ПАРЄ: про впливовість та дієвість

За стінами Палацу Європи у Страсбурзі щойно вщухли запеклі дебати. Тут сперечалися, обговорювали та ухвалювали резолюції стосовно найгостріших питань, які хвилюють країни-члени Ради Європи. Найголовнішим результатом, зокрема, цілоденних дебатів одного з перших днів стало гостре рішення за результатами розгляду виконання Росією й Грузією резолюції з врегулювання конфлікту; вирішували, чи позбавити вірменську делегацію повноважень у ПАРЄ у зв’язку з неналежним виконанням вимог по кривавих березневих подіях у Єревані; знову прозвучали вимоги провести повне розслідування вбивства журналіста Георгія Гонгадзе, а також звернення до країн світу активніше боротися із замовними політичними вбивствами. У якій атмосфері Рада Європи обговорювала ці насущні питання? З яких причин приймалися ті чи інші рішення на сесії ПАРЄ? А також чого очікувати від утверджених резолюцій «Дню» розповіла член української делегації у ПАРЄ, народний депутат України Ольга ГЕРАСИМ’ЮК.

«ПАРЄ ОСТАННІМ ЧАСОМ ДУЖЕ ПОТРЕБУЄ УНИКНЕННЯ ПОДВІЙНИХ СТАНДАРТІВ»...

— Пані Ольго, на черговій сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи були ухвалені зміни, які стосуються доповіді по Голодомору. З чим ці зміни пов’язані і якими будуть їхні наслідки?

— Це зміни технічного характеру — як відомо, доповідачем по темі засудження злочину Голодомору в Україні, а також масового голоду на території Радянського Союзу був призначений пан Алєксандр Біберай, який вже відвідав Україну і почав писати доповідь. Але у зв’язку з тим, що він цього року завершив свою роботу в ПАРЄ, доповідь мали передати для написання іншому депутату. На засіданні політичного комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи таємним голосуванням ухвалили рішення, що цю тему буде далі продовжувати представник турецької делегації пан Мавлуд Чавушоглу. Для нього це буде цікавим завданням, бо доповідь вважається однією з найскладніших, і аргументом членів комітету щодо вибору кандидатури було те, що ПАРЄ зацікавлене, аби нові обличчя заявляли себе з цікавими дослідженнями в ПАРЄ. З огляду на міцні стосунки України з Туреччиною, наші давні зв’язки, я думаю, що співпраця по написанню доповіді у нас буде плідною. Однак, хочу сказати, що остаточний зміст доповіді, а також резолюції по ній — це відповідальність політичного комітету, який буде відслідковувати ситуацію з доповіддю, обговорювати її та коригувати. У першу чергу — марні сподівання тих, хто плекає надії впливати на доповідача з боку політиків, що використовують цю тему для антиукраїнської діяльності. Як правило, комітет прискіпливо ставиться до таких речей. Зміст доповіді в результаті обговорення може суттєво доповнюватися. Це ми бачимо на прикладі доповіді з приводу російсько-грузинського конфлікту, коли в результаті обговорення було проголосовано біля сотні поправок.

Додати до всього маю лише те, що, виступаючи на Політичному комітеті, я обстоювала послідовність і принциповість у діяльності комітетів. Я сказала, що практика, коли рішення ухвалюються на догоду тій чи іншій делегації, не сприяє посиленню авторитету ПАРЄ. Останнім часом, я вважаю, ця міжнародна організація дуже потребує рішучих заходів з посилення своєї ролі у вирішенні конфліктів, впливу на виконання своїх резолюцій і вимог. ПАРЄ останнім часом дуже потребує уникнення подвійних стандартів щодо різних країн і демонстрації сильної позиції у випадках шантажу, як економічного, так і політичного.

— У якій атмосфері на засіданні ПАРЄ проходили дебати стосовно українського питання (доповідь «Розслідування злочинів, начебто скоєних в Україні високопосадовцями під час правління Кучми — справа Гонгадзе як яскравий приклад». — Ред.)? Які надії можна покладати на виконання цієї резолюції?

ЦИНІЗМ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИКІВ ТА СПРАВА ГОНГАДЗЕ

— Дебати пройшли дуже виважено й конструктивно. Її автор Сабіна Льойтхойссер-Шнарренбергер назвала її символічною вимогою до країн, на прикладі України, не ослаблювати занепокоєння існуючим у світі станом щодо політичних вбивств. На дебатах говорилося, що страшна смерть Гії Гонгадзе закликає до того, щоб до таких злочинів і суспільства, і влади ставилися з непримиренністю. Саме в дні, коли слухали цю доповідь, у Севастополі поховали Настю Бабурову, українську громадянку, що працювала в московській «Новой газете». Вона була вбита з мотивів професійної діяльності. Так само досі ніхто не розкрив замовників вбивства Політковської. Загалом список вбитих журналістів весь час росте і росте. Розслідування фактично ні до чого не приводять. Ця доповідь закликала усю Європу до того, щоб тиснути на владу країн з вимогою сприяти розслідуванню таких резонансних злочинів. Гія досі не похований. Замовники його вбивства не знайдені. Зрештою, ця доповідь є ще однією вимогою до реформи судової системи і до стану в Україні верховенства права. Іншою правдою є те, що вбивства подібного роду у всьому світі історично залишаються без визначення замовників. Але, тим не менш, ця доповідь стала дуже важливою для розуміння того, що сьогодні відбувається у нашому світі. І ще одне: немає межі тому цинізму, з яким деякі українські політики для вирішення дрібних питань міжпартійної боротьби в процесі вже фактично розпочатих президентських виборів побивають одне одного трупом нашого колеги. Не прагнення правди керує ними, не боляща пам’ять про по-звірячому забитого молодого хлопця, а хиже бажання знову зірвати дивіденди в політичній боротьбі. Це — один із сумних моїх висновків, здобутих у залі ПАРЄ при слуханні виступів колег...

«РОСІЯ АБСОЛЮТНО ІГНОРУЄ ВИКОНАННЯ РЕЗОЛЮЦІЇ ПАРЄ»

— Які зміни обіцяє резолюція ПАРЄ стосовно грузинсько-російського конфлікту, який відбувся в серпні цього року? На що вона зможе вплинути?

— Російська газета «Коммерсант» назвала голосування по виконанню Грузією і Росією резолюції ПАРЄ щодо розв’язання конфлікту між ними нищівною поразкою російської дипломатії. Я з цим абсолютно згодна. Дебати йшли дуже серйозно й складно. Минулого разу навіть, якщо пригадуєте, розглядали можливість позбавити російську делегацію повноважень у зв’язку з порушенням Росією норм міжнародного права. Сплинув час, відведений для вирішення конфлікту — і ні в кого немає сумніву щодо того, що Росія абсолютно ігнорує виконання цієї резолюції. Власне, це російська делегація і обіцяла минулого разу. Доповідачі з питань виконання резолюції змогли втрапити з великим трудом до Росії лише напередодні сесії. Доповідь констатувала, що Грузія виконала всі вимоги резолюції, Росія — нічого. Навпаки, говорилося в дебатах, — Росія нарощує військову присутність в Грузії, знаходиться навіть у місцях, де не було конфлікту, проводить активну паспортизацію населення, видаючи російські паспорти, грузинські села в Осетії зачищено назавжди, щоби туди ніхто ніколи не зміг повернутися. Нещодавно навіть відбулося перейменування одного з населених пунктів у Лєнінгор, що дуже знаменно для ХХІ століття. Число біженців невпинно зростає. Російська делегація навіть не заперечувала нічого, ще й додала, що не збирається відкликати одностороннє визнання Абхазії й Осетії. А один російський депутат просто сказав: «Невже ви думаєте, як ви п’ять разів запишете, що ми повинні відкликати своє одностороннє визнання самопроголошеної Абхазії і Південної Осетії, якщо ви п’ять разів повторите кожну свою до нас вимогу, то Росія буде це робити?» Переважно всі поправки з боку Росії були відкинуті, а грузинські поправки, поправки доповідача і комітетів ухвалені. Голосування було злагоджене, бо європейці міцно задумалися в той день про те, що має робити Європа у відповідь на таке ставлення. А ставлення Росія демонструвала так: пан Косачов заявляв, у ПАРЄ панують, мовляв, антиросійські настрої, що «сіра більшість ПАРЄ безмовно голосує проти Росії». Яким буде розгляд цього питання на наступній квітневій сесії — поки не маю відповіді.

«РАДА ЄВРОПИ СЬОГОДНІ ВЖЕ ВКОТРЕ ЗАПИТУЄ СЕБЕ ПРО ВЛАСНУ ВПЛИВОВІСТЬ»

— Наскільки вірогідним є позбавлення російської делегації права голосу на наступній сесії ПАРЄ у разі подальшого невиконання резолюцій Парламентської асамблеї ради Європи?

— Позбавлення делегацій повноважень у разі порушення країнами правил ПАРЄ є різновидом санкцій. Однак ПАРЄ не вважає поки що таке покарання ефективним, бо це вилучає делегацію з-за столу переговорів.

Одним із таких випадків був розгляд на сесії питання про повноваження вірменської делегації. Вірменія не дала серйозної відповіді про становище ув’язнених після 1 березня, коли пролилася кров після президентських виборів. Однак країна реагує на вимоги резолюції ПАРЄ, й багато пунктів уже виконала. Тому делегація Вірменії відбула на батьківщину з наказом надати спостерігачам докази того, що порушення прав людини будуть усунуті. І потім ухвалюватимуться рішення.

Але, я думаю, на квітневій сесії повернення, до цієї теми відбудеться, бо не можна спокійно ставитися до того, що ставиться під сумнів роль і вагомість Ради Європи. Як говорили депутати під час дебатів, — виходить, що країні часом немає сенсу апелювати до Ради Європи, якщо та не може вплинути на агресора.

Загалом Рада Європи сьогодні вже вкотре ставить перед собою запитання про власну впливовість, про дієвість своїх резолюцій, про те, що треба змінити в своїй діяльності й у позиції. Бо нелегкі часи, що настали сьогодні на планеті, дуже нагадують те, що вже було з нами, і коштувало життя мільйонів і закривавлених змін на карті світу. Підручники історії кожен переписує по-своєму. Однак хроніка історії — неупереджена, варто її переглядати, щоб освіжити у пам’яті той біль, який не хотілось би пережити ще раз.