Національна безпека і адюльтер

З кожним днем у Сполучених Штатах з’являється дедалі більше інформації та нові подробиці секс-скандалу довкола колишнього глави ЦРУ генерала Девіда Петреуса. Нагадаємо, Петреус пішов у відставку минулої суботи, визнавши факт подружньої зради. 60-річний генерал розпочав свій зв’язок зі своїм біографом 40-річною Полою Бродвелл 2011 року через два місяці по тому, як обійняв посаду шефа ЦРУ.

Петреус назвав свою поведінку «неприпустимою» як для глави американської розвідслужби. І справді, це не личить людині, яка 38 років перебуває у шлюбі з дружиною Холлі, має двох дорослих дітей, включаючи сина, котрий очолював взвод в Афганістані, на посаді лейтенанта.

Тим часом сама справа довкола Петреуса обростає новими подробицями. У пресі вже з’явилась інформація про жінку Джил Келлі, яка отримувала електронні листи з погрозами від коханки Петреуса. Саме завдяки заяві Келлі ФБР почало перевірку, в ході якої з’ясувалося, що погрози виходили від Бродвелл, а потім на її комп’ютері було виявлено докази того, що Бродвелл і Петреус мали любовний зв’язок.

За повідомленнями ЗМІ, 37-річна Келлі живе у Флориді і її сім’я дружить із сім’єю Петреуса. Поки що преса не робить жодних натяків на те, що вона також могла бути коханкою генерала. Тим часом Келлі та її чоловік у своїй заяві зізналися, що дружать сім’ями з Петреусом та його дружиною Холлі, і попросили на теперішньому етапі не втручатися у їхнє приватне життя.

Ось як провадилося розслідування цього гучного скандалу.

• На початку літа Джил Келлі скаржиться другові з ФБР на листи з погрозами.

• Кінець літа — ФБР з’ясовує, що листи надсилала Пола Бродвелл і що вона була коханкою Девіда Петреуса.

• 21 жовтня — ФБР допитує Полу Бродвелл.

• 22 — 29 жовтня — ФБР допитує генерала Петреуса.

• 6 листопада — ФБР повідомляє директора Національної розвідки США Джеймса Клеппера про зв’язки Петреуса. Клеппер розмовляє з Петреусом.

• 7 листопада — Клеппер відвідує Білий дім.

• 8 листопада — Білий дім повідомляє Обаму. Він має розмову з Петреусом.

• 9 листопада — президент Обама приймає відставку Петреуса, про це повідомляють комітати Конгресу

Несподіваний крах кар’єри генерала продовжує лихоманити Вашингтон. Цей секс-скандал викликав глибоке обурення в Конгресі. Американські законодавці вважають неприпустимим те, що ФБР не повідомило їм своєчасно про розслідування, яке провадилося щодо генерала.

«Нас не повідомили. Це грянуло немов грім серед ясного неба», — заявила сенатор-демократ Дайєнн Файнстайн, голова сенатського комітету з питань розвідки. Тим часом республіканець Пітер Кінг, голова комітету з питань внутрішньої безпеки Палати представників США, сказав, що хоче знати, чому ЦРУ повідомило про розслідування Білому дому лише в день президентських виборів. «Щось тут не сходиться», — заявив він.

Зі свого боку, ФБР заявляє, що дотримувалося встановлених процедур і що в ході розслідування ніщо не змушувало думати, що йдеться про загрозу національній безпеці.

Слід зазначити, генерал Петреус до призначення шефом ЦРУ командував збройними силами міжнародної коаліції в Іраку, а потім в Афганістані. Аналітики називають його одним із найвидатніших американських командувачів за останні десять років.

«День» звернувся до американських експертів з проханням прокоментувати, чим цей секс-скандал повчальний як для США, так і для інших країн і чи вартий несподіваний крах кар’єри генерала того, щоб продовжувати лихоманити американську столицю.

Роджер АРОНОФФ, редактор видання «Точність у мас-медіа», Вашингтон:

— Звісно, існує багато прикладів того, як впливові політичні фігури були викриті в подружній зраді. І зазвичай, коли йдеться про конгресменів чи навіть добре відомого колишнього президента (Клінтона), то вони можуть пережити цей скандал. Але коли йдеться про особу, яка відповідає за найбільші таємниці країни, то тут не існує способу, щоб він чи вона змогли пережити власну нерозсудливість. Це не моральний суд, але очевидно, що він міг легко стати об’єктом шантажу. Крім того, якщо він не був досить розумним, щоб уникнути виявлення свого зв’язку і залишив такий електронний слід, то це також викликає сумнів у його професіональності.

Це в дусі шекспірівської трагедії, оскільки він у минулому так прекрасно служив своїй країні. Щоправда, в цій історії існує ще два суттєвих елементи. Один із них має стосунок до Бенгазі. Тепер очевидно, що Петреус не зможе давати свідчення на слуханнях у Конгресі, які заплановані на цей тиждень, де його могли б запитати під присягою, що він знав про цю трагедію і коли. Та коли Петреус заявляв, що ЦРУ не віддавало наказу про відбій, що призвело до вбивства двох колишніх морських котиків разом із послом Стівенсом, чи мав він на увазі те, що хтось інший віддав такий наказ.

А це веде нас до низки інших запитань. Що знав президент Обама, і коли він дізнався про це, і чи було цю відставку спеціально сплановано після виборів, щоб допомогти президентові уникнути подальшого збентеження? Надто малоймовірно, що ФБР розслідувало цю справу місяцями і не інформувало про це президента. Кажуть, що агенти ФБР були дуже незадоволені тим, що Петреусу дозволяють залишатися на посаді після того, як багато місяців було відомо, що він залишався в такому компромісному становищі, аби допомогти президенту Обамі переобратися на другий термін.

Коли ж говорити про те, що думають інші про Америку через цей інцидент, то можна сказати, що люди говоритимуть що завгодно. Що кажуть люди про те, що ми переобрали Обаму? Гадаю, все залежить від того, чи ви вважаєте, що він робить добро для країни і світу чи, навпаки, завдає великої шкоди обом.

Олександр МОТИЛЬ, професор політології, заступник директора відділу глобальних відносин, співдиректор Програми центрально- та східноєвропейських досліджень Університету Рутгарс, США:

— З одного боку, голова ЦРУ не має права бути замішаним у будь-якій справі, яка могла б його скомпрометувати або дати «ворогам» можливість його шантажувати тощо. Отже, відставка Петреуса була необхідною.

З іншого боку, надмірна реакція ЗМІ на цю справу є симптомом двох глибоких настроїв в американському суспільстві. Перший симптом — це глибокий пуританізм, який закладено в самій культурі та який притаманний навіть найбільш ліберально налаштованим членам суспільства. Все начебто дозволено, але боронь Боже, коли так поводитимешся... Другий симптом — це стирання межі між публічним та приватним, особливо стосовно політиків, «знаменитостей» тощо. Ця настанова відносно нова, можливі корені її містяться в суспільно-культурних змінах 1960-х років. Як наслідок, суто приватні справи стали публічно значимими (як, до речі, з Клінтоном і Монікою). В Європі ще існує ця межа, хоч, як показали гучномовні скандали довкола Стросс-Кана та Берлусконі, навіть там це зазнає змін. Загальне стирання цієї межі є можливим наслідком поширення різних інформаційних технологій, з одного боку, та мобілізації, активізації, демократизації людей — з іншого. Якщо так, то поступове злиття цих двох сфер, мабуть, триватиме.

Зрозуміло, ця справа не варта того, щоб продовжувати лихоманити столицю, але, на жаль, такі «істерії» завжди виникають довкола скандалів. На щастя, ці істеричні моменти залишаються недовготривалими: всі ЗМІ тільки про це говорять, політики верещать, людина тоді публічно кається (як Петреус уже зробив), і за кілька тижнів про цю справу забувають хоча б тому, що знаходиться новий скандал. А після певного відходу в приватне життя скандалістові все прощається, він знову з’являється в публічній сфері і стає реабілітованим... Як, наприклад, із Клінтоном. Побачите, це далеко не кінець публічної кар’єри Петреуса. Це просто перерва.