«Новачки» руйнують двопартійну систему

На чергових парламентських виборах в Іспанії, що відбулися минулої неділі, одразу було кілька сенсацій.

По-перше, ні правляча консервативна партія, ні опозиційна соцпартія не здобули достатньої кількості голосів, щоб одноосібно сформувати уряд. І для цього потрібно було б набрати 176 мандатів. А після підрахунку голосів Народна партія (НП) прем’єр-міністра країни Маріано Рахоя набрала 28,71 відсотка голосів і відповідно отримає 123 місця з 350-ти в Конгресі депутатів, нижній палаті парламенту. На другому місці опинилася Іспанська соціалістична робітнича партія (ІСРП), яка може розраховувати на 90 місць у нижній палаті парламенту.

Відтак уперше після відновлення демократії в Іспанії майже 40 років тому іспанці прокинулися ранком після виборів і не знають, хто буде їхнім прем’єр-міністром. Нагадаємо, що зазвичай країною чергуючись керували дві партії: консервативна НП та ІСРП. До речі, як зазначають оглядачі, ці обидві партії отримали найменшу кількість голосів за всю історію парламентських виборів.

По-друге, вперше до парламенту потрапили дві нові партії.

Третє місце посіло ліве опозиційне об’єднання «Подемос», яке отримає 69 мандатів у конгресі депутатів. Його програма — соціальні гасла та вимоги змінити стару систему, що базувалася на пануванні двох сил — соціалістів та Народної партії на чолі з нинішнім прем’єром. Лідер «Подемос» Пабло Іглесіас заявив наступне після оприлюднення результатів: «Сьогодні — історичний день. Із кінцем двопартійної системи у нашій історії почалася нова ера».

На четвертому місці каталонська партія «Громадяни», яка отримує 40 депутатських місць. Щоправда, ця політична сила не підтримує сепаратизм у Каталонії, але також прагне покласти край двопартійності. Її лідер Альберт Рівера так прокоментував результати виборів: «Мільйони іспанців вирішили, що ця країна має змінитися. Вони сказали — досить пасивності, досить червоно-блакитних і блакитно-червоних. Іспанія змінилася. Ми хотіли змін, і сьогодні ми бачимо, що дедалі більше іспанців теж хочуть змін, хочуть діалогу і понад усе прагнуть реформ та перетворень».

Оскільки жодна з партій не отримала більшості голосів — 176 мандатів, то формування більшості в парламенті потребуватиме коаліційної угоди, яка може виникнути в результаті малоймовірної коаліції НП з ІСРП або, що ще менш вірогідно, з «Подемос» чи за альянсу кількох партій. Ймовірна також спроба формування уряду меншості на основі найсильнішої фракції.

Тим часом лідер Народної партії Рахой заявив, що спробує сформувати стабільний уряд за результатами переговорів з опозиційними партіями. «Нам довелося приймати жорсткі рішення, і я зроблю все, що відповідає національним інтересам Іспанії. Я вважаю, що Іспанії потрібна стабільність, визначеність і впевненість у собі. Тому доведеться багато говорити, дискутувати і досягти угоди», — сказав він своїм прихильникам у Мадриді перед штаб-квартирою партії.

«Ми повинні навчитися жити разом у новій ері парламентських меншин... Сподівання виборців будуть змарновані, якщо процес призведе до максималістських вимог і блокад... Партії повинні стати на шлях переговорів, щоб вирішити проблеми, які стоять перед нашою країною. Це найкращий шлях», йдеться у редакційній статті газети El Pais.

На думку аналітиків, НП буде вельми непросто сформувати коаліцію. Об’єднавшись із «Громадянами» — з однією з найпоміркованіших партій, що пройшли до парламенту, — Рахой не набере необхідної більшості. З другого боку, соціалісти можуть знайти спільну мову і з «Громадянами», і з «Подемос».

Усі без винятку партії в своїх передвиборних виступах робили акцент на трьох основних питаннях: економіка Іспанії, масштаби корупції та сепаратистські настрої в багатому північно-східному регіоні Каталонія.

Уряд Рахоя запровадив заходи жорсткої економії і реформував робітниче законодавство. Ці кроки були вкрай непопулярними серед населення, однак саме завдяки їм вдалося відродити економіку Іспанії, в якій останнім часом намітилося зростання.

Між іншим рівень безробіття в Іспанії залишається високим — 21%. Після Греції це другий найвищий показник серед країн Євросоюзу. Хоча варто зауважити, що прогрес у цій області таки є: 2013 року рівень безробіття становив 27%. На спад популярності Народної партії також вплинули корупційні скандали, в яких були замішані її члени.

Час покаже, чи зможуть старі й нові партії, які зруйнували двопартійну систему в Іспанії, дійти компромісу задля формування стабільного уряду, якого потребує країна.

 «НЕ ДУМАЮ, ЩО НОВИЙ ІСПАНСЬКИЙ УРЯД БУДЕ ВІДХИЛЯТИСЯ ВІД ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКОГО КУРСУ»

Наталія ШАПОВАЛОВА, дослідниця FRIDE (Фонд міжнародних відносин і зовнішнього діалогу), Мадрид:

- Одною з головних причин розчарування в двох іспанських головних партіях Народної партії (PP) і  соціалістичної (PSOE) можна вважати корупцію. Інформація про випадки корупції, в яких фігурують партійні функціонери або від PP, або PSOE, регулярно з’являються у ЗМІ, і найчастіше пов’язані з незаконним використанням публічних коштів урядами іспанських комунідадес (регіонів), де правила та чи інша партія. Навіть голову іспанського уряду Мар’яно Рахоя ЗМІ звинуватили в тому, що він покривав/санкціонував корупцію у власній партії, бо не міг не знати про незаконне фінансування партії і додаткові виплати у конвертах партійній верхівці (так звана справа Барсенас, колишнього скарбника  PP).

Крім того, в Іспанії триває економічна криза, і багато громадян вважають, що антикризові політики і PP, і PSOE йшли в розріз з інтересами громадян. Малі і середні підприємці скаржаться на обтяжливі податки, малозахищені верстви населення на те, що антикризові політики є антисоціальними (підвищення пенсійного віку, скорочення видатків на публічну охорону здоров’я, фінансове законодавство, що лишило людей без житла через нездатність сплачувати кредит і т.п). Крім того, частина громадян, особливо серед молоді, не задоволена станом демократії в країні (зокрема уряд PP прийняв так званий закон Мордаса, або про публічну безпеку, який був розкритикований громадянським суспільством і опозицію за обмеження політичних свобод, прав людини і як крок до встановлення поліцейської держави). Крім того, частина суспільства втратила віру в конституційний лад в країні, зокрема в конституційну монархію, особливо після корупційного скандалу, в якому було звинувачено (і доведено провину) членів королівської родини у відмиванні коштів. Нові партії, зокрема Podemos, виступають за зміну Конституції. Двопартійна система частково сприймаються як наслідок конституційної системи, що прийшла на зміну диктатурі.

Популярність нових партій викликана запитом на зміни в іспанській політиці. Багато громадян вірять, що голосуючи за нові партії, вони руйнують двопартійну систему і зменшують владу партій, які вважають винними у корупції і економічній кризі в країні. Багато громадян теж приваблює зміна поколінь в іспанській політиці, адже серед лідерів нових партій багато молоді. Також приваблюють певні (часто популістичні) гасла, особливо лівої спрямованості Podemos, яка обіцяє високі соціальні стандарти, кращий захист громадян державою.

Щодо нового уряду, то важко сказати. В Іспанії це буде перший досвід коаліційного уряду з часів відновлення демократії. Можлива широка коаліція PP і PSOE на зразок німецької великої коаліції, але така коаліція може відвернути багато прихильників обох партій і негативно позначитися на стабільності цих партій.

Можлива коаліція на основі правих сил PP і Ciudadanos, але потрібні голоси міноритарних партій і часткова підтримка PSOE.

Можлива коаліція на основі лівих сил PSOE, Podemos і міноритарні партії, серед яких є і націоналістичні праві партії з Каталонії і Країни Басків. Зараз дуже важко сказати, яким буде новий уряд, але однозначно в ньому буде щонайменше одна зі "старих" партій. Через це не думаю, що такий уряд може бути антиєвропейським. Загалом іспанське суспільство не страждає на євроскептицизм, властивий іншим країнам ЄС.

Щодо позиції щодо України, тут не очікую великих змін. По-перше, зовнішня політика майже не фігурували в передвиборчій кампанії. Більшість іспанців не переймаються зовнішньополітичними питаннями, особливо, що стосується Східної Європи, яка з Іберійського півострову бачиться дуже-дуже далекою. Тема України давно зникла з іспанських ЗМІ. Щодо позиції основних двох партій - то однозначно вона йде у фарватері позиції ЄС. Я не думаю, що новий іспанський уряд буде відхилятися від загальноєвропейського курсу.