Після перемоги

Президент Росії Володимир Путін був одним iз перших, хто привітав Олександра Лукашенка із перемогою на виборах президента Білорусі. Мова не йде про те, наскільки чесними були ці вибори. Найголовніше — наскільки готовий Олександр Лукашенко бути після виборів таким, яким його хотіли б бачити в Кремлі.

Не є секретом, що Кремль у передвиборчій кампанії Лукашенка участі не брав, хоча «бацька», напевне, дуже хотів — хоча б з точки зору задоволення власних амбіцій — щоб президент Росії сказав кілька слів. Однак Путін мовчав, як партизан на допиті — чому-чому, а мовчанню його навчили! Лукашенка підтримувало чимало різних політиків — від Жириновського до, на жаль, Горбачова... Однак коли президент Азербайджану Гейдар Алієв висловився на підтримку колеги, білоруська служба Радіо «Свобода» присвятила цьому факту спеціальну програму — тому що інші президенти також мовчали... Якось дивно, однак вони навіть через стільки років продовжують сприймати Лукашенка як вискочку, як випадок, з яким можна не церемонитись — навіть тоді, коли говорять йому компліменти.

У російського президента, втім, ситуація із Лукашенком складніша, ніж у Кучми чи Назарбаєва: Лукашенко існує за рахунок Росії, однак не бажає із цим рахуватися. До виборів самі вони могли давати можливість впливу на «бацьку» — тепер і це закінчилося. Насправді сьогодні Лукашенко із своїм непереможеним бажанням розцінювати Білорусь як вотчину, як місце, з якого можуть годуватися тільки він та його лакеї, із своїм нестриманим язиком, із своїм нерозумінням реалій Росії невигідний. Дарма, що він переміг. Саме після лукашенкової перемоги у московських кабінетах починають думати над тим, що зробити, щоб приборкати «бацьку» або змусити його відмовитись від влади на користь когось більш слухняного і солідного... Наступні після виборів роки не будуть для Білорусі простими...