Один у полі воїн
Аріель Шарон на диво швидко оговтався від політичного ляпасу, якого отримав недавно від колег по партії Лікуд. Прем’єр-міністр Ізраїлю заявив, що не дозволить нікому зв’язати себе «по руках і ногах» і продовжить справу виведення ізраїльських військ та поселень із сектору Газа. Сьогодні він збирається знову зустрітися з «лікудівцями», аби обговорити цей план.
Проблема Аріеля Шарона полягає не лише в партійному розколі, але й урядовій кризі, яку прем’єр не в змозі вирішити уже не один місяць. Пропозиція створити урядову коаліцію з Партією праці не знайшла підтримки в 58% однопартійців Шарона. Цей союз конче потрібен був прем’єру для подальшого просування його плану стосовно Гази. Таким чином, 18 серпня Центральний комітет Лікуд шляхом референдуму висловив протест і проти цих намірів. Результат травневого голосування з питань евакуації ізраїльтян із Гази до кінця 2005 року виявився для Шарона так само невтішним. Проте тоді він проігнорував думку більшості соратників, не відмовившись від односторонньої ініціативи. Нині Шарон збирається вдатися до аналогічної тактики. Однак цього разу опиратися тиску критиків буде вдвічі складніше, позаяк нинішня ситуація майже громадянської війни між членами Лікуд значно обмежить простір для маневрів. Тим паче, що переговорний процес із Партією праці зірвано. Так, у відповідь на лист Шарона, де йшлося про його бажання відновити переговори, лідер Партії праці Шимон Перес оголосив, що його соратників така перспектива більше не цікавить. Він навіть зробив досить сміливу заяву стосовно планів узяти участь у виборах і позмагатися з Шароном за прем’єрське крісло. Щоправда, «трудовики» поки що не можуть отримати достатню кількість голосів у парламенті для оголошення дострокових виборів (так само, як і для оголошення вотуму недовіри прем’єр-міністру Аріелю Шарону).
Попри не надто обнадійливий стан справ, Шарон зберігає оптимізм і намагається знайти шлях до розв’язання політичного ребусу без жодних стратегічних втрат зі свого боку. Можливо, впевненості прем’єру додає те, що його погляди розділяє населення. Так, згідно з останнім опитуванням, більшість ізраїльтян виступають за вихід із Гази. Це, на їхню думку, має покласти кінець чотирирічній палестинській інтифаді. «Що може бути гірше за розходження в поглядах із однопратійцями? Тільки конфлікт поглядів прем’єра з поглядами виборців. Виборці з ним», — говорить Ден Шуфтен, аналітик з університету міста Хайфа. Усвідомлення цього штовхає Шарона до нових «широких жестів», спрямованих передовсім на «підкуп» критично налаштованих ізраїльтян. Так, на Західному березі ріки Йордан розпочинається спорудження понад тисячі нових будинків.
На боці Шарона — також міжнародна підтримка в представленні адміністрації Білого дому. Критику з боку ООН і Євросоюзу в Ізраїлю давно не сприймають всерйоз. Ще один «козир» глави ізраїльського уряду — слабкість позицій палестинського керівника Ясіра Арафата. Вочевидь, Аріелю Шарону вдасться і цього разу виплутатися зі складної ситуації, однак пошук компромісів і рішень може зайняти чимало часу.
