Осака: діалоги

Єдина сенсація була пов’язана з заявою Дональда Трампа про те, що він готовий зустрітися з лідером Північної Кореї Кім Чен Ином у демілітаризованій зоні, що розділяє дві Кореї, і потиснути один одному руки через кордон. І незабаром після Осаки така зустріч дійсно відбулася, причому її учасники навіть зайшли символічно на декілька кроків: Кім — до Південної, а Трамп — до Північної Кореї, ставши таким чином першим американським президентом в історії, що ступив на територію Північної Кореї. Проте ця сенсація має суто піарівське значення. Звісно, під час настільки короткої та спонтанної зустрічі, що продовжувалася близько години, Кім і Трамп могли домовитися лише про продовження переговорів і ні про що інше. Недаремно ж американський президент заявив, що санкції проти КНДР поки що послаблюватися не будуть. І лише майбутнє покаже, чи зможуть вийти з глухого кута переговори про денуклеаризацію Корейського півострова.

У самій же Осаці найбільшу увагу всього світу привернула зустріч Дональда Трампа і голови КНР Сі Цзіньпіна. Цю зустріч можна назвати відносно успішною для обох сторін. Торгівельна війна між США і Китаєм дещо пригальмувала, Трамп пообіцяв не запроваджувати поки що нові види мита проти китайських товарів і дещо послабив санкції проти Huawei, отже, надія на досягнення компромісу все ще зберігається. Увагу ж зустрічам Путіна з Трампом та іншими лідерами приділяють переважно в країнах Східної Європи. Цього разу, мабуть, найцікавішою була зустріч російського президента не з його американським колегою, а з Терезою Мей, яка залишає посаду британського прем’єра. Заздалегідь було зрозуміло, що на цій зустрічі мова піде про російсько-британські стосунки, які через справи про отруєння Скрипалей перебувають на одному з найнижчих рівнів у своїй історії. Передуючи бесіді з Мей, Володимир Володимирович дав інтерв’ю «Файненшел Таймс», у якому наговорив чимало дивних речей. Бог з нею, врешті-решт, з ліберальною ідеєю. Якщо Путін дійсно вірить у те, що вона померла, хай залишається при цій своїй вірі. І Сполученому Королівству, і США, і решті світу від цього ані гаряче, ані холодно. Ніхто ж не чекає, насправді, що Путін раптом перетворитися на демократа і ліберала.

А ось те, що російський президент наговорив у інтерв’ю про справу Скрипалей і розвиток російсько-британських стосунків, змушує взяти під сумнів адекватності сприйняття ним реальних міжнародних проблем. Путін заявив зокрема: «Вся ця метушня довкола шпигунів і контршпигунів не коштує серйозних міждержавних відносин. Тому що вся ця шпигунська метушня вона не коштує, як у нас кажуть, п’яти копійок. Або п’яти фунтів. А питання міждержавних відносин            — там все вимірюється мільярдами і долями мільйонів людей. Ну то хіба можна ставити на одну чашу терезів одне з іншим?». Проте, як нагадав Путину інтерв’юєр, у результаті використання нападниками на Скрипалей «Новачка» загинула одна піддана Сполученого Королівства, на що Путін розіграв щире здивування: «Але ж ми тут до чого?».  Адже під загрозою виявилося життя і здоров’я сотень або навіть тисяч інших людей. Отже, для Володимира Володимировича життя людини і п’яти копійок не варте. І вбивства людей російськими агентами на британській території — самі по собі, а російсько-британські стосунки — самі по собі. Звучить максимально цинічно, але абсолютно нереалістично, принаймні, у випадку з Британією. І Мей якраз збиралася пояснити російському лідерові, чому нормалізувати відносини в найближчому майбутньому не вийде. Можна передбачити, що розмова Путіна з британським прем’єром проходила приблизно так. Мей: «Покайся, Владімірич, тобі знижка вийде!». Путін: «Дуже дивно, мадам, від Вас таке чути. Про Скрипалей знати не знаю, відати не відаю, але взагалі-то вони рідкісна сволота. Шкода, що не здохли...».

Приблизно у такому дусі говорив Володимир Володимирович у своєму інтерв’ю: «Нам кажуть: ви отруїли Скрипалів. По-перше, це потрібно буде довести. Перше. А друге, обиватель слухає і каже: хто такі Скрипалі? А Скрипаль, виявляється, шпигував проти нас. У обивателя виникає питання: а навіщо ви шпигували проти нас за допомогою Скрипаля (хизується дуже російський президент. — Б.С.), можливо, не треба було цього робити? Знаєте, вічне питання, що первинне: курка чи яйце? Треба просто дати спокій вже, нехай спецслужби самі дають раду цій справі.

Але ми знаємо, що той самий бізнес у Великій Британії — до речі, в цьому кабінеті зустрічався з колегами з Великої Британії, — вони хочуть з нами працювати, працюють і мають намір працювати надалі. І ми всіляко підтримуємо такий намір.

Я думаю, що і пані Мей, попри те, що вона залишає посаду також, не могла не бути заклопотана тим, що через ці шпигунські скандали наші стосунки зайшли в таку безвихідну ситуацію, яка заважає нам нормально розвивати наші зв’язки і підтримувати ділових людей, які, у свою чергу, чим займаються? Вони дружині просто гроші заробляють, це зовнішні прояви, вони створюють робочі місця, додану вартість, вони забезпечують доходи на всіх рівнях податкової системи своїх країн. Це серйозна, велика, багатогранна робота, зв’язана, до речі, з тими ж ризиками, про які Ви говорили, у тому числі з ризиками у сфері підприємницької діяльності. А якщо ми до цього додамо ще непередбачуваність у політичній сфері, тоді їм взагалі неможливо буде працювати».

Турбота Володимира Володимировича про британський бізнес, звичайно, виглядає зворушливо, але, думаю, треба буде дуже пошукати серйозних бізнесменів, що ризикнули б мати справу з партнерами, які в разі чого пускають у хід «Новачок» як останній і вирішальний аргумент. А тут ще Путін заявляє: «Взагалі зрада — найбільший злочин, який може бути на Землі, і зрадники мають бути покарані. Я не кажу, що потрібно карати таким чином, як було в Солсбері, — зовсім ні. Але зрадники мають бути покарані... А щодо зради, вона, звичайно, має бути покарана. Це наймерзенніший злочин, який можна собі уявити». Ось тобі й на. То стверджує, що ви про причетність Росії до отруєння жодних доказів не змогли пред’явити, і тут же фактично зізнається, що зрадників Скрипалей покарали з його відома, та ще, виходить, суспільно небезпечним чином (обмовка, що зрадника Скрипаля вже покарали, протримавши п’ять років у в’язниці, не зараховується). Та й досі не можна з упевненістю сказати, чи передав Скрипаль британцям якусь справді секретну інформацію. Думаю, відповідь на це питання ми дізнаємось ще дуже не скоро.

До зустрічі Мей з Путіним британські ЗМІ ще раз оприлюднили дані розслідувань з «Bellingcat» про третього передбачуваного учасника операції з отруєння Скрипалей, про яке писали вже кілька місяців тому. Це — генерал-майор ГРУ Денис Сергєєв, що в’їхав до Сполученого Королівства за паспортом Сергія Федотова і, ймовірно, керував діями безпосередніх виконавців. Мей, до речі сказати, оголосила, що вимагає від Путіна видачі двох підозрюваних — Петрова і Баширова (вони ж — Мішкін і Чепіга). Хоча прекрасно розуміла, що нічого, окрім грубості, у відповідь не отримає. І всезнаючий прес-секретар Пєсков розповів нам, що у справі Скрипалів «досить зрозуміло президент Путін пояснив їй все, що вимагало пояснень у цій справі». Залишається сподіватися, що пояснення все-таки відбувалося в цензурній формі, без яскравих образних виразів, на які так багата і російська, і англійська мова. Про Федотова-Сергєєва британський прем’єр до зустрічі з Путіним не згадувала. Це наводить на думку, що бравий генерал-майор і є таємничий агент «Аполло», який видав англійцям справжні імена Петрова і Баширова, а потім благополучно втік на Британські острови. Втім, видачу Федотова-Сергєєва англійці можуть не вимагати тому що він як досвідчений розвідник, судячи з наявних публікацій, не залишив прямих доказів своєї участі в отруєнні: у Солсбері не їздив, і немає доказів, що він зустрічався в Англії з Петровим і Башировим. Отже, в британському суді довести провину генерала було б важко без свідчень Чепіги і Мішкіна. Ну, а мертві зазвичай свідчень не надають.

Що ж до зустрічі Путіна з Трампом, то вона закінчилася практично безрезультатно. Трампу вона була потрібна, аби публічно попередити російського президента про недопустимість втручання в американські вибори, а Путіну — аби продемонструвати народові, що з ним зустрічається лідер наймогутнішої держави світу. Щоправда, після зустрічі було оголошено, що президенти дали доручення своїм помічникам готуватися до переговорів про продовження договору СНВ-3. Але тут жодної сенсації немає. Обидві країни нинішній договір більш-менш влаштовує, і відновлювати гонку стратегічних озброєнь вони не збираються. Та Росії така гонка була б не під силу. Тут хоч би дозволене СНВ-3 число носіїв підтримати...

Щодо головних світових проблем — Іран, Сирія, Венесуела та Україна, які Путін обговорював і з Мей, і з Трампом, і з Макроном, і з іншими політиками, жодних зрушень не сталося, оскільки позиції сторін дуже далекі одна від одної. Але Путіну тут важливо показати країні і світу, що з ним, як і раніше, зустрічаються великі люди.