НАТО пропонує Росії «двадцятку»

Цілком природнім є й те, що Тоні Блер запропонував НАТО та Росії змінити формат відносин між собою (всілякі подробиці поки що дбайливо зберігаються в секреті), маючи на увазі чергову хвилю розширення НАТО, яку оголосять на саміті НАТО в Празі в листопаді. Різні витоки інформації в Брюсселі та інших західних столицях свідчать, що, швидше за все, членство в Альянсі буде запропоновано, серед інших держав-кандидатів, і щонайменше, одній iз балтійських країн (найчастіше називається Естонія як найбільш до цього готова). Це, у свою чергу, означатиме серйозний удар по російських амбіціях. Президент Росії Путін, щоправда, заявляв, що Росія не може ні вітати розширення НАТО, ні протидіяти йому, і нагадував, що навряд чи Естонія додасть до того, щоб на Заході люди себе почували в більшій безпеці. Й розширення НАТО, і більш широке залучення Росії до прийняття рішень, важливих у загальному контексті безпеки для всіх, знаменуватимуть собою остаточне закінчення холодної війни, але бути безумовно позитивними вони зможуть тільки за умови, що НАТО дійсно припинить своє існування як військово- політичного блоку, створеного для захисту Заходу від потенційної загрози зі Сходу. І так само — тільки за умови, що не тільки президент Росії Путін та міністр оборони Росії Іванов, але й генералітет, військова машина Росії, аналітично-планувальні підрозділи не виходитимуть з посилки про те, що НАТО є ворогом. У цих умовах Україна може замислитися над тим, чи варто їй зберігати нейтралітет і надалі, наскільки далеко може піти її співпраця з НАТО в реальності, яких зусиль потребуватиме підготовка, які це принесе наслідки. Для Туреччини, зокрема, членство в НАТО створило передумови для демократизації життя в державі, серйозному залученню до різних механізмів співпраці з європейським Заходом, але не наблизило до вступу до Європейського Союзу настільки, як хотіли б у Анкарі. Представники НАТО завжди заявляли, що двері Альянсу відчинено — проте ніколи не було сказано жодного слова про те, чи готові там сприймати Україну як можливого члена. Неофіційно говорилося лише, що навряд чи Росія коли-небудь матиме шанси вступити. І з іншого боку, однозначним є те, що в разі започаткування реального партнерства між Росією та НАТО Україна втратить можливості бути самостійним гравцем на полі європейської безпеки, якщо їй не вдасться переконати Альянс у серйозності своїх намірів. І очевидно, що в даному випадку не повинно йтися про «трикутники» на кшталт НАТО—Росія—Україна.