«Перезавантаження» у Мюнхені

Новий тон у міжнародних відносинах, нова ера співпраці, нова архітектура безпеки з Росією, проблема довіри до Росії. Такими були ключові тези, що пролунали 6—7 лютого на 45-й Мюнхенській конференції з політики безпеки.

Перші два гасла належать віце-президенту США Джо Байдену, якого дуже тепло вітали в мюнхенському готелі Bayerischer Hof приблизно 350 учасників конференції, які зібралися з метою обмінятися думками та узгодити підходи до актуальних міжнародних проблем в області безпеки. Така увага до виступу Джо Байдена пояснюється тим, що після вступу на посаду президента США Барака Обами віце-президент — друга за рангом особа, яка представила зовнішньополітичні тезиси Вашингтона за кордоном.

«Я прибув до Європи від імені нової адміністрації, яка налаштована задати новий тон у Вашингтоні, а також у відносинах Америки зі всім світом. Цей новий тон, який коріниться у сильному партнерстві, щоб зустрічати спільні виклики, — не розкіш, а необхідність», — зазначив Байден.

За його словами, Америка і надалі буде «активно захищати нашу безпеку та наші цінності» й водночас будувати новий підхід до викликів цього століття. Байден визнав, що жодна країна, хоч якою б потужною вона була, не може справитися самотужки з викликами. Разом із тим, віце-президент зазначив, що СЩА будуть діяти разом з партнерами завжди, коли зможуть, а лише тоді, коли повинні — самостійно. У відповідь Вашингтон очікує від своїх союзників готовності до застосування сили у випадку, якщо інші засоби не діють.

«Ми віримо, що міжнародні альянси та організації не зменшують потуги США — вони допомагають нам просувати колективну безпеку, економічні інтереси та цінності. Отже, ми будемо співпрацювати. Ми будемо слухати, Ми будемо консультуватися. Америці потрібен світ, так само, як, вважаю, світ потребує Америки. Але ми кажемо нашим друзям, що альянси, угоди та міжнародні організації повинні заслуговувати довіри і бути ефективними. А це вимагає спільних зобов’язань не лише жити згідно з правилами, а й запроваджувати їх», — наголосив віце-президент. Америка буде робити більше, додав він, але вона буде просити більше від своїх партнерів.

«Наша адміністрація має амбітні цілі збільшити іноземну допомогу, щоб до 2015 року удвоє скоротити бідність, допомогти ліквідувати дефіцит освіти у світі, скасувати борги найбіднішим країнам, започаткувати нову зелену революцію, яка забезпечить сталі запаси продуктів, а також поширювати демократію не примусом зовні, а працюючи з поміркованими в уряді та громадянським суспільством задля розбудови інституцій, які допоможуть захищати свободу», — наголосив Байден.

За його словами, новий підхід у відносинах з Тегераном полягатиме в тому, що США хочуть запропонувати Ірану дуже чіткий вибір: продовжуєте нинішній курс — тоді очікуйте тиск та ізоляцію; відмовляєтесь від незаконної ядерної програми і підтримки тероризму — тоді очікуйте значних заохочень.

До речі, американський підхід підтримують німецький канцлер Ангела Меркель і французький президент Ніколя Саркозі. «Потрібно поєднання діалогу і тиску, щоб не допустити реалізації військових програм під прикриттям мирного використання», — наголосив міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр у присутності спікера іранського парламенту Алі Ларіджані, який два роки очолював іранську делегацію на міжнародних переговорах з ядерного питання.

Слід зазначити, що Ларіджані покинув конференцію, не дочекавшись виступу Джо Байдена. Але до від’їзду він висловив скептицизм, що США під керівництвом нового президента стануть більш відкритими на переговорах щодо іранської ядерної проблеми, і звинуватив адміністрацію США у саботажі дипломатичних рішень. «Новий тон нічого не змінить у цьому відношенні», — переконаний Ларіджані.

Торкаючись співпраці Вашингтона з Москвою, віце-президент сказав, що настав час «натиснути кнопку перезавантаження і переглянути сфери, в яких ми можемо і повинні співпрацювати». За його словами, російські колеги давно застерігали нас про загрозу з боку Талібану та Аль-Каїди в Афганістані, й тепер НАТО і Росія можуть і повинні співпрацювати, щоб здолати спільного ворога. Разом із тим, Джо Байден наголосив, що США відхиляють твердження, що здобутки НАТО для Росії є втратою і сила Росії є слабкістю для НАТО.

Слід зазначити, що російському віце-прем’єру Сергію Іванову, який виступав на конференції англійською мовою, сподобалися слова віце-президента про те, що США потрібно натиснути кнопку перезавантаження у відносинах з Росією. Він також позитивно оцінив заяву Байдена про те, що США «продовжать розробляти протиракетну оборону, аби протистояти зростаючим можливостям Ірану, за умови, що технологія є досконалою і ефективною з огляду на затрати. Ми будемо робити це, консультуючись з вами, нашими союзниками і з Росією».

У своєму виступі напередодні Іванов заявив, що створення і розміщення ракетних систем різних типів напряму зачіпає регіональну і міжнародну безпеку. Він також зазначив, що Росія не буде розміщати в Калінінградській області ракетні комплекси «Іскандер», якщо США відмовляться від створення третього позиційного району протиракетної оборони в Європі.

Тим часом віце-прем’єр міністр головуючої зараз в Європейському Союзі Чеської Республіки Александр Вондра вважає, що до проекту створення європейської системи протиракетної оборони потрібно підключити Росію, яка не повинна мати права вето. «Європейці та американці мають бути захищеними, і розгортання ПРО в Європі дозволить захистити нас від зброї масового знищення», наголосив Вондра під час виступу на конференції.

На будівництві елементів ПРО на території Польщі наполягає прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск. За його словами, це важливий елемент європейської оборони і превентивний засіб.

Зі свого боку, лідери провідних європейських держав більше говорили про європейську архітектуру безпеки і залучення до неї Росії, не згадуючи при цьому про цінності, як це робив американський віце-президент. «У наших спільних інтересах залучити Росію до майбутньої архітектури безпеки. Росія є частиною Європи, і тому відносини з Росією грають важливу роль», — наголосила федеральний канцлер Ангела Меркель. На думку французького президента Ніколя Саркозі, необхідно відновити довіру до Росії в Євросоюзі, яка похитнулася після газової кризи.

Верховний представник ЄС з питань спільної зовнішньої політики та безпеки Хав’єр Солана підтримав Меркель, зазначивши у своєму виступі, що потрібно серйозно поставитися до пропозицій Росії стосовно створення нової системи безпеки у Європі. Разом із тим він вважає, що зараз можна говорити про «Гельсінкі плюс», оскільки ідею «Гельсінкі-2» важко реалізувати. При цьому Солана наголосив, що не може бути мови про перегляд наступних принципів, на яких базується європейська безпека. Перш за все, ці принципи передбачать залучення США, а також свободу вибору країнами альянсів, до яких вони хочуть приєднуватися. Окрім того, «ми відкидаємо таке поняття, як сфера привілейованого впливу», — наголосив Солана. При цьому він додав, що заклики до юридично зобов’язуючих інструментів та більшої прозорості також є добрими, але це має стосуватися не лише політичних та військових понять, але й енергетики та газу.

Верховний представник ЄС також наголосив, що Росія повинна розуміти, як малі країни відчувають себе вразливими поруч із сусідом-велетнем. «І в сьогоднішньому світі не є добрим знаком те, що ви маєте складні відносини з більшістю із своїх сусідів», адресував Росії своє занепокоєння Солана.

Може, саме з подібних міркувань польський прем’єр назвав абстрактними пропозиції російського президента щодо побудови Росією та ЄС спільної архітектури безпеки. «Це абстрактно, якщо хтось каже, що нам потрібен мир і тільки що закінчив пригоду в Грузії... Давайте вирішувати проблеми одну за одною і на цьому створювати архітектуру безпеки», — наголосив Дональд Туск. За його словами, без повної довіри більша відкритість по відношенню до Росії неможлива.

Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, виступаючи в Мюнхені, також заявила, що Україна повністю підтримує створення європейської системи безпеки і оборони, і хотіла би брати участь у цьому процесі. «Мені здається, що нове натхнення цієї європейської політики безпеки і оборони, яку я цілком і повністю підтримую, дає шанс для тих країн, які не можуть або не хочуть стати членами НАТО, одержати абсолютно нову ідею об’єднання навколо єдиних цінностей, єдиних принципів політики безпеки і оборони. Безумовно, в першу чергу, це Росія», — цитує УНІАН слова Ю.Тимошенко.

За її словами, заяви і Росії, і Німеччини, і Франції говорять про те, що «такий шанс є». «Але я б розглядала це значно глибше. І тому мені хотілося би бачити в світі політику безпеки і оборони, яка шикується, як якірний ланцюг. Де якір — це принципи і цінності, а ланцюг — це ланки окремих систем безпеки і оборони, які взаємопов’язані, доповнюють одне одного, і в той же час створюють відчуття взаємного розуміння і миру. І тому я дійсно хотіла би бачити Україну учасником цієї політики європейської безпеки і оборони», — сказала прем’єр.

Торкаючись теми НАТО, Ю.Тимошенко зазначила, що Україна 14 років намагається вступити в НАТО, чітко декларуючи свої наміри, і відкрито підходить до співпраці з НАТО, проте є об’єктивні речі, які дотепер не дозволили Україні стати членом цієї організації. «По-перше, це ситуація усередині самої країни — де частина країни хотіла б бачити Україну в НАТО, а частина ні. Але є питання і вищого рівня — це, як сприйме Росія і як це відіб’ється на взаємодії, партнерстві Європи й Росії, якщо Україна і подібні країни рухатимуться в НАТО», — сказала вона.

Втім виникає питання, що робить уряд для того, щоб переконати більшість громадян у доцільності приєднання України до єдиної існуючої на сьогодні системи колективної безпеки — Організації Північноатлантичного договору. Адже європейської системи безпеки немає і навряд чи її буде створено в найближчі десятиліття. З іншого боку, ніхто не чув від російських лідерів бажання об’єднатися навколо єдиних цінностей та єдиних принципів політики безпеки. Адже досі Росія не відмовилася від будівництва суверенної демократії й водночас не збирається скасовувати незаконне рішення щодо визнання Південної Осетії та Абхазії. Про які спільні цінності й єдині міжнародні норми можна говорити?

Час покаже, чи зможе Об’єднана Європа виробити єдиний підхід до нових пропозицій Америки, а також виробити всередині ЄС єдину позицію щодо налагодження нових відносин із Росією. Але зараз викликає занепокоєння те, що у відносинах із Росією стара Європа говорить про залучення цієї країни до європейської системи безпеки, забуваючи нагадувати Москві про виконання взятих на себе зобов’язань і фактично не згадує про цінності, завдяки яким Європа стала об’єднаною і процвітаючою.

КОМЕНТАР

Марек СІВЕЦЬ, віце-президент Європейського парламенту:

— Те, що прем’єр-міністр Юлія Тимошенко сказала про НАТО у своєму виступі в Мюнхені, на мою думку, не дуже нове, й водночас є свідченням того, що вона займає позицію захисту. Я визнаю, що суть сказаного прем’єр-міністром — європейські структури безпеки мають бути доступними для країн, які не можуть або не хочуть стати членом НАТО — звучить дуже коректно. Але це не приносить жодної додаткової вартості, бо реальні оборонні та військові структури має НАТО. Тому з одного боку ми бачимо заяву прем’єр-міністра, яка визнає європейські неіснуючі структури безпеки взамін існуючих структур НАТО. З цієї точки зору, в час коли Франція повертається до військових структур НАТО, ця заява прем’єрки не привносить нової сутті.

Я реаліст щодо стану речей з побудовою європейської структури безпеки. У нас було багато дискусій про спільну європейську політику в сфері безпеки і зовнішньої політики. Але в Європі дуже обмежені реальні можливості замінити НАТО. І щоб бути чесними, про це мають усі знати.

Що стосується можливості навернення Росії до спільних цінностей. Я вважаю, що Росія грає дуже прагматичну і цинічну гру, бо вона використовує співпрацю з НАТО на свій манер: якщо це добре для Росії, то вона співпрацює з цією військовою організацією, а якщо не добре для Москви, то — не співпрацює з нею. Відтак росіяни не говорять про цінності, а говорять про щоденний бізнес. Я думаю, що Україна досі потребує визначення власних пріоритетів у сфері безпеки і думає про те, як існуючі структури можуть забезпечити реалізацію цих пріоритетів.

ДОВIДКА «Дня»

Мюнхенська конференція з політики безпеки, яка бере початок з 1962 року, стала місцем щорічних зустрічей високопоставлених політиків, дипломатів, військових та експертів у сфері міжнародної безпеки. Це один з найважливіших у світі неформальних форумів, на якому обговорюються актуальні політичні проблеми, що стосуються балансу сил у міжнародних відносинах, зміцнення системи міжнародного права і демократичного світопорядку.