«Перемогла дружба»

Чи припускав канцлер Німеччини Герхард Шредер, чим обернеться його ризикована ініціатива провести дострокові вибори? За офіційними попередніми підсумками, опозиційний блок ХДС/ХСС випередив соціал-демократів Шредера менше ніж на один відсоток, отримавши 35,2% голосів проти 34,3% у правлячої партії. Цього недостатньо для формування уряду, і тепер майбутнє Німеччини залежить від того, яких домовленостей досягнуть між собою провідні політичні сили та партії «другої ланки». Потенційний партнер ХДС/ХСС — Партія вільних демократів — отримала 10% голосів. Партія зелених, яка входить до нинішньої урядової коаліції, набрала близько 8%. Майже стільки ж виборців проголосували за нещодавно створену Ліву партію.

Експерти не виключають імовірності формування так званої великої коаліції — об’єднання ХДС/ХСС і Соціал- демократичної партії в одному уряді. Основні відмінності в поглядах християнських демократів і соціал-демократів стосуються зокрема зовнішньої політики. Так, Герхард Шредер вважає своєю заслугою зважену позицію Німеччини, що не підтримала війну в Іраку. Ангела Меркель перебуває в хороших відносинах із Джорджем Бушем, тому більшість експертів прогнозують зміну підходів Берліна до діалогу з Вашингтоном у разі її канцлерства. Герхард Шредер підтримує ідею розширення ЄС, у своїй кампанії він апелював у тому числі до сотень тисяч виборців турецького походження, які отримали громадянство Німеччини під час його правління. Блок ХДС/ХСС у цьому питанні — класичні консерватори. Вони виступають проти членства Туреччини, кажуть про втому ЄС від розширення. Провідні представники християнських демократів говорили про підтримку демократичних змін в Україні та про необхідність надати нам перспективу членства в Євросоюзі, але більшість експертів вважають, що, очоливши уряд, вони не робитимуть для України винятку із загального правила: «Годі розширювати ЄС». У випадку якщо уряд Німеччини очолить Ангела Меркель, відносини канцлера з російським президентом Путіним уже аж ніяк не можна буде назвати міцною чоловічою дружбою. Але було б наївним вважати, що більший прагматизм російсько-німецького діалогу принесе великі дивіденди Україні.

Стабільна й ефективна робота великої коаліції здається сумнівною багатьом — але тільки не 36% учасників опитування «Шпігеля», які заявили, що підтримають саме її. За уряд ХДС/ХСС і вільних демократів висловилися 29% опитаних, за збереження червоно-зеленої правлячої коаліції — лише 19%.

Однією з причин віри багатьох німців у можливість співпраці непримиренних опонентів може бути те, що виборці в Німеччині (втім, як і в багатьох інших країнах) звертають увагу не стільки на нюанси політичних програм, скільки на харизму окремих політиків — а тому і підтримують «мирову» між Герхардом Шредером і Ангелою Меркель. При 70% незадоволених політикою СДПН, 50% аудиторії теледебатів між кандидатами на посаду канцлера віддали перевагу чинному главі уряду. До речі, своєрідна «взаємодія» християнських демократів із соціал-демократами вже почалася: колишній президент компанії «Сіменс» Генріх фон Пієрер, який працював радником Шредера і був його партнером по тенісу, перейшов у радники до фрау Меркель.

Як і скрізь, передвиборні програми та висловлювання німецьких політиків абсолютно необов’язково будуть повністю втілені в їхньому курсі після перемоги. Так, Ангела Меркель залучила до своєї кампанії професора (не плутати з українськими реаліями минулого року) Кірхофа — прихильника радикальної податкової реформи та переходу до єдиного вiдприбуткового податку в 25%. У тому, що реформувати систему необхідно, не сумнівається ніхто, але ідеї професора здаються нездійсненними не тільки противникам Меркель, а й її сподвижникам. Тому Кірхофа багато людей сприймали не як майбутнього міністра фінансів, а як своєрідного «зіркового гостя» в передвиборній кампанії ХДС/ХСС.

Сьогодні ж ідеться не про кандидатури на конкретні посади, а про долю всього уряду. І Герхард Шредер, і Ангела Меркель поспішили оголосити себе переможцями. На думку ж експерта Німецького товариства зовнішньої політики Александера Рара, справжніми переможцями виявилися дрібні партії. Вільні демократи вийшли на третє місце в загальному політичному рейтингу, успіху досягла і недавно створена Ліва партія. Популярність останньої заслуговує на особливу увагу та примушує декого пригадати про «привида комунізму». Активістів-бунтівників із партії Шредера очолив колишній міністр Оскар Лафонтен, вони створили власний рух, потім об’єдналися зі східними німцями з посткомуністичної Партії демократичного соціалізму — і тепер отримають близько 54 місць у парламенті. Частково ситуація виявилася вигідною для соціал-демократів, адже втрачені ними виборці не перейшли до правих. На думку Александера Рара, Ліва партія створить сильну опозицію.

Найреальнішими експерт вважає два варіанти коаліції. Велику — за слабкого канцлера Меркель, але з сильними соціал- демократичними міністрами, що передбачає вiдхiд Шредера зi сцени. Або ж буде коаліція- «світлофор» — об’єднання соціал-демократів, зелених і вільних демократів. За деякими оцінками, новий канцлер і уряд можуть з’явитися в Німеччині лише через кілька тижнів.