Польський штиль
На початку 90-х років, коли Україна ще тільки шукала дороги серед розвалин Радянського Союзу, поляки одразу визначилися з пріоритетами зовнішньої політики. Як результат сьогодні Польща — член НАТО та Європейського Союзу. Вступ до Європейського Союзу асоціюється з переходом до життя на значно вищому рівні, зі зростанням добробуту населення. Якщо простіше — словосполучення «Європейський Союз» ідентифікується безпосередньо через слово «євроремонт», тільки це ремонт не окремо взятого об’єкта, а цілої країни, яка вочевидь його потребує. Саме тому близько 55% українців, за даними соціологічних опитувань, хотіли б, аби Україна вступила до ЄС.
Чи почувається пересічний поляк задоволеним від того, що мети — вступу до ЄС — нарешті досягнуто? Із огляду на результати виборів до Європейського парламенту в Польщі, не зовсім. Насамперед, поляки відзначилися найнижчою явкою виборців серед нових країн-членів (менше 20%), що дуже розчарувало європейське керівництво. Здавалося б, так хотіли вступити в ЄС — і так безвідповідально поставилися до своєї участі у формуванні його законодавчого органу. По-друге, понад 30% голосів поляки віддали за затятих «євроскептиків» — «Самооборону» Анджея Леппера, котрий декларує готовність хоч сьогодні розпочинати переговори про вихід з ЄС, та Лігу польських родин, символ якої — орел — перед минулорічним референдумом у рекламному ролику поїдав зірки на європейському прапорі. І хоча перемогу все ж таки здобула проєвропейськи налаштована «Громадянська платформа», невдоволення та розчарування поляків досить відчутне.
На перший погляд у Польщі нічого не змінилося. Хіба що хмарочосів довкола Палацу культури та науки у Варшаві побільшало. Цим поляки вперто наголошують на своїй європейськості: якщо не можемо зруйнувати «подарунок Сталіна» (так вони називають Палац культури та науки через характерну московську архітектуру), то принаймні забудуємо з усіх боків відверто європейськими будівлями так, щоб його й видно не було. Після ейфорії від досягнутої мети — вступу до Євросоюзу — страх, що Польща втратить свою незалежність, значно посилився. Це помітно не тільки з гасел «євроскептиків» на виборах до Європарламенту («Аби Польща була польською навіть у Європейському Союзі» — Ліга польських родин), але і з останніх заяв «євросимпатиків» про те, що одним iз основних завдань політиків, що представлятимуть Польщу в ЄС, буде докладання максимуму зусиль, аби Євросоюз залишився союзом незалежних держав, а не конфедерацією.
Однак це більше турбує політиків, пересічні ж поляки сьогодні значно більше стурбовані підвищенням цін. Воно ще не дуже відчутне, принаймні касири в супермаркетах говорять, що ціни виросли «так, трохи», однак вони добре пам’ятають, як перед 1 травня поляки масово скуповували цукор, боячись, що після цієї дати на нього не вистачить ніяких статків. Про час, коли Польща приєднається до зони євро, поки що ніхто навіть думати не хоче, заздалегідь лякаючись різких цінових стрибків. Із узятих бліц-інтерв’ю на вулицях можна зробити висновок, що, власне, в підвищенні цін тільки й бачить різницю «маленький поляк» між Польщею в ЄС та Польщею до ЄС. Рідко хто зі співбесідників міг сказати щось більше. Лише одна жінка, пов’язана з туристичним бізнесом, відзначила: «Ви знаєте, їздити стало легше», — тобто уже відчутним стало відкриття кордонів.
Іще одним розчаруванням для поляків стала відмова багатьох країн-членів Євросоюзу відкрити кордони для іммігрантів, адже багато хто сподівався, що по вступі до ЄС стане легше виїхати на роботу за кордон. Постійно страйкують селяни — їм після вступу буде найважче, оскільки допомога Євросоюзу в галузі сільського господарства навряд чи буде великою. Однак те, що найбільше впадає в очі, — це абсолютна апатія поляків як щодо євровиборів, так і щодо політики взагалі. Польські експерти говорять, що причиною є втома від політики, надто вже перенасичені поляки нею останнім часом — корупційний «скандал Ривіна», відставка уряду Лешека Міллера, вступ до ЄС, євровибори, можливість позачергових виборів до Сейму. Молоді значно приємніше пити пиво в Старому Мясті, вона навіть не хоче розмовляти з журналістами: «Перепрошую, пані, шукайте когось іншого». — «Чому?» — «Просто не хочу. Не цікавлюся тим». З десятка співрозмовників лише один збирався іти голосувати, та й то у переддень виборів іще не знав, за кого: «Не думав над тим. Та воно й не має значення, головне, щоб хтось нас представляв».
Скажімо, з пересічними громадянами все зрозуміло. Та найбільше дивує апатія політиків. Перше, що впало в око, — разюча різниця між агітацією перед референдумом про вступ до ЄС (7 — 8 червня минулого року) та нинішньою виборчою кампанією до Європарламенту. У той час, як перед референдумом поляки буквально три місяці просто дихали, засинали та прокидалися з інформаційними роликами, рекламами, агітаційними «тусовками», в переддень виборів до Європарламенту Варшава просто спала. Окрім незначної кількості плакатів та кількох рекламних роликів — жодної агітації. Це можна пояснити або байдужістю уряду до результатів євровиборів як таких, або ж його незацікавленістю та небажанням докладати будь-яких зусиль. Була мета — ми її досягли, тепер можна спочивати на лаврах.
Але насправді, на думку експертів, результати виборів польському уряду треба було б узяти до уваги, оскільки така апатія населення є тривожним знаком. Настрої в польському суспільстві зараз не найкращі, і якщо 8 серпня таки відбудуться вибори до Сейму, то перемога на них партії Леппера може стати реальністю. Допоможе в тому й активна антилепперівська агітація перед євровиборами — єдина цікавинка у виборчій кампанії. За словами Бартоломея Біскупа, експерта з виборчих технологій Інституту політичних наук Варшавського університету, «якщо поляку сказати: «Не голосуй за Леппера», — він обов’язково за нього проголосує». До того ж, гасла Леппера падають на благодатний грунт тихого незадоволення. Кажуть, після тиші чекай бурі. У цьому контексті, аналізуючи рекламний ролик «Самооборони» на євровиборах, Бартоломей Біскуп зазначив: «Я не є прихильником Леппера, але показую вам це тому, що, можливо, ви зараз бачите майбутнього прем’єра чи президента». Тобто людину, що від початку була проти вступу до Європейського Союзу...
