Піднесення і спад Йорга Хайдера
Пальму першості на виборах отримала консервативна Народна партія, очолювана федеральним канцлером Вольфгангом Шюсселем. Виходячи з цього, крісло канцлера, швидше за все, залишиться за ним і надалі. Консерватори «заробили» чи не вдвічі більше голосів у порівнянні з 1999 роком, отримавши 42,3 відсотка. Це найвищий виборчий дивіденд партії за останні тридцять років. На другому місці — австрійські соціал-демократи, які збираються залишитися в опозиції до Народної партії, а отже, — і до нової урядової коаліції. Соціал-демократичні ідеї цього разу заручилися підтримкою 36,9 відсотка голосів. Потенційні партнери соціал-демократів по можливій коаліції — «зелені» — мають дев’ять відсотків. Партія Свободи спромоглася посісти лише третє місце в електоральних перевагах.
Те, що Партія Свободи за порівняно короткий проміжок часу втратила прихильність виборців, пояснюють багатьма причинами. Насамперед переважній більшості колишніх прибічників партії було достатньо попереджень із Вашингтона та Брюсселя про дипломатичні санкції, якщо до влади в Австрії прийдуть політики, подібні Йоргу Хайдеру. Через таку загрозу він і був змушений звільнити посаду голови Партії Свободи в 2000 році. Але, незважаючи на те, що Хайдер залишився губернатором Карінтії, однієї iз провінцій Австрії, велику політику він не поспішав залишати. Хайдер, до речі, і став опосередкованою причиною урядової кризи в Австрії у вересні цього року. Партію Свободи досі в західних мас-медіа називають «партією Хайдера». Відома вона передусім вимогами зробити жорсткішими правила в’їзду до країни іноземців, критичними виступами щодо розширення Євросоюзу. Зокрема, «хайдерівці» виступають проти прийому Чехії до ЄС, допоки та не закриє атомну електростанцію в Темеліні, розташовану неподалік від австрійського кордону. Любить Йорг Хайдер і шокувати аудиторію. Приміром, за місяць до виборів він вирушив у гості до Саддама Хусейна. Наступні кілька тижнів у Австрії підуть на формування урядової коаліції. Перед цим президент країни Томас Клестиль повинен зустрітися з лідерами партій-переможниць, а потім оголосити про початок відповідних переговорів. Право на вибір партнера виборчими голосами «запатентовано» за Народною партією. Хто стане її партнером? Альтернатив, насправді, небагато. Уже вчора різні джерела в Австрії натякали, що головним коаліційним союзником у консерваторів залишиться Партія Свободи. Проте навряд чи Шюссель йтиме на таку співпрацю з доброї волі. Саме криза в рядах хайдерівських однопартійців стала причиною дострокових виборів у країні. Річ у тім, що після страшних паводків цього літа в Австрії було вирішено не скорочувати податків, оскільки бюджету країни загрожував великий дефіцит. Йорг Хайдер разом із чотирма сотнями палких прихильників виступив проти урядового зволікання у фіскальній сфері, що призвело до виходу із коаліційного уряду віце-канцлера Сюзаннии Рісс-Пассер та кількох міністрів, які представляли Партію Свободи. Шюссель тепер може спробувати попрацювати iз «зеленими», а може — з соціал-демократами. У повоєнні роки коаліція «народних» і есдеків була досить звичною. Проте цього разу соціал-демократична верхівка заявила, що друге місце на виборах для них автоматично означає опозиційність. Отож, цілком імовірно, що урядова палітра в Австрії залишиться незмінною, а намагання Йорга Хайдера підняти бурю в склянці води — марними.
