Політика «лицемірного формалізму»

Здавалося, що Росія, яка використовує гігантські інформаційні пропагандистські ресурси, нічим вже не може здивувати. Проте, як-то кажуть, немає межі вдосконалення. І таким прикладом є заява російського міністра закордонних справ Сергія Лаврова, який заявив на прес-конференції в Словаччині, що кримські татари в Росії отримали такі права у сфері мови, культури й землекористування, яких у них ніколи не було в Україні.

Напевно, міністр не знає, або йому не сказали, що саме Україна ініціювала повернення кримських татар і що Конституція АРК якраз передбачала використання трьох мов, зокрема й кримськотатарської.

Відповідаючи на запитання, що в Криму нібито створюються перешкоди для діяльності ЗМІ кримських татар, міністр запевнив, що жодних проблем із реєстрацією ЗМІ в Криму не виникає, якщо вони працюють відповідно до вимог законодавства.

З Києва вся ця картина благополуччя кримських татар виглядає зовсім інакше. Зокрема 19 березня про грубі порушення прав людини в Криму заявив президент України Петро Порошенко. «Цілий народ, корінне населення, кримські татари, чисельність яких перевищує 300 тисяч осіб, піддаються дуже жорсткому тиску. Лідери цих людей перебувають або під арештом у російських в’язницях, або, як за часів Сталіна, їм заборонено знаходитися в Криму», — підкреслив він.

Та й з Анкари теж із тривогою стежать за подіями в Криму. Турецька влада гостро відреагувала на рішення кримської влади припинити мовлення кримськотатарського телеканалу ATR. 3 квітня міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу повідомив, що Анкара найближчим часом направить на півострів неофіційну місію спостерігачів. На його думку, кримські татари «піддаються утискам, нападам, їхні права порушуються». Однак російська сторона, заявляючи про відкритість, наполягає на тому, яким саме маршрутом повинні добиратися турки на півострів. Якщо їхатимуть через Україну, то їх не пустять до Криму?!

«День» звернувся до експерта ГО «Кримський інститут стратегічних досліджень» Сергія КОСТИНСЬКОГО з проханням прокоментувати заяву шефа російській дипломатії про поліпшення життя кримських татар після анексії Криму.

— Сергій Лавров, мабуть, обмовився. Тому що Росія фактично вирішила всі свої проблеми з кримськими татарами, але ніяк не проблеми кримських татар. Їх вона не лише не вирішила, але й катастрофічно посилила.

Політика Російської Федерації щодо мешканців Криму і, зокрема, корінного народу України — кримських татар, будується на лицемірному формалізмі й тотальному порушенні їхніх як індивідуальних, так і колективних прав, на порушенні принципів міжнародного права.

З часу анексії окупаційна влада веде системний наступ на всі ті інституції, які забезпечують збереження й розвиток кримськотатарської етнічної, мовної та релігійної ідентичності: статус корінного народу Криму, органи національного самоврядування — Меджліс і Курултай, релігійні установи, національні ЗМІ. Метою цієї роботи є демотивація, дезорганізація і, зрештою, асиміляція кримських татар як основної загрози для російської держави в Криму.

Так, указом Президента РФ №268 від 21.04.2014 року «Про заходи щодо реабілітації вірменського, болгарського, грецького, кримськотатарського та німецького народів й державну підтримку їхнього відродження і розвитку» щодо кримськотатарського народу Росія нібито відновлює історичну справедливість.

Але що відбувається насправді? Забороняється проведення жалобних мітингів у центрі Сімферополя 18 травня, в день кримськотатарського прапора 26 червня. Поточного року місцева окупаційна влада день депортації пропонує зустрічати на кладовищі. Цинізм подібної пропозиції полягає в тому, що 40% народу загинули по дорозі або в місцях депортації. Крім того, Путін публічно піддав сумніву факт того, що кримські татари є корінним народом Криму.

11 березня 2014 року ВР АРК, захоплена сепаратистами, ухвалила Постанову «Про гарантії відновлення прав кримськотатарського народу та його інтеграції в кримське співтовариство». Що ми бачимо насправді? Порушення кримінальних справ «26 лютого», «3 травня», виселення Меджлісу кримськотатарського народу з власної будівлі, спроба заборонити участь у Всесвітній конференції з прав корінних народів 22-23 вересня минулого року, заборона на в’їзд до Криму лідерам кримськотатарського народу Мустафі Джемілєву, Рефату Чубарову, представникам кримськотатарського народу Синаверу Кадирову та Ісмету Юкселю, виселення з Криму тих кримських татар, котрі щойно повернулися з місць депортації і не мали на руках українського паспорта, викрадення й убивства кримських татар, жодне з яких так і не було розслідувано, проведення обшуків у мечетях і медресе, цензурування релігійних книжок.

Наступ на кримськотатарські ЗМІ став новим ударом окупаційної влади по кримськотатарському народові. Розглядаючи цей народ як загрозу для вкорінення в Криму російської державності, робиться все для того, щоб в інформаційному просторі півострова працювали тільки залежні ЗМІ, які окупаційна влада розглядає лише як інструменти пропаганди.

Відмовивши кримськотатарським ЗМІ в перереєстрації, РФ порушила таке міжнародне зобов’язання як заборона на втручання в культурні й мовні права кримськотатарської меншості (ст. 27 Міжнародного пакту про громадянські й політичні права, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист меншин). Заборона на роботу національних ЗМІ значною мірою позбавляє кримських татар можливості користуватися своєю мовою і культурою, зберігати мову, традиції та культуру.

Також має місце втручання в право кримських татар поширювати й отримувати інформацію шляхом невиправданої відмови в ліцензуванні діяльності ТРК АТR, QHA, Мeydan, «Авдет» й інших кримськотатарських ЗМІ (ст. 10 Європейській конвенції про захист прав і засадничих свобод, ст. 19 МПГП, ст. 9 Конвенції про захист меншин).