Перейти до основного вмісту

Поминальна молитва

01 липня, 00:00
Минулої суботи вона лунала на Харківській землі з вуст католицького й православного, іудейського й мусульманського священиків. Її повторювали про себе сотні поляків, членів так званих «катиньських сімей», що спеціально приїхали цього дня до Харкова. І навіть, здавалося, крони дерев шепотіли слова пам’яті, схилившись над заставленими поминальними свічками могилами більш ніж 4 тисяч польських офіцерів, похованих тут, у 6-му кварталі Лісопарку в далекому 1940-му році.

Трагічною була їхня доля до смерті, але не менш трагічною виявилася доля їхніх могил. Узятих в полон у вересні 1939 року, близько 15 тисяч польських офіцерів було розміщено у Святоскорботному монастирі під Старобєльськом (Луганська обл.), де НКВС влаштувало табір для військовополонених. Але вже у березні-квітні за рішенням Політбюро всіх їх було вивезено до Смоленська, Твері та Харкова й там розстріляно. Більш ніж півстоліття правда про жахливий злочин репресивної машини приховувалася радянським керівництвом як від усього світу, так і від власного народу. І лише в 1991 році вона почала поступово відкриватися. Було виявлено списки жертв, знайдено місця поховань, і на місці могил почали з’являтися хрести, як знаки мучеництва і воскресіння. А минулої суботи у 6-му кварталі Лісопарку президенти Польщі та України заклали у бетонний саркофаг, освячений Папою Римським, камінь відродження кладовища польських офіцерів. Святом правди назвали цей урочистий день поляки, бо правда, жорстока правда про своїх близьких, позбавила їх страху й ненависті.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати