Потреба нової якості: момент усвідомлення
Президент України Леонід Кучма сьогодні виступить на міжнародній конференції з проблем боротьби з міжнародним тероризмом у Варшаві, яка проходитиме під безпосереднім патронатом президента Польщі Александра Квасневського. І тут можна залишити поза увагою те, що цей одноденний візит Президента Кучми — одна з небагатьох за останній час можливостей презентації України та її позиції поза межами пострадянського простору. Це насправді не завжди залежить від України і особистості її Президента. Міжнародна конференція, присвячена боротьбі з тероризмом насправді назрівала давно. Так само як давно назрівала необхідність обговорення різних проблем, так чи інакше з нею пов’язаних. Якщо, наприклад, головною темою варшавської конференції є боротьба з фінансовими джерелами терористичних та екстремістських організацій, то, напевне, тема прозорості фінансових потоків могла й мала бути обговореною ще багато років тому. Тільки тоді, можливо, далеко не всі почували б себе комфортно.
Вся справа в тому, що останні події в світі красномовно підтвердили одну просту істину: система, яка склалася після війни, система, яка базувалася передусім на недовірі і яка виявилася повністю неефективною, громіздка система, яка сприяла чому завгодно крім встановлення справжнього духу співробітництва в Європі більше не може існувати в попередньому вигляді.
Спільна боротьба з міжнародним тероризмом як головним викликом епохи, як уже багато разів говорилося, змінює картину світу. Це — теорія. На практиці вона потребує кардинально інших підходів до відносин між різними країнами, кардинально іншого ставлення до самих принципів співіснування. Оскільки спільна боротьба зі спільним ворогом вимагає перш за все довіри, чим поки що європейська спільнота стосовно України явно не відзначалася.
Так сталося, що співпраця в боротьбі з тероризмом мала б стати тим першим кроком, за яким будуть і другий, і третій — мається на увазі дуже нелегкий в українських умовах процес європейської інтеграції. Так сталося, що Україна теж має що запропонувати європейській та світовій спільноті. Так сталося, що досі ці можливості, як і багато інших, серйозно не сприймалися попри всі гучні слова про партнерство. Можна перераховувати об’єктивні та суб’єктивні причини, яких чимало. А можна просто прийти до висновку, що, принаймні, відтепер гостро відчувається необхідність перейти до хоча б відносно нормального стану речей. Оскільки того закритого західного клубу все одно вже більш ніколи не буде.
