Пентагон відпрацьовує нову стратегiю
Сполучені Штати у найближчі дні мають оголосити про свою нову військову стратегiю. Президент Джордж Буш-молодший раніше дав завдання Пентагону докорінно переглянути американську тактику. На наступний тиждень заплановане оприлюднення лідером Штатів остаточних результатів цього перегляду. Недавні дебати в Конгресі, які відбулися за участі міністра оборони США Доналда Рамсфелда, дають підстави очікувати певних змін у військовому розвитку країни. Не виключено, що Штати збільшать видатки на розвиток військово-промислового комплексу. І причин тому кілька...
По-перше, очевидною є прихильність Вашингтона до розгортання власної протиракетної системи. Це вимагає, м’яко кажучи, значних коштів (особливо, якщо врахувати, що американцям ще слід добряче попрацювати над її розробкою). Прогнози, ніби створення Америкою Національної системи протиракетної оборони (НПРО) може спричинити новий виток гонки озброєнь, категорично заперечив пан Рамсфельд. У доказах своєї позиції він пішов від противного: якщо США не створять НПРО, то без захисту виявляться їхні союзники. У цьому випадку цим же союзникам нічого не лишиться, як нарощувати власну військову міць, створюючи все більше балістичних ракет, аби можна було захиститися від ядерної атаки. Ось вам і гонка озброєнь, переконує Рамсфелд. На його думку, якщо США таки не створять НПРО, то країні знову доведеться повернутися до часів ізоляціонізму.
По-друге, представники Пентагону не раз звертали увагу на небезпеку, яка йде від окремих країн Азії. Особливу загрозу американські військові вбачають в Китаї, який, за визначенням Рамсфелда, є «потенційним військовим конкурентом Сполучених Штатів в тихоокеанському регіоні», а також в Північній Кореї «як потенційно дестабілізаційній силі». Тому, за повідомленням Бі-Бі-Сі, в тихоокеанському регіоні постійно відбувається нарощування американських сил. Планується зокрема перебазувати на острів Гуам ще три підводні човни, а американські ВПС вже складували там крилаті ракети з неядерними боєголовками. У Японії дислокований авіаносець «Кітті Хок». Ендрю Маршал, 79-літній ветеран Пентагону, який очолює комісію з перегляду військової доктрини Штатів, твердить, що на тихоокеанському театрі надто мало військових баз, враховуючи потенціал Китаю. Міністр оборони Рамсфелд тримається цієї ж думки, наголошуючи, що коли американські можновладці «розслабляться і не визнають змін, які сталися в світі, то вони зазнають краху», повідомила «Нью-Йорк Таймс».
Міністр сподівається, що ці аргументи зрештою змусять конгресменів збільшити бюджетні видатки на розвиток оборонного комплексу країни. Реальних цифр поки що не називалося, але, зрозуміло, що ця сума буде дев’ятизначною. Критики ідеї Рамсфелда між тим мають інші погляди на питання збільшення асигнувань в американську оборонку. Скажімо, глава Тихоокеанського командування США адмірал Денніс Блер не схильний перевищувати небезпеку, яка загрожує американцям. У цьому плані він згадав Радянський Союз: «Зверніть увагу, що мали росіяни в 70-х роках. Десятки субмарин, сотні бомбардувальників, десятки сателітів, суцільні навчання! Це був серйозний устрій, воювати з яким було б дуже складно. В Азії ж немає нічого наближеного до цього». «Нью-Йорк Таймс» також нагадала, що Росія нині має шість тисяч балістичних ракет із ядерними боєголовками, але її вже давно не розглядають як ворожу до США країну. Китай має, можливо, 18 ядерних ракет дальньої дії. В Іраку взагалі немає жодної подібної ракети. У розпорядженні ж КНДР — від сили одна чи дві. У чому ж причина пентагонівської метушні? Про це можна лише здогадуватися. Закритість військових та оборонних відомств у США — традиційна. Причому за адміністрації Буша, як твердять аналітики, дедалі тяжче стало отримувати інформацію про плани, дії Пентагону навіть американським можновладцям. Конгресмени вже давно дорікали Рамсфелдові за нехтування співпрацею з ними. Рамсфелд, на думку законотворців, настільки «засекречений», що не знаєш навiть, якого наступного кроку чекати від нього. Утаємничість Рамсфелда насправді може бути пов’язана не тільки з дотриманням свого службового обов’язку. Президентська адміністрація (а особливо її «мілітарна» частина на чолі з Рамсфелдом) допустилася вже кількох проколів, про якi надто поширюватися навряд чи хочеться. Лише за три першi місяці роботи: бомбардування американськими літаками іракських радарних систем, що чимало закордонних урядів піддало критиці; зіткнення американської субмарини з японським трайлером, у результаті чого загинуло дев’ять осіб; затримання 24 американців Китаєм, після того як американський розвідувальний літак зіткнувся з китайським винищувачем. Далі буде?
