Олбрайт виписала азіатам рецепт від кризи

 Саміт Організації країн Південно-східної Азії (АСЕАН), який завершився у столиці Філіппін Манілі, припав на невеселу дату: рівно рік тому місцева економічна криза в Таїланді переросла в азійську фінансову кризу, яка сягнула таких масштабів, що навіть українські урядовці без докорів сумління посилаються на неї як на одну з причин своїх невдач. 

Минулого ж року почав своє життя хіт державного секретаря Сполучених Штатів Мадлен Олбрайт: «Не плачте, асеанці», на мелодію пісні з фільму «Евіта», який викликав бурхливі оплески американців і пом’якшив надто суворий імідж держсекретаря.

Проте жителям країн АСЕАН (а це сингапурці, таїландці, малайці, філіппінці, індонезійці, бірманці, в’єтнамці та лаосці) є чого плакати. За словами Олбрайт, «у всьому регіоні родинам, які належали до середнього класу, сьогодні важко здобути хліб насущний, а бідні взагалі у відчаї».

Олбрайт нагадала лідерам південноазійських країн, якими вражаючими успіхами вони тішилися останні 30 років. Адже ці держави «спромоглися вирвати з бідності найбільшу у світі кількість людей за найкоротший термін». Сполучені Штати, експорт яких теж дещо скоротився через кризу, і які побоюються її переростання у всесвітню, зацікавлені в її найшвидшій ліквідації. Ця зацікавленість уже матеріалізувалася в багатомільярдні пакети допомоги для Південної Кореї, Таїланду та Індонезії. Проте, за словами Олбрайт, Сполучені Штати впевнені, що однієї зовнішньої допомоги не вистачить, і країнам регіону, щоб поновити динамічний розвиток, необхідно знайти внутрішні резерви.

Американці радять згадати, як було досягнуто «економічних див» у 60 — 90-х роках — «за рахунок ініціативи народів, відкритої торгівлі та припливів зовнішніх інвестицій».

Олбрайт порадила місцевим урядам відновити довіру інвесторів шляхом забезпечення їм достатнього доступу до інформації, а також до міжнародних арбітражів, що ліквідує загрозу сваволі місцевих чиновників. Однією з найголовніших умов виходу з кризи називається придушення корупції, демонополізація і покращення умов для вільної конкуренції. Поради старі, як світова економіка. Азіати їх, напевно, з вдячністю сприймуть. А українці?