Пiсля «медового місяця»
За сумною іронією долі, «медовий місяць» у взаєминах між Росією і Сполученими Штатами розпочався якраз після 11 вересня. Не відразу, звісно: ми ще спостерігали певні коливання російського політичного керівництва, навіть спроби вирішувати за країни Центральної Азії, якою буде їхня політика... Проте рішучі заяви Володимира Путіна все поставили на свої місця.
Після шанхайської зустрічі президентів Росії і Сполучених Штатів маємо усвідомити, що це були насамперед заяви. Росія з самого початку карколомних змін у світі, викликаних подіями 11 вересня, намагалася усвідомити, наскільки ці зміни відповідають її власним інтересам. Однак були сподівання, що Кремль буде здатний поєднати свої власні інтереси із завданням врятування цивілізації.
Поки що можна констатувати, що цього не відбувається. Коли президент Путін після шанхайських переговорів із президентом Бушем ефектно з’являється у Душанбе для зустрічі із лідером «Північного альянсу» й поки що законним президентом Афганістану Раббані, стає зрозумілим, що Росія сьогодні насамперед зацікавлена у збільшенні своєї «сфери впливу» в Азії, та ще й американськими руками. При цьому такі очевидні речі, як неможливість встановлення контролю над південним Афганістаном без участі пуштунів, можливість дестабілізації Пакистану внаслідок такого розвитку подій, необхідність рахуватися з економічними й політичними інтересами Заходу в регіоні, просто ігноруються. Чому Москва має дбати про стабільність режиму генерала Мушаррафа. Мушарраф — американський союзник. А Раббані — своя людина, хай править...
Із таким недалекоглядним ставленням до майбутнього регіону, який вже встиг стати світовим центром наркоторгівлі та радикального ісламу, навряд чи вдасться реально змінити ситуацію на краще. На краще — не означає створити велику російську «сферу впливу». На краще — значить зліквідувати причини, які призвели до можливості радикалізації ситуації й перетворення Афганістану на сховище Осами бен Ладена. І питання російських інтересів тут зовсім не є головним.
Однак складається враження, що в Кремлі це ще не зовсім зрозуміли. Російський президент навчився правильно говорити — і навіть цей факт призвів до справжньої ейфорії чекань на Заході, оплесків у бундестазі і захоплених коментарів у штаб-квартирі НАТО. Тепер залишилося не так уже й багато — навчитися правильно діяти...
