На «передвиборному фронтi» Німеччини...
Німеччина готується до виборів, які відбудуться восени цього року. Ситуація на «передвиборному фронті» Німеччини доволі складна. Правлячі сили — Соціал-демократична партія (СДПН) та «Союз 90/Зеленi» — переживають період кризи, спричиненої втратою довіри серед електорату. Як розгортатимуться події надалі? Чи не почався період завершення канцлерської кар’єри, здавалося б, незмінного глави уряду Німеччини Герхарда Шредера?
Розчарування населення зумовлене передовсім невдалими спробами керівництва країни втілити соціально-економічні реформи. Поставивши в центр виборчої кампанії 1998 року лозунг «Інновація та справедливість», Шредер та його перший уряд не змогли виконати принаймні основної передвиборної обіцянки — знизити рівень безробіття. Це загрожувало неминучою поразкою на виборах 2002 року. Однак під впливом об’єктивних факторів (швидка та ефективна ліквідація наслідків катастрофічних повеней у Німеччині влітку 2002 року та засудження війни в Іраку) нині правляча коаліція лише із незначною перевагою в 1,2% за рахунок «Союзу 90/Зелені» перемогла своїх конкурентів — блок ХДС/ХСС (Християнсько-демократичний союз/ Християнсько-соціальний союз) в коаліції з ВДП (Вільна демократична партія). Це дозволило «червоно-зеленій» коаліції створити парламентську більшість у бундестазі та сформувати новий федеральний уряд на чолі зі Шредером. Проте політику нового уряду майже одразу піддали критиці, соціал-демократи почали втрачати позиції за одночасного підйому популярності «зелених» (щоправда, такий стан справ спостерігався до початку «візового скандалу»).
Підстав для критики — більш ніж достатньо. Економічна ситуація в Німеччині є найбільшою проблемою уряду Шредера. Результати майже семирічного правління «червоно-зеленого» уряду — близько 5 млн. безробітних (у липні — 11,7%), великі темпи зростання державної заборгованості. Прогнози Європейської комісії щодо зростання німецького ВВП становлять лише 0,8% у 2005 році проти торішніх 1,6%. Німеччина вже четвертий рік поспіль порушує тривідсотковий бар’єр бюджетного дефіциту, що передбачено правилами ЄС. Берлін пояснює порушення маахстритських критеріїв фінансовим тягарем, що його несе ФРН через возз’єднання. Про зниження популярності соціал-демократів свідчать насамперед результати виборів до ландтагів (земельних парламентів). Якщо у 1999 році представники СДПН мали більшість в парламентах 11-ти федеральних земель, то нині керівні позиції соціал-демократи зберегли лише у п’яти землях.
Аби виплутатися із ситуації, що склалася, канцлер мав три виходи. По-перше, уряд Шредера залишається при владі з недієздатним парламентом. Така «робота» нічим хорошим не завершилася ані для країни, ані для самого політика. По-друге, канцлер міг подати у відставку. Утім, це також не вирішило би питання дієздатності бундестагу. І останній варіант, про доцільність якого говорять усі: висловлення вотуму недовіри і проведення дострокових виборів. Найбільш оптимістично сьогодні налаштована опозиція, яка згідно з останніми соціологічними опитуваннями має великі шанси на отримання більшості місць у бундестазі. Якби вибори відбулися цієї неділі, то християнські демократи отримали б 43% голосів, СДПН — 26%, Союз лівих — 10%, «Союз 90/Зелені» — 10%, ВДП — 7%. При цьому близько чверті виборців ще не визначилися зі своїми уподобаннями. Особливістю електоральної ситуації в ФРН є різке збільшення популярності крайніх лівих партій.
Однак опозиція має не так і багато підстав для святкування. Із огляду на вищезазначене, можна виділити три можливі сценарії розвитку епопеї з достроковими виборами у ФРН. Перший: коаліція ХДС/ХСС та ВДП отримує абсолютну більшість та формує уряд на чолі з Ангелою Меркель. Другий: Союз лівих «відтягує на себе» вагому частку голосів, у результаті ХДС/ХСС та СДПН створюють «велику коаліцію» під керівництвом християнських демократів. Третій: залишається вірогідність, що при владі залишиться нині правляча коаліція, яка знову йде на вибори з кандидатурою на посаду канцлера Шредера. Можливість створення коаліції у складі СДПН та Союзу лівих керівники цих партій категорично відкидають. Тому можна стверджувати, що найімовірнішими є перший та другий сценарії розвитку ситуації. У будь-якому разі з високою вірогідністю можна прогнозувати перемогу у виборах ХДС/ХСС та їхню провідну роль у формуванні уряду.
Перспективи європейської інтеграції України значною мірою залежать від позиції найвпливовіших членів Євросоюзу, провідним серед яких є саме Німеччина — один із шести засновників ЄС та його найбільший донор (частка ФРН у бюджеті-2005 складає 21,3 млрд. євро із загальної суми внесків у 102 млрд.). Саме християнські демократи найактивніше з-поміж політичних сил Німеччини виступають на підтримку європейської перспективи України. Ще під час помаранчевої революції у своїй промові депутат ХДС Клаудіа Нольте наголосила на тому, що настав час подумати над формою майбутньої співпраці й дати позитивний сигнал, що двері для України в ЄС відчинені. У березні цього року фракція ХДС/ХСС у бундестазі оприлюднила офіційну пропозицію під назвою «За чітку європейську перспективу для України». Втім, на сьогодні німецькі політологи суттєво розходяться в оцінках стосовно векторів розвитку україно-німецьких відносин у випадку приходу до влади ХДС/ХСС. Хоча в цілому вони не виключають підвищення уваги до України з боку офіційного Берліна. Певна частина дотримується думки, що криза в ЄС хоча й сповільнить процес розширення цієї організації, але навряд чи вплине на зміну прихильно налаштованої позиції ХДС/ХСС щодо України. Проте переважна більшість експертів припускає, що заяви консерваторів на користь України залишаться декларативними, й нашій державі не варто розраховувати на значну підтримку своїх євроінтеграційних прагнень. Із огляду ж на негативні наслідки конституційних референдумів у Франції та Нідерландах цілком ймовірно, що після приходу до влади у Німеччині опозиції новий уряд коаліції ХДС/ХСС на чолі з Ангелою Меркель стримуватиме процес подальшого розширення Євросоюзу...
