«Перебудова» по-кубинськи

Перетворення, котрі нині відбуваються на Кубі, здавалися просто неможливими в епоху Фіделя Кастро. Його брат Рауль Кастро, який став президентом 2008 року, взявся рішуче за оновлення керівних кадрів. Він звільнив із уряду такі знакові постаті, як свого заступника Карлоса Лаге, котрий опікувався економічними питаннями, міністра економіки Хосе Луїса Родрігеса, міністра іноземних справ Філіпе Преса Роке та ще сімох високопоставлених кубинських чиновників.

Можна сказати, що тим самим Кастро-молодший намагається убити відразу двох зайців: зачищає потенційно сильних політичних опонентів своїй владі, котрі можуть мати свої ідеї щодо поступової модернізації шляхів перебудови на Кубі і водночас намагається послати позитивний сигнал президенту Сполучених Штатів Бараку Обамі щодо можливості почати діалог між двома країнами і зняття ембарго.

За оцінками експертів із The Cuban Research Institute (CRI) при університеті Маямі, «останні зміни в кубинському кабінеті стосуються трьох чинників: влади Рауля Кастро, військового й економічного. Планується, що ці реформи сприятимуть вирішенню економічних проблем, котрі наявні на Кубі. Кастро приділяє особливу увагу дисципліні (котрої він домагається через військові організації), ефективності, збільшенню обсягів виробництва та зниженню рівня корупції. Серед цілей, котрих прагнуть досягти, — трохи поліпшити ситуацію на Кубі з продуктами харчування, що можливо за рахунок того, що влада надає землю селянам. Але Куба опинилася в дуже складній ситуації. Ціна на нікель впала на 40%, можливе зменшення доходів від туризму через світову кризу. Однак зміни не мають нічого спільного зі Сполученими Штатами. Ці внутрішні зміни спрямовані на задоволення потреб і сподівань кубинського народу за рахунок створення системи більшої дисципліни, більшого порядку і запобігання корупції».

Утім, не варто думати, що такі зміни у владній команді входять у протиріччя із бажаннями самого Кастро-старшого. Так, у найвпливовішій на Кубі газеті Granma надруковано колонку Фіделя Касто під промовистою назвою «Cambios sanos en el Consejo de Ministros» («Здорові зміни у Раді міністрів»). Фідель Кастро зокрема наголошує: «Жодної несправедливості щодо цих кадрів не сталося. Мед влади, задля якого вони не жаліли жертв, збудив амбіції, котрі призвели їх до негідної ролі. Зовнішній ворог покладав на них великі надії». Також Фідель Кастро спростував припущення, що «його людей» було замінено на «людей Рауля», підкресливши при цьому, що зміни в персональному керівництві Куби носили оздоровчий характер.

Наразі стилі керівництва братів Кастро досить помітно різняться між собою. Фідель Кастро був відомий своєю здатністю пам’ятати дрібні деталі і втручатися у більшість рішень членів його кабінету, створюючи цим атмосферу, за якої навіть високопоставлені чиновники боялися приймати рішення без схвалення президента. Рауль Кастро, котрий провів більшу частину свого життя на чолі військових, має репутацію людини, яка делегує повноваження і вимагає результатів від своїх підлеглих. Він є жорстким, але ефективним керівником, котрий прислухається до своїх радників, але водночас і вимагає від них ефективних дій.

Навряд чи постане питання, що прихід до керівництва військових посилить військовий вплив чи взагалі створить щось на кшталт військової хунти. Просто Рауль Кастро, котрий раніше працював у цій галузі, саме з неї черпає кадри. Причому кадри, котрі вміють працювати не лише злагоджено, а і стратегічно. І що є на сьогодні дуже важливим для Куби — кадри, котрі не інтегровані до тієї корупційної системи, що сама собою утворилася за останні десятиліття.

Власне, це і є найбільш серйозною проблемою для Куби, оскільки за такої потужної і системної корупції будь-які зміни чи навіть донорські вливання з будь-якого джерела будуть переважно поглинуті корупційною системою і меншою мірою дійдуть як до суспільства, так і до реконструкції інфраструктури економіки, чого Куба потребує перш за все.

Другий із найважливіших моментів, які треба відзначити, — Рауль Кастро відходить від хибної системи управління Фіделя Кастро, коли він одноосібно втручався в діяльність щонайменших підрозділів кубинської економіки чи політики. Незважаючи на феноменальну пам’ять, працездатність і інтелект самого Фіделя Кастро, ця система хибна початково і відома в менеджменті як хиба переважно молодих керівників, котрій дали назву «директор цехів». Тобто керівник замість того, щоб керувати, приміром, заводом у цілому, керує окремими ланками, цим самим перевантажуючи себе і вводячи організацію в кризову ситуацію.

Відтак, якщо Фідель Кастро був лідером цехів і комун, то Рауль Кастро запроваджує більш сучасну й адекватну систему керування країною. Якщо розглядати питання стосовно того, чи може це слугувати сигналом готовності до подальших реформ, то відповідь, безперечно, так. Оскільки лише за умов керованості можливо проводити зміни, особливо в такій країні, як Куба.

Чи є це сигналом для США і країн Європи щодо готовності до донорської допомоги та інвестицій? Як із формальної, так і з політичної точки зору це є, безумовно, технічним сигналом. І питання в тому, чи відпрацьовані наразі ті ж сигнали на рівні дипломатії обох сторін. Адже як Європа, так і адміністрація президента США Барака Обами на сьогодні стратегічно готові до співпраці з Кубою і зацікавлені у перетворенні Куби на сучасну, інтегровану до міжнародної спільноти, державу.

Між тим, як пише колумбійська газета El Tiempo: «Реструктуризація кабінету міністрів, якою займається президент Куби Рауль Кастро, має присмак чистки. Це схоже на очищення режиму Куби від антиреформістських елементів, схоже на те, що в минулі роки відбувалося в Радянському Союзі. І хоча зрозуміло, що немає конфлікту між двома Кастро, але той факт, що зміни почалися через тринадцять місяців із часу інавгурації Рауля і перебирання ним влади, означає, що він прагне мати свій сильний уряд. Новий кабінет міністрів є частиною революційного проекту, в якому, окрім вливання молодої крові нових міністрів з другого ешелону, збільшилася військова присутність. Все свідчить про те, що на даний час Рауль Кастро буде зосереджений на внутрішніх питаннях. Корекція в міністерствах передбачає пріоритет економічних питань, у якому немає нічого нового під час глобальної кризи. Рауль вважається прагматиком, який вірить, що такі види діяльності, як туризм, зміцнять економіку. Проте немає жодних ілюзій із приводу демократизації режиму, адже в епоху Рауля Кастро зросла кількість офіцерів, котрі займають керівні посади у виконавчій владі. Зміни, якщо такі будуть, кубинці запроваджуватимуть повільними темпами, і в кращому випадку вони будуть схожі на китайські у сфері економіки, але не зачіпатимуть царину політики».