Неліберальна «ліберальна імперія» Росії
На Заході чимало людей ставлять питання, чи продовжуватиме Росія використовувати природний газ як засіб економічного й політичного тиску на Україну, Грузію й інші країни, розташовані, згідно з Кремлем, у «близькому зарубіжжі». Використання «енергетичної зброї», однак, — не просто тактика: воно лежить в основі головної доктрини, що скеровує курс російської зовнішньої політики.
Політика Росії щодо колишніх радянських країн грунтується на доктрині «ліберальної імперії», згідно з якою головні державні й приватні компанії Росії мають взяти на себе керівництво ключовими економічними об’єктами на територіях колишніх радянських республік, скуповуючи їхні активи. У цьому контексті слово «ліберальний» треба розуміти так, щоб передбачити, що імперія «нової російської мрії» має бути побудована суто економічними засобами, виключаючи будь-які насильницькі дії проти інших націй.
Природно, що ключова роль у цій моделі надається постачанню енергії в колишні радянські країни. Зокрема, російський енергетичний гігант Газпром використовує збільшення цін на газ як каральних захід для «неслухняних» сусідів. Україна була покарана в цей спосіб за її завзяття об’єднатися із Заходом після помаранчевої революції. Однак після повернення проросійського Віктора Януковича на посаду українського прем’єр-міністра прозахідна орієнтація країни значно послабшала. Отож, не варто дивуватися, що Україна під керівництвом Януковича більше не стикалася з жодними подальшими проблемами з постачанням російського газу.
Але Грузія залишається головною метою Кремля-Газпрому. Спроба Росії втягнути Грузію у свої імперські тенета почалася влітку 2003 року, коли російська енергетична монополія Об’єднана енергетична система взяла на себе управління 75% електромережі Грузії. Після революції троянд у листопаді 2003 року російські компанії виявилися найжадібнішими покупцями грузинських підприємств і їхніх активів.
Першою істотною перешкодою на шляху планів Росії щодо Грузії було втручання Сполучених Штатів, які вимагали, щоб грузинський уряд припинив переговори з Газпромом і заборонили Грузії продавати газопровід, що з’єднує Росію та Вірменію через грузинську територію. Росія покарала Грузію майже негайно, заборонивши імпорт грузинських вин і мінеральної води — ключові експортні товари.
У міру того як перспективи Грузії на вступ до НАТО, здавалося б, збільшувалися, російські дії ставали дедалі більш неліберальними. Етнічних грузинів, які живуть у Росії, зокрема й тих, хто є російськими громадянами, почали переслідувати.
Дії Росії спрямовані на розпалювання антиурядової негативної реакції в Грузії, тим самим прокладаючи шлях для приходу до влади проросійських політичних сил. Але нелібералізм, який є невід’ємною рисою російського імперіалізму, не обмежується нещодавньою поведінкою, й що найбільше непокоїть, він зачіпає питання територіальної цілісності Грузії, оскільки російські війська продовжують підтримувати сепаратистські регіони.
Провокуючи етнічні конфлікти на територіях колишніх радянських республік, Москва сподівається утримати їх під своїм контролем і впливом. Іронічно те, що російським військам, розташованим у зрадницьких грузинських областях Абхазія та Південна Осетія, надали статус «миротворчих сил». Але насправді вони є незаконними окупантами, що підтверджує рішення Росії видати російські паспорти мешканцям цих областей.
Тепер Росія погрожує визнати незалежність Абхазії та Південної Осетії, якщо Захід визнає сербську провінцію Косово незалежною нацією. Зважаючи на те, що більшості жителів Абхазії та Південної Осетії вже надали російське громадянство, визнання суверенітету цих двох областей було б цілковито формальним і, фактично, стало б тимчасовою мірою на шляху до їхнього повного приєднання до Росії.
Щоб укріпити політичний вплив Росії на сепаратистські області Грузії, Газпром, не потурбувавшись спитати дозволу у демократично обраних керівників Грузії, почав будувати газопровід, що безпосередньо з’єднує Росію та Південну Осетію. Хоча не було ніяких затримок iз постачанням газу з Тбілісі до Південної Осетії, цей крок потрібен Кремлю, щоб забезпечити ще більшу інтеграцію цієї грузинської області в економічну систему Росії.
Притому, що Газпром уже вдвічі підвищив тарифи на газ для Грузії, енергетичний зашморг затягується. Але завдяки постачанню газу з сусіднього Азербайджану Грузія поки не задихнулася.
Відроджена Російська імперія, незалежно від того, побудована вона силою чи через економічне примушення, ні в чиїх інтересах. Влада в неліберальній «ліберальній імперії Росії» наразі є центральним питанням європейської безпеки.
Володимир ПАПАВА — колишній міністр економіки Республіки Грузія, є старшим співробітником у Грузинському фонді стратегічних і міжнародних досліджень і автором книжки «Некроекономіка, дослідження посткомуністичних економічних проблем».
