Поїздка до Чорнобиля

Двадцять п’ять років тому, в результаті вибуху в Чорнобилі, радіоактивна хмара накрила Європу, відкинувши тінь на весь світ. Сьогодні рано говорити про те, що трагедія на японській атомній електростанції «Фукусіма Даічі» позаду. Те, що відбувається, породжує в людей страх і ставить непрості запитання.

Кілька днів тому я був у Чорнобилі і бачив реактор, який, навіть будучи замурованим у бетон, все ще являє небезпеку. У самому ж місті панує мертва тиша. Поступово занепадають спорожнілі будинки — німі свідки залишеного в минулому житті у покинутому та втраченому світі, колись улюбленому тими, хто жив у ньому.

У результаті чорнобильської катастрофи понад 300 тис. осіб було змушено покинути рідні місця. Катастрофа, так чи інакше, торкнулася майже 6 млн. осіб. Забрудненою виявилася територія, рівна за площею половині Італії чи моїй власній країні — Республіці Кореї.

Одна річ — читати про Чорнобиль і абсолютно інше — побачити все на власні очі. Ця поїздка потрясла мене до глибини душі, і побачене запам’ятається мені на довгі роки. На думку спадає українське прислів’я «Чужої біди не буває», яка дуже точно пасує до ядерних катастроф. Немає такої речі, як катастрофа в якійсь іншій країні.

Нам знову доводиться з гіркотою визнати, що для ядерних аварій не існує кордонів. Вони є прямою загрозою здоров’ю людини та довкіллю. Вони ведуть до економічних потрясінь, які зачіпають всі аспекти господарського життя, — від сільськогосподарського виробництва до торгівлі та глобальних послуг.

Зараз саме час як слід подумати, саме час розпочати реальну загальносвітову дискусію. За доби зростаючого дефіциту ресурсів для багатьох ядерна енергія представляється чистим і логічним варіантом. Проте, факти змушують нас запитати самих себе — чи правильно ми врахували пов’язані з цим варіантом ризики та витрати? Чи все ми робимо для того, щоб убезпечити народи світу?

Оскільки наслідки носять катастрофічний характер, основну увагу необхідно приділяти безпеці. Оскільки наслідки є транснаціональними, ці питання мають обговорюватися на глобальному рівні.

Саме тому в ході відвідин України у зв’язку з двадцять п’ятими роковинами катастрофи я запропонував стратегію підвищення ядерної безпеки, яка складається з п’яти пунктів, для нашого майбутнього.

По-перше, настав час цілком і повністю переглянути існуючі стандарти безпеки як на національному, так і на міжнародному рівні.

По-друге, нам необхідно зміцнити діяльність Міжнародної агенції з атомної енергії в галузі ядерної безпеки.

По-третє, ми повинні акцентувати увагу на новій проблемі, яка полягає в наявності зв’язку між стихійними лихами і ядерною безпекою. Зміна клімату може потягти за собою збільшення числа аномальних і екстремальних погодних явищ. Оскільки в найближчі десятиріччя передбачається істотне збільшення числа ядерних об’єктів, наша вразливість зростатиме.

По-четверте, ми повинні знову провести аналіз витрат і вигод, пов’язаних із використанням ядерної енергії, включивши до нього витрати на забезпечення готовності до лих і їх запобігання, а також на усунення наслідків лих, коли вони все ж таки відбуваються.

Нарешті, по-п’яте, нам необхідно забезпечити міцнішу ув’язку надійності ядерної сфери з ядерною безпекою. Враховуючи прагнення терористів роздобути ядерні матеріали, ми можемо з упевненістю сказати, що надійніша з погляду тих, хто живе поблизу, ядерна установка також є безпечнішою для всього світу.

Відвідавши Чорнобиль, я не вперше побував на ядерному об’єкті. Рік тому я їздив до Семипалатинська в Казахстані, де в колишньому Радянському Союзі знаходився полігон для ядерних випробувань. Влітку минулого року я зустрічався в Японії з хібакуся — людьми, які пережили атомні вибухи в Нагасакі та Хіросімі.

Мета моїх поїздок цими місцями полягала в тому, щоб підкреслити важливість роззброєння. Впродовж десятиріч ведуться переговори про обмеження (і, можливо, кінець кінцем, ліквідацію) ядерної зброї. Слід зазначити, що минулого року було досягнуто вельми обнадійливі зрушення.

Пам’ятаючи про події в Чорнобилі і своїми очима бачачи трагедію у Фукусімі, ми повинні поглянути на ситуацію ширше. Віднині до питання про ядерну безпеку ми повинні підходити настільки ж серйозно, як і до питання про ядерну зброю.

Настав час прямо поглянути фактам у лице. Перед громадянами наших країн ми зобов’язані керуватися найстрогішими стандартами готовності до надзвичайних ситуацій і реагування на них, які зачіпають конструкцію нових об’єктів, їхнє будівництво та експлуатацію і, кінець кінцем, виведення їх з експлуатації.

Проблеми ядерної енергетики і ядерної безпеки більш не є винятковою прерогативою окремих держав. Вони являють інтерес для світової громадськості в цілому. Нам необхідні міжнародні стандарти будівництва, погоджені гарантії суспільної безпеки, повна прозорість і обмін інформацією між державами.

Зробімо так, щоб це стало нескороминущою спадщиною Чорнобиля. Серед тиші, яка панує там, я побачив ознаки життя, що повертається. Над пошкодженим реактором зводиться новий саркофаг. Починають повертатися люди. Сповнімося рішучості розвіяти без решти чорнобильську хмару, аби відкрити світле майбутнє людям, які дуже довго животіли в його тіні.