

Хоча у висновках суду не містяться чіткі норми щодо необхідності повернення двомовних табличок на офіційні будівлі, ЗМІ вважають, що владі міста доведеться повернутися до цього спірного питання, яке прогнозовано зумовить нову хвилю протистояння, а може, й заворушень.

Однією з найавторитетніших людей Вуковару та Хорватії є Весна Босанац, яка керувала міської лікарнею під час облоги міста 1991-го й вижила лише завдяки тому, що після захоплення міста сербськими силами, її було заарештовано та доправлено до в’язниці. Коментуючи 2013-го суперечки навколо табличок сербською мовою, лікарка зазначила в інтерв’ю Euronews: «Коли ми повернулися сюди після укладення мирної угоди 1997 року, тут усі написи були кирилицею (тобто, сербською мовою). Потім розпочався процес мирної реінтеграції й усі написи, зроблені кирилицею, стали недійсними. А тепер, після проведення перепису в 2011 році, написи на кирилиці знову з’явилися на урядових будівлях. Цей алфавіт не був би проблемою, якби рани людей вже загоїлися, якби були знайдені всі загиблі і зниклі безвісти. Але цього поки що не зроблено. Тому кирилиця тут — це, як сіль на відкриту рану».

Наразі влада Вуковару заявляє про свою відмову від виконання рішення суду. Міський голова Іван Пенава висловив невдоволення рішенням Конституційного суду щодо офіційного використання сербської мови і кирилиці. Він наголосив, що це розпорядження не буде виконано, допоки не будуть покарані воєнні злочинці. «Жертви Вітчизняної війни чекають справедливості 28 років, — сказав Пенава. — Доведеться чекати, поки правосуддя нарешті буде здійснено, і місто Вуковар знайде спокій».