«...Початок холодної війни між РФ і США?!»

Політична криза у Венесуелі, що загострилася минулого тижня після того, як лідер опозиції та голова Національної Асамблеї Хуан Гуайдо оголосив себе тимчасовим президентом, набирає обертів. Відтоді, як це сталося, країни світу поділилися на тих, що підтримують 35-річного лідера (США, Канада, Ізраїль, Бразилія, Колумбія, Аргентина, Еквадор, Чилі, Гондурас, Панама та інші латиноамериканські країни) та тих, що висловилися за збереження режиму чинного президента Ніколаса Мадуро (Росія, Туреччина, Китай, Мексика, Куба, Болівія, Уругвай, Іран, Греція, Північна Корея).

Однак нині найбільш активно свою позицію щодо стану справ у Венесуелі висловлюють Вашингтон і Москва.

З одного боку, днями міністр фінансів США Стівен Мнучін і радник з нацбезпеки Джон Болтон на брифінгу в Білому домі оголосили про введення санкцій щодо венесуельської державної нафтової компанії Petroles de Venezuela, S.A. (PdVSA). «PdVSA давно є засобом розкрадання, корупції для венесуельських чиновників і бізнесменів. Сьогоднішнє означення  PdVSA допоможе запобігти подальшому нецільовому використанню венесуельських активів Мадуро, і збереже ці активи для народу Венесуели, якому вони належать», — заявив міністр фінансів Стівен Мнучін, цитує його CNN. У повідомленні на сайті мінфіну зазначається, що ця нафтова компанія є основним джерелом доходу Венесуели і міжнародної валюти, включаючи долари та євро. Впроваджені заходи передбачають, що Венесуела, як і раніше, продаватиме нафту, проте виручені гроші потраплятимуть на заблоковані рахунки, тож уряд на чолі з Мадуро не матиме до них доступу. Минулими вихідними Болтон написав у Twitter повідомлення, в якому попередив: «будь-яке насильство та залякування проти американського дипломатичного персоналу, демократичного лідера Венесуели Хуана Гуайдо чи самої Національної Асамблеї представлятимуть собою серйозний замах на верховенство права та матимуть відповідь».

ФОТО REUTERS

З іншого боку, інформагентство Reuters з посиланням на власні джерела повідомило про те, що нібито на підтримку Мадуро з Росії було відправлено 400 бійців приватної військової кампанії, ймовірно, так званої групи Вагнера. Прес-секретар президента Росії Володимира Путіна Дмитро Пєсков цю інформацію заперечив. Водночас російська «Новая газета» повідомила, що з Москви до Каракаса чартерним рейсом вилетів порожній цивільний літак «Боїнг-777» компанії Nordwind Airlines. За даними видання, на літаку, розрахованому на 500 пасажирів, були тільки два екіпажі.

Як пишуть ЗМІ однією з головних причин занепокоєння Росії нині є те, що уряд і нафтогазова компанія «Роснефть» у минулі роки виділили Венесуелі кредити на мільярди доларів, а новий уряд, ймовірно, не захоче повертати позичені кошти. Крім того, вважається, що у Венесуели запаси нафти ще більші, ніж,  наприклад, у Саудівської Аравії, тож якщо нафтова галузь Венесуели запрацює на повну потужність, це призведе до зниження цін на «чорне золото», що вкрай небажано для Росії, чия економіка залежить від експорту газу та нафти.

УЛЬТИМАТУМ ВІД ЄВРОПИ

Велико Британія, Німеччина, Франція, Нідерланди, Португалія та Іспанія тим часом очікують відповіді Мадуро на свій ультиматум: якщо за вісім днів, починаючи з 26 січня, він не оголосить вибори у країні, вони офіційно визнають Гуайдо тимчасовим президентом.

ТИМ ЧАСОМ У ВЕНЕСУЕЛІ...

Як повідомляє AP, самопроголошений президент Гуайдо підтримав введення американських санкцій, зазначивши, що єдиною їхньою ціллю є забезпечити, щоб уряд Мадуро «не продовжував грабувати народ Венесуели». Також він підписав указ про майбутні зміни в керівництві компанії PdVSA і її дочірнього підприємства компанії CITGO, і розмістив відповідний документ на своїй сторінці у Twitter.

Ніколас Мадуро відкинув вимогу європейців щодо виборів, заявивши, що «ніхто не може ставити нам ультиматумів». Американські санкції проти PdVSA він назвав «злочинними», а саму країну звинуватив у пограбуванні нафтових багатств венесуельців, які належать їм по праву, цитує його слова AP.

За даними AFP, протягом тижня протестів у країні 35 людей втратили життя. 850 — було затримано.

«ЦЕ ХІД, СПРЯМОВАНИЙ НА ЗАЛЯКУВАННЯ, А НЕ РУЙНУВАННЯ ВЕНЕСУЕЛЬСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ»

Олександра КОВАЛЬОВА, кандидат політичних наук, експерт з політики країн Латинської Америки:

— Введення американських санкцій щодо венесуельської нафтової державної компанії PdVSA — це акт підтримки навіть не на користь конкретно Гуайдо, який проголосив себе президентом, а взагалі на користь  переходу від режиму Мадуро до режиму, який буде більш лояльним щодо США, і конструктивнішим щодо самої Венесуели.

Відомо, що санкції блокуватимуть 7 млрд активів венесуельської компанії PdVSA і 11 млрд прибутків від експорту до США в майбутній рік. Але Сполучені Штати продовжать отримувати венесуельську нафту, яка вже проплачена та прямує до їхньої країни, і як було заявлено, якщо венесуельський народ захоче продавати нафту, то доки на заблоковані рахунки будуть надходити гроші, вони продовжать купувати її. Також не були заборонені стосунки між найбільшими американськими нафтовими компаніями, які працюють у Венесуелі, тобто Chevron, Halliburton і Schlumberger. Їм було дозволено мати угоди з Венесуелою.

У 2017 році США вже вводили санкції щодо венесуельської компанії, але була дещо інша мета. Це робилося для того, щоб венесуельське дочірнє нафтове підприємство CITGO, яке функціонує на території США, якимось чином відокремити, зробити більш незалежним від венесуельської головної компанії PdVSA. І це було досягнуто, тому ця компанія не повинна зазнати серйозних втрат від американських санкцій.

Венесуельське постачання нафти до США є життєво важливим для обох країн. Особлива венесуельська важка нафта є в небагатьох країнах світу, і найбільшими видобувачами цієї нафти є Венесуела та Німеччина. Для США основним джерелом такої нафти є Венесуела, тому введення санкцій може вплинути і на них. Тож я не думаю, що США розраховують вводити ці санкції на тривалий термін, а сподіваються таким чином вирішити ситуацію у країні швидко. Такі санкції можуть справді завдати дуже серйозних збитків Венесуелі та примусити уряд країни погодитись на те, щоб відійти від влади та передати її тимчасовому уряду, який проведе нові вибори.

Венесуела щодня постачає до США приблизно 500 тис. барелів нафти. Якщо вона це втратить, для її економіки це буде дуже серйозна проблема. Але наскільки я розумію, метою США є не просто позбавити Венесуелу доларових надходжень, а переспрямувати ці прибутки від чинного уряду до проміжного, щоб дати їм можливість для маневру.

На мою думку, це хід, спрямований на залякування. США прекрасно усвідомлюють, що таким чином можуть остаточно зруйнувати венесуельську економіку, а їм це не потрібно. Думаю, що цього разу чинний уряд Мадуро таки піде від влади і США посприяють цьому. Вони розуміють, що без американської допомоги наступний уряд Венесуели не зможе подолати економічну кризу, а якщо економіка буде абсолютно зруйнована, то  тут капіталовкладення не допоможуть. Основне для США — це стабільність у країні. Із поваленням уряду Мадуро не поспішали якраз тому, що він утримував пропагандистськими гаслами, навіть не американськими, народ від конфлікту, і це допомагало США стабільно постачати нафту. Тому більшість із того, що відбувається, — для залякування, ніж для реального руйнування венесуельської економіки.

Це ж можна сказати про натяки на можливість введення американського контингенту до Колумбії. Насправді, я не думаю, що США вдаватимуться до таких заходів, тому що вони зацікавлені зберегти хороші відносини з країнами Латинської Америки, а це в будь-якому випадку буде втручанням до внутрішніх справ цієї країни. Єдиний варіант, коли американці зможуть ввести кудись свій контингент — тільки якщо це буде за згодою Організації Американських Держав або за резолюцією ООН.

Проте вся ця ескалація відбувається не лише через венесуельську нафту, а також через те, що РФ явно має плани влаштування серйозної військової бази на території Венесуели, і бомбардувальники з ядерними боєголовками, які прибули до цієї країни, є дуже суттєвим підтвердженням на користь цього. Реакція європейських країн на засіданні Ради Безпеки ООН, коли вони фактично виставили Мадуро ультиматум відійти від влади за 8 днів, пов’язана з намаганням запобігти другій Карибській кризі.

Ситуація насправді дуже серйозна і в першу чергу пов’язана не з політикою самого Мадуро, а з російським втручанням, присутністю та намаганням Росії усталитися в економіці Венесуели й у військовому плані.

Ми маємо початок холодної війни між РФ і США. Всі ці події варто розглядати в першу чергу саме в такому ракурсі. І в цьому випадку йдеться не стільки про підтримку уряду Мадуро, скільки про те, що Росія намагається показати, що вона має достатню міць для того, щоб протистояти США на в якомусь сенсі їхній території — те, що колись називали «американським заднім подвір’ям», тобто сферою безумовного впливу США. Тому Вашингтон в першу чергу робитиме все для того, щоб припинити російське втручання та показати, що саме США головують у західній півкулі, що це сфера їхніх одноосібних інтересів, РФ там абсолютно не бажана, тим паче, їхні ядерні боєголовки, а також показати, що США — основна військова потуга у світі, а РФ поки що не може настільки конкурувати з ними. Одне, коли Росія втручається в Сирію, яка більш наближена до неї та не є сферою жорстких інтересів США, а інше — коли зачіпають інтереси в західній півкулі. І слід нагадати, що Доктрини Рузвельта та Монро все ще функціонують, і США в певному сенсі дотримуються цих принципів.