ООН потребує нової моделі
Нагородження Організації Об’єднаних Націй та її генерального секретаря Кофі Аннана Нобелівською премією миру є подією, яку слід по-справжньому відсвяткувати в усьому світі. Такі торжества, однак, не повинні призводити для самозаспокоєння. Так, ООН під керівництвом генерального секретаря Кофі Аннана багато чого досягла. Але ідея ООН як організації, що об’єднує нації, при її діях у багатьох частинах світу і при розв’язанні нею багатьох найскладніших світових проблем, залишається швидше ідеалом, до якого все ще треба прагнути, а не існуючою реальністю.
Деякі з найбільш могутніх держав світу й досі не в повній мірі та без належної зацікавленості співпрацюють або беруть участь у роботі ООН. Водночас у світі швидко зростають і посилюють свій вплив численні неурядові організації, які, однак, не входять до складу якихось держав, і не мають законних прав для визначення своєї ролі у рамках міжнародної системи. Їхня реальна влада, незважаючи на зусилля генерального секретаря ООН Кофі Аннана налагодити з ними конструктивний діалог, знаходиться поза рамками ООН. Насправді, неурядові організації часто звалюють на себе такі задачі, для вирішення яких нинішня структура ООН не пристосована або залишається дуже слабкою.
Для надання їм допомоги у рішенні цих задач і для забезпечення розгляду серйозних глобальних проблем наших днів на об’єднуючому, а не роз’єднуючому форумі, необхідно посилити вплив ООН у тих областях, де так вражаюче працюють неурядові організації. Такого посилення можна досягнути тільки шляхом фундаментальної реформи внутрішньої структури ООН.
Коли у 1945 році було створено Організацію Об’єднаних Націй, головною метою її створення було запобігання розв’язанню третьої світової війни. І тому під час її створення було утворено тільки один орган, який мав владні повноваження — Рада Безпеки, в якій засідають наймогутніші у військовому відношенні держави. Порядком денним Ради Безпеки ООН була й залишається влада та врегулювання криз, головним чином iз використанням воєнних засобів.
Сьогодні реальна загроза для більшої частини населення Землі походить із джерел дотепер майже невідомих: бідність, голод, ріст населення, міграція, забруднення навколишнього середовища тощо. Для того, щоб ООН могла впоратися з цими проблемами, потрібно здійснити зміни у самій її структурі.
Необхідно створити дві новi ради, кожна з яких матиме владні повноваження, порівняні з повноваженнями Ради Безпеки — це Рада із соціальних питань та Економічна Рада. МВФ, Свiтовий банк та СОТ не тільки повинні бути їм підзвітні, але повинні бути підпорядковані цій новій, реформованій структурі ООН.
Навіщо потрібні ці нові органи? Світ не може діяти без правил; він не може просуватися вперед у вирішенні найбільш гострих проблем нашого століття без певних узаконених правил та організацій, що займаються регулюванням міжнародного права. Оскільки цих організацій поки що не існує, ООН повинна їх створити. Звичайно ж, деякі правила, такі, як правила запровадження торгових санкцій, існують уже зараз, наприклад, у рамках СОТ . Однак ці правила є лише поодинокими кроками у правильному напрямі: кроками, зробленими до вільної торгівлі, прийнятної у соціальному та екологічному плані, і подалі від протекціонізму, особливо такого, який часто практикується багатими країнами. І взагалі, потрібно запровадити більше правил, визнаних усім світом, щоб зусилля всього світу, спрямовані на боротьбу з бідністю, хворобами та масовою міграцією, могли стати більш послідовними, передбачуваними, а головне — ефективними.
У нас є Римський статут Міжнародного кримінального суду; ми створюємо нові інструкції щодо того, як цивільні громадські організації можуть найкращим чином брати участь у роботі ООН; у нас нині є величезна коаліція, що об’єднує набагато більше країн, ніж НАТО, яка бореться з тероризмом. І я вдячний, що однією з реакцій на події 11 вересня, якщо я не помиляюся, була певна зміна підходу США щодо ООН. Але особливо важливо, щоб зміни такого типу, а саме — надання реальної влади структурі ООН — принесли більше результатів.
У часи небезпеки, такі як зараз, люди всієї Землі повинні проявляти свою солідарність. Одним із способів продемонструвати цю солідарність — було створення великої коаліції, яка нині бореться з тероризмом. Але солідарність також повинна бути офіційно визнана у рамках реальних владних структур ООН. Скликання Генеральним секретарем ООН форуму «Діалог цивілізацій» — це лише початок такого процесу. Потрібно зробити набагато більше. Заснування Рад із соціальних та економічних питань означатиме величезний крок у вірному напрямі.
Викладені тут у загальних рисах ідеї я намагався представити не тільки Генеральній Асамблеї ООН, але й постійним членам Ради Безпеки. Мене також запросили представити ці ідеї Сенату США. Однак жодна з цих дискусій досі не принесла особливих результатів. Але з часом США будуть змушені визнати необхідність існування ООН, а Рада Безпеки та її члени побачать, що створення нових органів влади в ООН — це не створення їхніх конкурентів, а єдиний засіб для людей усього світу — спільно протистояти незліченній кількості соціальних та економічних проблем, з якими вони стикаються.
