Повернення проросійського прем’єра

На дострокових виборах до парламенту Словаччини минулої суботи впевнено перемогла Соціал-демократична партія Smer-SD на чолі з екс-прем’єром Робертом Фіцо. Заручившись підтримкою 44,95% виборців, ця партія отримує 84 мандати в стоп’ятдесятимісному парламенті. На другому місці Християнський демократичний рух KDH — 8,79% (16 мандатів). Далі йдуть «Звичайні люди і незалежні особи» — 8,44% (16 мандатів), Most-Hid — 6,96% (13 мандатів), права партія екс-прем’єра Мікулаша Дзурінди SDKU-DS — 5,7% (11 мандатів). До парламенту Словаччини проходить також SAS — 5,47% (10 мандатів). Нагадаємо, що вибори відбулися на два роки раніше призначеного терміну, оскільки торік у жовтні одна з невеликих партій, які входили до правлячої коаліції, залишила її через незгоду з прем’єром з приводу збільшення фінансового стабілізаційного фонду ЄС. У результаті уряд втратив підтримку парламентської більшості й отримав вотум недовіри, а план Євросоюзу так і не було ратифіковано.

Соціал-демократи мають намір підвищити податки, проте головною темою передвиборної кампанії було так зване досьє «Горила», імовірно підготовлене словацькими спецслужбами і що з’явилося в інтернеті в грудні минулого року. У матеріалах стверджувалося, що в 1998—2006 роках фінансова група «Пента» нібито підкуповувала політиків, пов’язаних з тодішнім правоцентристським кабінетом Мікулаша Дзурінди.

Чим пояснюється така велика перемога соціалістів? І як повернення колишнього прем’єра до влади позначиться на відносинах Словаччини з ЄС і Україною? «День» попросив прокоментувати результати виборів у Словаччині президента розташованого в Братиславі Інституту суспільних проблем Григорія МЕСЕЖНІКОВА.

— Правоцентристські партії втратили підтримку в зв’язку з останніми аферами, пов’язаними з корупційними справами. Але річ у тім, що це афери з минулого. Адже все, що сталося, сталося 2005-2006 років. Тому, я думаю, що це результат загального настрою правоцентристського електорату, коли уряд впав унаслідок власної неспроможності розв’язувати внутрішні проблеми. У результаті виборці, які традиційно підтримують правоцентристські демократичні партії, просто відвернулися від них. І тому SMER-SD удалося мобілізувати своїх виборців. І явка була вищою, ніж на попередніх виборах. У результаті лівоцентристи отримали більше голосів, ніж на минулих виборах. І після розподілу 20 відсотків голосів тих партій, які не пройшли до парламенту, SMER-SD отримав вигоду. І тепер уперше з 1990 року ми матимемо уряд, створений єдиною партією.

— А що, на вашу думку, мав на увазі президент Словаччини Гаспарович, заявляючи, що це найважливіші вибори після 1990 року?

— Я думаю, що насправді нічого такого немає. Адже не вирішується питання встановлення якоїсь нової форми правління чи нового режиму. На мою думку, це його особисте сприйняття, оскільки він є представником тієї частини політичного спектру, яка зараз прийшла до влади. Гаспарович свого часу був кандидатом SMER-SD і я думаю, що він в очікуванні перемоги політичної сили, яка його підтримала на президентських виборах. Насправді, жодних кардинальних змін, що свідчать про якийсь кардинальний новий розвиток, не відбувається. Ми залишаємося там, де були до цього: і в Євросоюзі, і в НАТО. Просто змінюється політична карта, міняються політичні сили, які перебували при владі. Природно, SMER-SD проводитиме політику, питому для лівих соціалістичних партій.

— Іншими словами словаки підтримали ідеї цієї партії, яка каже про потребу обкладати багатих великими податками?

— Подивимось. Дійсно, були такі передвиборні обіцянки. Це ліва партія, природно, що вона намагалася заручитися голосами виборців, які самі себе зараховують до соціально слабких верств. У такому середовищі знайшли підтримку пропозиції SMER-SD щодо підвищення оподаткування людей, які заробляють більше, ніж решта. Але це торкається також і капіталовкладень за рахунок держави, підвищення витрат на соціальні потреби. У ситуації фінансової й економічної кризи, невизначеності значна частина населення повірила обіцянкам SMER-SD, що саме ця партія спроможна забезпечити високий рівень соціальних гарантій, сильну соціальну політику, сильну роль держави.

— Чи очікуються зміни відносин між Словаччиною й ЄС? Адже раніше соціалісти критикували підписаний правоцентриським урядом пакет стабілізації зони євро.

— Поки рано про це говорити. Річ у тім, що Фіцо на першій прес-конференції однозначно заявив, що дотримуватиметься тих рамок, які зараз визначені у відносинах між ЄС і Словаччиною. Очікування, радше в тому, що виникатиме менше проблем. Оскільки в колишньому уряді була ліберальна партія, яка не погоджувалася з механізмом збереження євро. У зв’язку з цим у нас уряд пішов у відставку через розбіжності з цього питання. SMER-SD, принаймні, досі позначала себе як проєвропейська сила. Унеможливити повністю, що виникнуть якісь проблеми, теж не можна. Адже цій партії буде складно пояснити своєму виборцеві, чому Словаччина має дотримуватися цих рамок. А це все може бити досить боляче. Адже там визначені максимальні кордони дефіциту держбюджету, зовнішнього боргу. Тож усе це потрібно буде враховувати. Оскільки виборці цієї партії налаштовані на поліпшення своїх соціальних умов життя, то вони зараз очікують на поліпшення цих умов, що держава виділятиме гроші під соціальні програми. А звичайно, у цьому плані європейські норми обмежуватимуть уряд. Поки жодної антиэесівської риторики не було зареєстровано.

— А чи немає загрози повернення ери Мечіара чи того, що отримавши більшість, лівоцентристи не піддадуться спокусі наслідувати приклад угорського уряду, який почав обмежувати свободу преси, викликавши тим самим незадоволеність не лише в країні, але і в Брюсселі?

— Теоретично така можливість існує, виходячи з минулих років, коли SMER-SD був в уряді. Тоді у нього були такі наміри. Повністю цього виключити не можна. Але все-таки враховуючи те, що Віктор Урбан зараз досить непопулярний в Євросоюзі й Угорщина є об’єктом критики як з боку багатьох країн ЄС, так і всередині країни з боку опозиції і ЗМІ, Роберту Фіцо просто ні до чого бути в тій же позиції. Слід зазначити, що в цій партії є певні авторитарні тенденції. Але хочеться сподіватися, що прагматизм переможе і лівоцентристи не ускладнюватимуть свою ситуацію ще тим, що стануть об’єктом критики з боку Євросоюзу.

— А як розвиватимуться відносини Словаччини з Україною, враховуючи те, що в листопаді 2009 року, зустрічаючись в Москві з Володимиром Путіним, Фіцо заявив, що його уряд «завжди і на всіх рівнях» підтримував позицію Москви в «газовому конфлікті» з Україною? Чи буде тепер він підтримувати інтеграцію України в ЄС, як це робив попередній словацький уряд?

— Дійсно, Роберта Фіцо можна вважати порівняно з іншими великими політиками в Словаччині найбільш проросійським. І це виявилося не лише в тому, що він підтримав позицію Росії в газовому конфлікті і, по суті, тим самим виступив не з позиції підтримки України. Він кілька разів відкритим текстом заявляв, що суспільний розвиток Росії викликає в нього позитивну оцінку. Він говорив про Путіна як людину, яка повернула Росії національну гордість. Фіцо був присутній на з’їзді партії «Единая Россия» 24 вересня, на якому Путін і Медведєв оголосили про те, що вони проведуть владну рокіровку. Іншими словами, його особисті симпатії на боці Росії. Україну він ніколи як приклад ніколи не використав. Його позиція щодо України чітко не визначена. У зв’язку з тим, що підтримка європейських прагнень України — це офіційна частина нашої зовнішньополітичної доктрини, я гадаю, що тут відступу не буде. Але він не виявлятиме такий ентузіазм, як це робив уряд Радічевої і Дзурінди, які вважали, що розвиток на схід від нашого кордону — це підключення України до процесів європейської і, можливо, євроатлантичної інтеграції. Фіцо з цього приводу ніяк не висловлювався. Потрібно почекати і все з’ясується досить швидко.