Навіщо Росії золото?

Російський Центральний банк (ЦБ) припинив купівлю доларів усередині країни. Це зроблено для підтримки курсу рубля, який серйозно втратив у вартості порівняно з доларом і євро. І справді, курс російських грошей дещо зміцнився, але до попереднього рівня так і не піднявся.

Абсолютно очевидно, що в Білокам’яній готуються до наступного раунду американських санкцій. Про це в ефірі радіостанції «Эхо Москвы» сказав добре поінформований про владні залаштунки політолог Валерій Соловей. За його словами, з квітня вживають заходів, аби хоч якось компенсувати удари з-за океану, що тривають, зокрема, по російському рублю. За московськими уявленнями це можна зробити, максимально дистанціювавшись від долара. В ідеалі взагалі від нього відмовитися як від платіжного засобу.

Проте долар, а можливо, і євро, чимось треба замінити. Бажано таким засобом, який є свого роду тихою гаванню в періоди фінансових бур і штормів. Довго не шукали. Таким вважається золото. І ось ЦБ уже кілька років нарощує золоту частку в російських золотовалютних резервах (ЗВР).   

Існує доволі стійкий міф, що під час девальвації паперових грошей дорогоцінні метали, перш за все золото і срібло, хоча друге меншою мірою, мають стійку вартість і не втрачають її за можливих і нині частих фінансових негараздів.

Як і кожен міф, уявлення про стійкість золота у фінансовому сенсі не витримує зіткнення з дійсністю. Цікаво, що про це писав знаменитий шотландський учений-економіст Адам Сміт у своїй книзі «Inquiry into the nature and causes of the wealth of nations» — «Дослідження про природу і причини багатства народів».

Герой Олександра Пушкіна Євгеній Онєгін був вельми вченою людиною, тому що

...читав Адама Сміта:

«И был глубокий эконом,

То есть умел судить о том,

Как государство богатеет,

И чем живет, и почему

Не нужно золота ему,

Когда простой продукт имеет».

Золото давно втратило функцію світових грошей, але, мабуть, не всі фінансисти й економісти про це пам’ятають.

Із загального видобутку золота його велика частина використовується в ювелірних цілях, наступним споживачем є промисловість, зокрема — електронна, решта йде як валютний резерв.

У ювелірній промисловості конкурентами золота виступають різні сплави, що мають кращу стійкість до агресивного середовища, твердіші й простіші в обробці.

Розвиток технології виробництва мікросхем, їх мініатюризація зменшує потребу в золоті. До того ж удосконалюється технологія вторинної переробки чіпів і вилучення з них золота. Все це змінює потребу в жовтому металі.

Золото — це товар, хоч і специфічний. На нього повністю поширюються закони ринку. Воно може дорожчати і дешевшати. Звідси в принципі неможливо передбачити на довгострокову перспективу, якою буде його ціна. Надто багато неврахованих чинників на неї впливають.

Нарощування золотого запасу російським ЦБ відбувається з великою швидкістю. 2008 року він становив 457 т, а через 10 років — уже 1944 т. Широкомасштабні покупки здійснювалися 2011 року, коли ціна золота досягла історичного максимуму, перевищивши $1900 за тройську унцію, і 2012-го, коли котирування на піку наближалися до $1800.

Проте відтоді золото сильно подешевшало. Причому нестримно. У квітні цього року тройська унція коштувала $1365, а в середині серпня її курс упав майже до $1170. Виходить, що та частина золотого запасу Росії, придбана 5—7 років тому, втратила у вартості від 20—25% до 30—35%. Це, як мінімум, сотні мільйонів доларів.

Дехто вважає, що зниження ціни золота спричинене скороченням використання його в індійській ювелірній промисловості. Інші відносять відхід капіталу в надійні активи технологічних гігантів, як Amazon і Apple, треті побоюються великих продажів з боку Центрального банку Туреччини через бурхливу там фінансову кризу.

До речі, побоювання останніх не позбавлені підстав. Певний час тому венесуельська влада викинула на ринок великі партії золота з національних резервів для отримання вкрай необхідної валюти. В результаті золото на світових ринках значно подешевшало, і Венесуела сильно втратила, оскільки Каракас вимушений був продавати метал дешевше за вартість його придбання.

Та все ж однією з головних, якщо не основною причиною падіння цін на золото є зміцнення долара США. В інтерв’ю агентству DPA аналітик німецького банку HSH Nordbank Ян Едельман наводить наступний аргумент. Золотом на світовому ринку торгують за долари, і якщо американська валюта дорожчає, то багатьом учасникам ринку, особливо в країнах з emerging markets-ринками, що розвиваються, доводиться скорочувати покупки, що веде до падіння попиту. Аналогічний ефект, до речі, спостерігається і на ринку нафти.

Долар, що зміцнюється, — одвічний і сильний конкурент золота. За словами фінансиста Карстена Фріча з німецького Commerzbank, номіновані в доларах «американські державні облігації інвестори вважають надійними активами вищого класу». При цьому в облігацій є одна вкрай важлива перевага, оскільки вони забезпечують регулярне отримання процентних виплат, тоді як золото просто лежить в інвестиційному портфелі в очікуванні зростання курсової вартості.

Усі дії російського ЦБ зі скупки золота підтверджують той факт, що здійснюється це не з фінансових або економічних причин, а з політичних і навіть геополітичних.

У Москві чомусь вважають, що сила долара як платіжного засобу ґрунтується на політичному диктаті Вашингтона, й абсолютно не беруть до уваги індустріальну потужність США. Саме на ній базується сила долара, його відносна стійкість порівняно з іншими валютами, і тому широке використання як світової резервної валюти.

Звичайно, на догоду політичним цілям можна скуповувати золото, яке просто лежатиме в банківських сховищах, і переходити в розрахунках на національні валюти. Хоча просте запитання: як укласти торгову угоду в турецьких лірах або російських рублях, якщо вони схильні до обвальної девальвації? І якою буде вартість товару через півроку або рік. Цей процес іде практично по всьому світу — від китайського юаня, що втратив уже 5% вартості, до південноафриканського ренда, що просів на 11%, і аргентинського песо. Зараз МВФ терміново готує кредит Буенос-Айресу в $50 млрд для порятунку аргентинської економіки і її валюти.

Звідси зрозуміла марність спроб Москви, Тегерана й Анкари очолити процес відмови від долара.

Великі придбання золота не покривають проблем російської економіки і фінансів. В СРСР свого часу був дуже великий золотий запас, але реально його використовувати не вийшло. Дивно, але цей факт із нещодавньої історії Москву нічого не навчив.

Наявність великого золотого запасу — не гарантія від валютних потрясінь. Дуже скоро Кремль зможе в цьому переконатися на власному досвіді, коли почнеться черговий раунд американських санкцій.