Поет №1 залишає країну?
Талант Некляєва визнавався всіма — комсомолом за радянських часів, коли з трибуни з'їзду Некляєв чеканив слова вірності Батьківщині, в ранню незалежність, коли «білоруськість» поета з села знову стала в нагоді. Президент Олександр Лукашенко, який узяв кураторство над творчою інтелігенцією країни, тиснув йому руку й давав протекцію на посаду голови Спілки письменників.
Популярний Некляєв втілював змичку між народним президентом і свідомою інтелігенцією. Розмови Лукашенка з вузьким колом «просіяних» поетів і письменників, де першою скрипкою був Некляєв, детально в стенограмах висвітлювалися державними ЗМІ.
За цього сам він умів бути своїм у компанії як прихильників, так і противників влади. Некляєв ухитрявся вкладати в свої виступи ще й біль за долю національної культури.
Напередодні від'їзду до Польщі він виступив із публікацією в опозиційній газеті «Народная воля» про гірку долю білоруської мови й культури в країні, де проводиться свідома русифікація. Це виглядало дивним — адже думку Некляєва завжди б оприлюднила наймасовіша президентська «Советская Белоруссия».
Опозиційна преса посилається на варшавські запевнення Некляєва про те, що в Мінську йому загрожує фізична розправа за інакодумство. Держкомітет у справах преси говорить, що завершував фінансову ревізію очолюваного Некляєвим журналу «Крыница». Однак, за словами Некляєва, не це стало головним поштовхом. Він сказав журналістам, що «після п'яти років ілюзій щодо існуючої влади, нарешті, зрозумів — діалог із президентом Олександром Лукашенком неможливий», — пише в своєму коментарі опозиційна «Навины».
