ПОГЛЯД НА СВIТ

Вогонь в храмі Різдва Христового — явище, на жаль, закономірне. Як і те, що керівництво Ізраїлю не звернуло поки що жодної уваги на резолюцію Ради Безпеки ООН і заклики президента США Джорджа Буша та прем’єр-міністра Великої Британії Тоні Блера до виводу ізраїльських збройних сил з палестинських територій. Як і те, що силові дії уряду прем’єр-міністра Ізраїлю Аріеля Шарона стали, в свою чергу, відповіддю на хвилю насильства з боку арабських екстремістських організацій. Зате останній тиждень приніс несподіванку, яку ще не дуже добре помітили: на черговій зустрічі представників арабських держав представники Іраку та Кувейту не просто вперше нормально розмовляли між собою, але й за східним етикетом обнялися. Отже, йдеться вже про те, що країни мусульманського світу, і не лише, до речі, арабські, як ніколи раніше, близькі до консолідації. В цій консолідації, можливо, і не було б нічого не тільки страшного, якби не йшлося про згуртованість під знаком «проти».

Стає дедалі більш очевидним, що велика частина світу просто не сприймає тієї світової політики, яка стала характерною ознакою кінця ХХ — початку ХХI століття. З одного боку — це несприйняття орієнтації головного напрямку світової політики виключно на «боротьбу з тероризмом», про що останнім часом заявляє все більше лідерів країн Західної Європи. З іншого — це усвідомлення того, що старі, звичні до останньої пори методи вирішення проблем не працюють. Перші балканські дзвінки десятирічної давнини зараз відгукуються на Близькому Сході, де кожна зі сторін конфлікту захищає свою правду і залишається глухою до аргументів інших. Висновків не зроблено, зате можна говорити про неспроможність світової спільноти як такої покінчити з війнами, а передусім — з їх причинами. Навпаки, єдність «проти» може означати тільки перспективу продовження конфліктів у тій чи іншій формі. Сказавши слово, не може домогтися його виконання ООН. Провал ігор у геополітику гравців, що вважають себе ключовими — Сполучених Штатів, Європейського Союзу, Росії, жоден iз яких не може запропонувати ні реального вирішення проблеми, ні методології уникнення нових вибухів насильства та тероризму, — є очевидним для всіх, крім керівників держав. Тим більше, що досі ніхто не задумувався, що насправді підживлює тероризм, і як може бути вирішена саме ця проблема.

Отже, останній вибух на Близькому Сході став логічним продовженням трагедії 11 вересня, яка знову наголошує на необхідності негайного перегляду всіх парадигм, що існували досі. Питання лише в тому, наскільки людство готове прислухатися до аргументів інстинкту самозбереження.