«Не можна Путіну вірити...»

Сьогодні в Мілані на полях саміту АСЕМ очікується зустріч президентів України та Росії Петра Порошенка та Володимира Путіна, на яку покладає великі сподівання українська сторона.  Що цікаво, як під час першої зустрічі у Нормандії на початку червня, «надзвичайно важливі переговори із керівництвом Російської Федерації із вкрай важливих питань» будуть вестися за посередництва лідерів Європейського Союзу. Про це зокрема зазначив позавчора Порошенко під час представлення новопризначеного міністра оборони України Степана Півторака. А напередодні прес-служба президента України повідомила, що Порошенко і Путін під час телефонної розмови узгодили порядок денний і формат зустрічі під час саміту АСЕМ, який відбудеться 16-17 жовтня в Мілані, і підтвердили необхідність неухильного дотримання домовленостей про припинення вогню і відведення військ.

Тим часом у повідомленні прес-служби російського президента «зазначається, що серед можливих тем (переговорів Путіна з Порошенком в Мілані — Ред): причини і джерела конфлікту, перспективи мирного процесу, подальші кроки з врегулювання внутрішньоукраїнського конфлікту, наслідки каральної операції київської влади на Донбасі. Очікується також, що будуть порушені питання економічної взаємодії Росії, Європи та України». 

«День» звернувся до доктора політичних наук, конфліктолога професора Київського національного університету ім.Шевченка, Григорія Перепелиці з проханням дати прогноз результатів міланських переговорів Порошенка та Путіна.

«ЯКЩО УКРАЇНСЬКА СТОРОНА ВІРИТЬ У СЛОВО РОСІЇ, ТО ПУТІН ВИКОРИСТОВУЄ ЦЕ ЯК ЗАСІБ МАСКУВАННЯ ДІЇ РОСІЙСЬКИХ ВІЙСЬК НА ДОНБАСІ»

— Саме така інтерпретація обома сторонами майбутньої зустрічі говорить про те, що Росія не збирається виконувати жодних домовленостей. Тому я думаю, що ці перемовини в Мілані не варті того часу, який буде витрачено Петром Порошенком у розмові з Путіним. Оскільки господар Кремля має достатньо визначений план воєнних дій, то ці дипломатичні перемовини слугують тільки прикриттям для їх реалізації.

Якщо українська сторона вірить у слово Росії, то Путін використовує це як засіб маскування дії російських військ на Донбасі. Ми вже бачили, як Путін запевняв Порошенка про коридор в Іловайську для наших військ, які опинились в оточенні. В результаті це перетворилось у суцільний розстріл наших підрозділів у той час як Порошенко свято вірив, що слово російського президента має якусь вагу.

Отже про що б не говорив Путін, його слова не мають жодної ваги. Більше того, це  підступне маскування наступних агресивних дій, наступних агресивних планів. Путін бачить досягнення своїх цілей виключно воєнним шляхом і в цьому сенсі та ідеологічна війна, яка ведеться Путіним, вона тільки міняє певні фабули, певні міфи. Якщо раніше Росія говорила, що владу захопила хунта, з якою ми не можемо вести мову, а тепер, оскільки прийшла хунта, то вона не має права правонаступності минулого уряду і ми тепер не зобов’язанні дотримуватися цих угод і договорів, які підписували з Україною. Тому що ми визнавали старий уряд, а новий не визнаємо. То тепер усе стало очевидно, що новий уряд і президент є абсолютно легітимними, вони змінюють фабулу хунти на так званий фашистський режим. І відповідно будуть експлуатувати тему фашизму для того, щоб все-таки поглибити  міжнародну ізоляцію України. Саме головне чого вони добиваються цією інформаційною дипломатію — це, по-перше, зняти міжнародні санкції з Росії в галузі фінансів і впливу на світову ціну — нафту, по-друге, не допустити можливості, щоб західний світ надав воєнну допомогу Україні. Ось власне, це основні стратегічні цілі, які Путін вирішує сьогодні на міжнародній арені.

Що стосується насаджування у світі через російські засоби інформації і куплені зарубіжні інформаційні агенції кліше фашизму, то це перекладання з хворої голови на здорову. Бо в Росії, дійсно, встановлено профашистський режим, який називається путінізм. І не випадково Черчилль говорив, що майбутні фашисти будуть називати себе антифашистами. Черчилль був розумною і далекоглядною людиною і сьогодні його пророчі слова ми можемо абсолютно побачити на прикладі Росії. Таким чином наступна функція цього ідеологічного кліше — накидання його на Україну, що в Україні існує фашистський режим переслідує ще одну мету: відбілити існуючий путінський режим як фашистський. Якщо ми будемо дивитися на  це через призму стратегічних завдань Росії на переговори в Мілані, то відповідно ніякого продуктивного результату для України і для міжнародної спільноти очікувати не можна.

«З НИМ МОЖНА ДОМОВИТИСЬ, ЯКЩО ЗАВДАТИ РІШУЧОЇ ВОЄННОЇ ПОРАЗКИ РОСІЙСЬКИМ ВІЙСЬКАМ НА ДОНБАСІ ТА ЇХНІМ КОЛАБОРАЦІОНІСТАМ

— А як ви прокоментуєте заяву держсекретаря США Джона Керрі, який на прес-конференції з російським візаві Сергієм Лавровим сказав, що «існує домовленість, яка доповнює мінські домовленості, досягнута на подальших переговорах між президентами Порошенко і Путіним, у якій вони домовились про певні терміни відносно деяких речей»?

— Мені не відомо про таку домовленість, оскільки вона ніким не оприлюднена, тому ми не можемо зараз давати їй конспірологічну оцінки. Але знову ж як підкреслю: будь-які угоди з Путіним не варті того часу і папірця, на якому вони підписані. Шкода, що наш президент вірить цій угоді і вірить цим домовленостям. Результат такої віри — наші величезні поразки на фронті на Донбасі. Не можна Путіну вірити, не можна з ним домовлятися. Взагалі з агресором, як з терористами не можна домовлятися. Нехай з Путіним розмовляє Обама, США, НАТО — ключові світові гравці. Тому що Путін в особі Порошенка не бачить партнера, він бачить його як свого противника. І він веде себе абсолютно логічно як ворог веде себе з противником. Ми маємо зрозуміти цю парадигму, що Путін веде війну, якби не хотілось нам цього визнавати. І ця війна проводиться у гібридній формі. Кінцева мета цієї війни — знищення України як держави. А ми займаємось умовлянням Путіна, намаганням чимось з ним домовитись. З ним можна домовитись тільки нанісши рішучу воєнну поразку російським військам на Донбасі та їхнім колабористам. Тільки тоді Путін буде дослухатися до слів президента України Петра Порошенка і погоджуватись на певні умови. Поки цього немає, ніякі дипломатичні засоби не можуть нам надати певних гарантій вести до успіху, дипломатія у війні відіграє тільки допоміжну функцію. Вона може або сприяти нашим успіхам на фронті, або нівелювати до певної міри наші поразки на фронті. Вирішальна роль у розв’язанні всіх проблем залежить від наших Збройних сил, фронту. Яка ситуація складається на фронті, такі є результати дипломатичних переговорів.