Папа Римський збирається на Схід
А 8 листопада очікується прибуття папи Іоанна Павла II до Тбілісі. (Це буде друга православна країна, яку відвідає Папа; першою була Румунія.) Тут мають відбутися зустрічі з президентом Едуардом Шеварднадзе, з патріархом Грузинської православної церкви Ілієй II та членами Священного Синоду церкви, а також з діячами науки й культури Грузії. Того ж дня Папа збирається відвідати старовинну столицю Грузії Мцхета. Серед церковних заходів можна назвати проведення меси на одному з майданів Тбілісі, хоча, здається, саме месу досі ще не узгоджено.
Президент Шеварднадзе назвав майбутній візит Папи Римського до Грузії «важливою історичною подією. Бо Іоанн Павло II є не лише духовним лідером католицизму, а й політичним діячем міжнародного масштабу, якого в будь- якій країні світу приймають з високими почестями... Це один із найбільш освічених людей планети, він дуже багато робить для зміцнення миру та стабільності... Я добре пам'ятаю, яку роль грав Папа, коли вирішувалася доля Польщі.» На думку Президента Грузії, «патріарх Ілія II і папа Іоанн Павло II знайдуть спільну мову, бо обидва вони віддані духові екуменізму».
У православному світі існують осередки дуже ворожого ставлення до візиту Папи до Грузії. Так, «Православна лінія» новин в Інтернеті (Росія) називає екуменізм, який дійсно певною мірою об'єднує Римського папу й Грузинського патріарха, «суперєрессю ХХ століття» і молить Бога, щоб «не здійснилися мрії єретиків і щоб нога їхнього предстоятеля не ступила на землю Іверську (Грузинську) чи іншої православної країни». (Принагідно зазначимо, що православні теологи офіційно ніколи не визначали католицизм як єресь. Православні й католики взаємно вважають таїнства іншої церкви «рівночесними», тобто благодатними. — К.Г. )
Представники консервативного «крила» Грузинської православної церкви звернулися до Римського папи з відкритим листом, заклинаючи його відмінити візит до Грузії. У листі, зокрема, сказано: « ... Різниця в догматах, яка накопичилася протягом століть через нововведення римо-католицтва, зробила нас послідовниками різних релігій. (Навіть якщо це так, чому люди різних релігій не можуть спілкуватися між собою? Але це не так — нас єднає віра в Ісуса Христа. — К.Г. ) ... Ми молимося, щоб ваш візит до Грузії не відбувся, маємо надію, що від цієї спокуси нас захистить Пресвята Богородиця ...»
«Крайні» православні в Москві та Тбілісі, як бачимо, підтвердили свою рішучість залишатися, як завжди, у повній ізоляції від загальнохристиянського життя, публічно висловили своє категоричне небажання спілкуватися з «інославними» (з тими, хто інакше славить Господа. — К.Г. ). Може саме через це постійно, протягом століть зменшується частка православних у світовій християнській спільноті?
