Оптимістичне прощання посла Паскуаля

Вважається, що посол Сполучених Штатів в Україні, так само, як, до речі, і посол Росії — більше, ніж просто посол і дипломат. Тільки ці два посли могли робити публічні заяви, які межували з втручанням у внутрішні справи, і можливо, це й було втручанням. Тільки посол Сполучених Штатів міг виступати із статтями й пропозиціями на теми, що виходять за межі безпосередніх інтересів США в країні (зокрема, в тому, що стосувалося проекту Одеса — Броди). Тільки посол Сполучених Штатів може вважатися важливим чинником внутрішнього життя України і бути при цьому цілком публічною фігурою, однаково часто спілкуючися з українськими лідерами й політиками протилежних поглядів і позицій.

Результатом роботи посла США в Україні Карлоса Паскуаля став орден «За заслуги», вручений Президентом Леонідом Кучмою. Цьому передували три роки, які запам’ятаються «справою Гонгадзе, «касетним скандалом», величезним незадоволенням США поставками зброї до Македонії, справою «Кольчуги»; три роки, протягом яких не було жодної зустрічі між президентами Сполучених Штатів і України через стрімке падіння іміджу України. Час від часу в Україні внаслідок цього пробували грати на «антиамериканізмі». Комуністи вимагали висилки посла Паскуаля. Виглядає однак, що саме активність Сполучених Штатів, де свою роль грав і посол Паскуаль, сприяла поступовим змінам і в поведінці українського керівництва, і в поступовій модернізації законодавства, і в поступовому поверненні України на міжнародну арену — при тому, що жодна з проблем, які спричинили міжнародну ізоляцію України, ще до кінця не вирішена. Сьогодні Сполучені Штати говорять про свою зацікавленість в тому, щоб Україна стала членом СОТ і НАТО, і вказують на те, що потрібно для цього робити. Сполучені Штати виглядають більше зацікавленими у тому, щоб Україна була менше залежною від Росії в питаннях диверсифікації поставок і транзиту нафти, підключення її до європейських енергетичних програм, ніж сама Україна. Якщо це втручання — то, безумовно, спрямоване на позитив.

Посол Паскуаль на початку року виступив, до речі, з програмою «п’яти кроків», які, на його погляд, повинні нормалізувати українсько-американські відносини — і, схоже, що вона поступово виконується. Отже, своєму наступникові, Джону Хербсту, Карлос Паскуаль передає естафету, маючи підстави для оптимізму. Римські консули, залишаючи посаду, говорили так: «Зробив, що міг, і нехай наступник зробить більше».

ПОЛIТИКА І «ЛЮДСЬКИЙ ФАКТОР»

— Закінчилися три роки вашої роботи в Україні, відзначені орденом «За заслуги». Роки, між тим, були не найлегші для відносин між нашими країнами. Тому як би ви самі могли оцінити і найбільший успіх вашої роботи з погляду двосторонніх відносин, і якщо не найбільшу невдачу, то те, чого можна було б і уникнути?

— Для мене було великою честю отримати цю нагороду. І не тільки тому, що це має значення для мене особисто, але й тому, що Сполучені Штати і Україна продовжують бути відданими своїм зобов’язанням будувати дружні відносини; відданими нашим спільним цілям. І ця наша відданість спільним цілям зблизила нас, надала нам можливості бути разом навіть у складний період для наших відносин.

Я вважаю, що найбільшим досягненням у наших відносинах за ці три роки було те, що зараз існує більша чіткість, більша ясність щодо того напряму, яким Україна хоче рухатися, і що їй буде для цього необхідно зробити.

П’ять років тому неможливо було уявити, що Україна прагнутиме членства в НАТО. А хто п’ять років тому міг собі уявити, що Європа буде консолідуватися, об’єднуватися так швидко, що членство України може стати реальним?

І я також думаю, що все більше й більше в українському народі, українському керівництві з’являється розуміння того, що для того, щоб стати членом цієї консолідованої Європи, Україна повинна досягти необхідних, притаманних цій Європі показників. Євроатлантичний вектор українського розвитку підтверджує те, що вона хоче бути країною демократичною, ринковою, відповідальною перед своїм народом, і дотримується принцип верховенства права.

Я сподіваюся, що після того, як я поїду, Україна діятиме таким чином, щоб скористатися шансом, який буде 2004 року, щоб продемонструвати, що вона, проводячи вибори, діє як європейська демократична країна.

Ви абсолютно правильно зазначили, що останні три роки позначилися дуже складними моментами. Вбивство Гонгадзе, «касетний скандал», три різні прем’єр-міністри, збитий літак авіакомпанії «Сибір», розбіжності щодо передачі зброї до Македонії, дуже складна справа «Кольчуги»...

Я сподіваюся, що в результаті витягнутих з цього уроків сторони навчилися тому, що можемо діяти лише в середовищі, яке відзначається відкритістю і прозорістю, і пов’язане з відкритим і прозорим міжнародним середовищем.

— Як ви вважаєте, вашому наступникові теж доведеться мати справу зі справою «Кольчуг», «справою Гонгадзе» і так далі, чи ж можна буде зосередитися на іншому?

— Завданням нашої роботи дипломатів є просування вперед нашої зовнішньої політики. І ми працюємо з більш широкими цілями, які відповідають інтересам наших держав. І в той же час ми працюємо з конкретними подіями в такий спосіб, який відповідає нашим більш широким цілям. Ці цілі є чіткими і однозначними. Це сприяння розвитку України як демократичної і ринкової країни, інтегрованої до євроатлантичної спільноти.

У дуже складній справі «Кольчуг» ми знайшли порозуміння в тому, що хоча ми можемо не погоджуватися щодо деяких конкретних деталей, дуже важливим було винести конструктивні уроки — зміцнити систему експортного контролю в Україні.

Впродовж останніх місяців було досягнуто прогресу. Ухвалено законодавство з експортного контролю, підсилено комітет з військово-технічного співробітництва і політики експортного контролю, підвищено стан безпеки на об’єктах, які містять чутливі матеріали.

У тому, що стосується справи Гонгадзе, то ми з самого початку наголошували на важливості свободи слова, незалежних ЗМІ. Ми продовжуємо підтримувати ці принципи, бо вважаємо їх універсальними і фундаментальними для розвитку суспільства, чутливого до інтересів своїх громадян. Дуже приємно було бачити, що завдяки зусиллям журналістів по всій країні минулого року Верховна Рада провела парламентські слухання з питань свободи слова, ухвалила резолюцію і розробила закон про боротьбу з цензурою, підписаний Президентом у квітні.

Генпрокурор заявив: він продовжує працювати по справі Гонгадзе; продовжується розслідування у справах інших журналістів. Ми вважаємо, що це добре, бо журналісти повинні отримати сигнал, що досліджувати і розповідати про життя в країні не є небезпечним.

Наступного року найважливішими питаннями, якi стоятимуть перед Україною, буде питання виборів і того, яким чином Україна до них підійде. Сполучені Штати робитимуть все для того, щоб підтримати створення рівних правил гри, щоб українські громадяни мали можливість віддати свій голос за того, кого вони хочуть бачити своїм лідером, і щоб вони скористалися цим голосом таким чином, щоб новообраний лідер був перед ними відповідальним. Як ми й говорили раніше, що стосується конкретного вибору — це справа українців, це не наша справа.

Зовнішня політика є динамічним процесом, і конкретні питання, події залежать від середовища, яке змінюється і розвивається. Ми з упевненістю можемо заявити, що будемо проводити свою зовнішню політику таким чином, щоб вона відповідала тим цілям, про які я вже казав.

— Який день, яка подія за ці три роки вам запам’ятається ще надовго?

— Їх кілька. Одна подія — в листопаді 2000 року, коли я вперше подорожував Україною, до Донецька. Я мав можливість спуститися в шахту й подивитися на умови, в яких працюють мужні шахтарі. Я бачив, як вони працювали в середовищі, де було важко дихати. Вугільний пил був скрізь. Комбайн зрізав вугілля з пласту, люди на колінах завантажували його лопатами у вагонетки. У той момент можна було бачити всі виклики, які тепер стоять перед Україною. Це — необхідність відповідати на потреби громадян, і в той же самий час — труднощі, з якими Україна проходить цей перехідний період, а також відданість тих людей, які є надзвичайно трудолюбивими і тяжко працюють.

Ще один день, який я згадуватиму ще довго, був у червні цього року, коли ми відвідали монастир неподалік від Львова. У нас була можливість послухати вечірню молитву і співи. І коли вони співали, можна було просто фізично відчути духовну хвилю, яка охоплювала всіх, хто тоді був у церкві. Можливо, це було просто психологічно, але я відчував, як під нами здригалася земля. Ще я відчув духовність, яка лежить в основі цієї країни і яка є основою моральної сили продовжувати рухатися вперед навіть у найтяжчих умовах.

Третя така нагода відбулася в Харкові. Це була зустріч з дівчинкою-школяркою під час мого першого візиту до Харкова в січні 2001 року. Вона говорила дуже зріло про те, що прагне отримати якомога кращу освіту, щоб стати справжнім лідером країни, щоб відповідати на потреби України і людей, які в ній живуть.

Це стало підтвердженням того, що в Україні з’явилося нове покоління, вільне від спадщини радянського минулого. Вони можуть мріяти так, як не могли їхні попередники, які не мали свободи. Вони ж мають наснагу, прагнення зробити все можливе, щоб їхні мрії перетворилися на реальність.

Я залишаю Україну з дуже яскравими спогадами про людей, які є мужніми, творчими й прагнуть створити своє краще майбутнє. Згадуючи таких людей, розумієш, що є надія.

ПІДКАЗКИ, А НЕ ВКАЗІВКИ

— Направлення Україною спочатку батальйону до Кувейту, потім бригади до Іраку сприяли покращанню відносин з Вашингтоном, і ви це підтверджували. Але, здається, цього замало. І для справжнього покращaння відносин потрібно робити щось іще. На що у Вашингтоні звертатимуть особливу увагу?

— Ми, звичайно, вдячні за рішення України розмістити батальйон РХБ-захисту в Кувейті, а також за рішення взяти участь у стабілізаційних силах в Іраку. Але ми працюємо не тільки в цій сфері. Наші вiдносини покращилися, тому що ми працюємо разом у конкретних напрямах, де ми вибираємо цілі та результати, які підуть на користь нашим обом країнам. Двосторонні вiдносини між країнами, як і взаємини між людьми — якщо вони в стагнації, то вони вмирають. Тому треба шукати шляхи, знаходити можливість зростати, робити якісь речі разом.

Цього року ми досягли значного прогресу в сприянні встановленню в Україні системи боротьби з відмиванням грошей, зміцненню системи експортного контролю, наданні допомоги Україні в реалізації її прагнення набуття членства в СОТ. Сполучені Штати залишаються найсильнішими підтримувачами розвитку малого й середнього бізнесу в Україні, процесу приватизації землі.

Коли Сполучені Штати піднімають питання розвитку демократії, громадянського суспільства, незалежних ЗМІ в Україні, то це не тому, що ми кажемо, що їй потрібно робити. Ми просто вказуємо на успіх, який випливає з досвіду багатьох країн світу, включаючи Сполучені Штати. У всьому світі країни, що давали своїм громадянам можливість мати право голосу, були найбільш успішними.

Можна сказати, що ми піднімаємо ці питання не тому, що вони служать нашим інтересам, але тому, що вони є фундаментальними для тих цілей, які Україна поставила перед собою. Україна чітко заявила про те, що вона прагне набути повноправного членства в євроатлантичній спільноті. І як друзі, ми маємо бути відвертими щодо очікувань цієї спільноти, щоб членство України стало реальністю.

Ми сподіваємося, що коли ці принципи будуть втілюватися в життя, в результаті країна стане більш процвітаючою, люди відчуватимуть, що їхні цілі втілюються в життя в конкретний спосіб.

— Якою мірою на якість двосторонніх відносин може вплинути той чи інший розвиток справи конституційної реформи?

— Конкретні положення української конституції є політичним питанням, рішення щодо якого мають приймати самі українці. Є багато країн, які мають різні моделі демократії, але всі вони вважаються демократичними. Фундаментальним для демократії є повага до верховенства права. На що ми звертатимемо увагу під час дебатів в Україні щодо конституційної реформи, це те, щоб Конституція України поважалася під час проведення цих дебатів і втілення в життя конституційних реформ.

— Було багато заяв, коментарів з приводу справжнього значення цієї реформи і її впливу на майбутні президентські вибори. Чи могли б ви сказати, який розвиток ситуації навколо виборів перешкодив би Українi розвивати нормальні, плідні відносини зі Сполученими Штатами й іншими західними країнами?

— Президент Кучма заявляв неодноразово про те, що президентські вибори в Україні відбудуться в жовтні 2004 року. Як він неодноразово говорив, це є конституційним шляхом. Ми підтримуємо ці заяви, і ми сподіваємося, що всі учасники політичного життя в Україні зважуватимуть на значимість того, щоб їхні дії відповідали параметрам, закладеним у Конституції: одна людина може посідати лише два президентськi терміни по 5 років кожний. В будь-якій країні вибори проводяться для того, щоб у людей була можливість висловити свій голос і свої погляди щодо керівництва своєї країни. Це означає, що передвиборний процес має бути вільним і чесним. Це також означає, що напередодні виборів, під час підготовки до них повинні існувати рівні можливості. Це означає нейтральну роль у застосуванні адміністративного ресурсу і сильну роль незалежних ЗМІ, сильну роль громадських організацій під час кампанії і проведення виборів, роль незалежних спостерігачів під час проведення виборів. Це не є новими принципами. Такі принципи застосовуються скрізь — і в США, і у Великій Британії, і в Україні, і в Росії, і в Австралії.

Це не означає, що під час передвиборного процесу в країні не виникатиме проблем — наприклад, виклики, з якими ми зштовхнулися в листопаді — грудні 2000 р. Але існувала прозорість щодо передвиборних питань. Завдяки принципу верховенства права результат був таким, якому довіряли американці.

— На які саме моменти Україна повинна звернути особливу увагу, рухаючись в напрямi євроатлантичної інтеграції?

— Найбільше — на втілення в життя Плану дій Україна — НАТО. В ньому є компоненти, які стосуються політичної реформи, економічної реформи, реформи в галузі безпеки, правової реформи. Основні принципи політичної прозорості та конкуренції закладено в Плані дій, і успіх у виконанні буде надзвичайно важливим для того, щоб Україна заявила про себе як про справжню європейську демократичну країну.

Економічна складова — це ухвалення законодавства, необхідного для вступу України до СОТ. Це дозволить досягти відповідністi до міжнародних торговельних стандартів, і це також сприятиме наближенню України до євроатлантичного співтовариства.

Я нещодавно розмовляв з міністром оборони Марчуком, він поділився планами реформування Збройних сил. Його плани були амбітними й сміливими. Якщо він матиме можливість втілити їх у життя, це буде дуже гарною відповіддю на моменти, які стосуються реформування українських ЗС.

НАТО не є таємничою організацією, вона, напроти, є прогнозованою. Ті країни, що втілили в життя свої програми, отримали передбачувані результати, вони набули членства.

РИНКИ, ЦІНИ, НАФТА...

— Які проблеми залишилося вирішити, щоб можна було говорити про підписання двостороннього протоколу щодо вступу України до СОТ? Чи можна передбачати визнання Сполученими Штатами української економіки як ринкової? Чи можна говорити про готовність Вашингтона скасувати поправку Джексона-Веніка щодо України?

— У наших дискусіях по СОТ досягнуто певного прогресу, але попереду ще дуже багато роботи. Найбільша частина цієї роботи не залежить від Сполучених Штатів, вона вимагає зміни українських законів і регуляцій для того, щоб відповідати стандартам СОТ. Переговори з набуття членства в СОТ передбачають двосторонні переговори з країнами-членами СОТ. В наших переговорах є два найбільш важливi питання. Перше — це створення в Україні середовища для успішного захисту прав інтелектуальної власності. Україна намагалася ухвалити відповідний закон, але поки що це їй не вдалося. Друге стосується імпорту м’яса птиці. Ми вирішили це питання принципово, але рішення, яке ми узгодили, поки що не працює. Ми хочемо бачити Україну членом СОТ, і тому ми запропонували збільшити нашу технічну допомогу для того, щоб допомогти Україні в розробці законодавства, яке прискорить її вступ.

Наступні кроки з отримання статусу країни з ринковою економікою залежать від України. В серпні 2002 р. Міністерство торгівлі Сполучених Штатів прийняло рішення призупинити розгляд заявки України, оскільки в цій заявці кілька питань залишалися невирішеними. Тут є три головні фактори. Перший — чи існують міцні засади для функціонування ринкової економіки? В серпні минулого року в Україні ще не був ухвалений Цивільний кодекс. Тепер він ухвалений, але існують розбіжності між ним і Господарським кодексом. Буде цікаво подивитися на те, яким чином ці суперечності буде узгоджено.

Другий фактор — це чи дозволяє ринок формувати ціни в економіці? Зокрема, ціни в енергетиці. На час подання своєї заявки Україна ще не запровадила змін у своїх вiдносинах з Росією, замінивши бартер на готівкові розрахунки. Минулого тижня Кабінет Міністрів ухвалив резолюцію, якою запроваджуватиметься контроль за цінами на сільськогосподарську продукцію. В нас не було можливості уважно вивчити цей документ. Але якщо така форма контролю над ціною буде запроваджена, це суперечитиме прагненням України отримати статус країни з ринковою економікою і може зашкодити її прагненням вступити до СОТ.

Третій фактор — це рівень конкуренції в українській економіці. Два головнi принципи, які беруться до уваги при аналізі конкуренції, — це прогрес у приватизації і рівень іноземних інвестицій. Приватизація призупинилася, рівень іноземних інвестицій залишається практично без змін. Є інші показники конкуренції, які Україна може продемонструвати. Це перш за все стосується малого й середнього підприємництва. Я говорив українській стороні, що коли вона буде готова надати нам матеріали, які продемонструють прогрес за цими критеріями, то вона матиме повідомити про це офіційно.

Адміністрація Буша чітко заявила, що вона підтримує скасування поправки Джексона-Веніка стосовно України. Для цього потрібно провести законодавчі зміни. Деякі члени Конгресу заявили про зацікавлення подати таке законодавство, і адміністрація зараз працює над цим.

— Чи можна пояснити, що саме зараз Сполучені Штати демонструють свою підтримку розвитку ГУУАМ (Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайджан, Молдова) і свою підтримку проекту транспортування нафти Одеса — Броди? Що, до речі, ви могли б сказати прихильникам так званого реверсу?

— Формальні вiдносини між Сполученими Штатами і ГУУАМ існують вже впродовж трьох років. Протягом цього періоду ми закликали країни ГУУАМ перевести своє зацікавлення в цій організації в практичні проекти, від яких отримають користь громадяни. За останній рік ГУУАМ втілив два проекти, які з нашого погляду мають добрі перспективи. Це проект сприяння торгівлі та транспорту, який усуне залишкові бар’єри для пересування людей і товарів, але забезпечить адекватний митний контроль. І проект створення віртуального центру правоохоронних органів, який сприятиме співпраці цих країн у боротьбі з нелегальним пересуванням людей, обігом наркотиків і боротьбі з тероризмом. Ми вважаємо, що підтримка цих конкретних проектів піде на користь регіону, Україні і її сусідам.

Підтримка Сполученими Штатами шляху Одеса — Броди базується на міцних комерційних можливостях транспорту каспійської нафти до країн Центральної Європи. Це відповідатиме європейському баченню країни, це підсилить її позиції як транзитної країни, це сприятиме диверсифікації постачання енергоносіїв до Європи. Комерційні можливості існують. Німеччина і Чехія вже імпортують каспійську нафту, яка йде через Босфор, Середземне море і Трієст. Україна може доставити ту саму нафту до тих самих пунктів призначення дешевше. Постачальники нафти з Каспійського регіону також зацікавлені в маршруті Одеса — Броди, бо вони бачать потенційні обмеження використання Босфорської протоки. Вони також розуміють, що країни ЄС запроваджують більш жорсткі стандарти захисту навколишнього середовища, зокрема, після аварії танкера біля іспанських берегів. Втілення в життя цього проекту може відбутися й у такий спосіб, щоб підтримати російські комерційні інтереси. Коли каспійська нафта йтиме шляхом Одеса — Броди і нафтопроводом «Дружба», вона може йти порціонно — порція каспійської нафти, порція — російської Urals, яка теж має своїх споживачів у країнах Центральної Європи. Захищаючи свої комерційні інтереси, Україна повинна дивитися не тільки на трубопровід Одеса — Броди, але й на інші. Українські експерти наголошують на тому, що вони запропонували росіянам збільшити на 5 млн. тонн можливості Придніпровських трубопроводів, що є коротшим і дешевшим шляхом, ніж Одеса — Броди.

Два зауваження щодо реверсного використання шляху Одеса — Броди. Україна має приймати рішення тільки після того як вона отримає конкретні комерційні пропозиції щодо оплати нафти і оплати транзиту. Таких пропозицій ще не було. Друге — такі компанії, як ТНК і ВР чітко казали про своє зацікавлення у короткотерміновому використанні шляху у реверсному напрямку — від 3 до 5 років, щоб збільшити експортні можливості, поки вони збільшать експортні можливості порту Мурманськ. У цей час все більше й більше нафти поступатиме на Чорне море, обмеження в Босфорській протоці ставатиме все більшим. Навколо Босфору будуватимуться альтернативні трубопроводи, і в таких умовах Україна може постати перед ризиком мати трубопровід Одеса — Броди пустим, тому що російська нафта знайде альтернативні шляхи, а каспійська піде альтернативними шляхами, що будуть збудовані навколо Босфору.

— Якими були б ваші прогнози на найближчі три-чотири роки?

— Я хочу відповісти дуже просто. Найбільш успішні країни у всьому світі — це країни, що надають своїм людям право голосу. Протягом цих трьох років мене найбільше надихало бажання українців висловлювати свій голос, їхнє розуміння того, що це їхня країна, і їхнє майбутнє лежить в їхніх руках. В будь-яких громадських організаціях, бізнес-асоціаціях, засобах масової інформації все більше й більше українців кажуть, що вони готові робити й роблять для цього конкретні речі. Така активність створює більший ступінь відповідальності, створює для політиків необхідність зважувати на потреби своїх виборців. Я сподіваюся, що українські лідери й політики зрозуміють, наскільки це міцний потенціал, і привітають це, що посилить позиції України на міжнародній арені і збільшить її можливості стати заможною. Якщо українці зрозуміють, що ця сила в їхніх руках і їхній голос може бути сильним, вони зможуть це використати, щоб покращити своє життя. Я залишаю Україну оптимістом не через те, що бачу зовнішні фактори, а тому, що бачу українців, які знають, що саме вони можуть зробити для себе.