«Позаблоковий статус не вплинув на інтенсивність та якість співпраці»

Сьогодні в Києві в приміщенні Верховної Ради відбудеться засідання Міжпарламентської ради Україна — НАТО. В роботі цього форуму братиме участь співголова цієї ради з боку НАТО, заступник голови Парламентської асамблеї НАТО Ассен АГОВ, який вже не вперше відвідує нашу країну на цій посаді. В ексклюзивному інтерв’ю «Дню» пан Агов розповів про те, яку роль відіграє це відомство у відносинах між Україною та Організацією Північноатлантичного договору, а також дав оцінку поточним відносинам між Альянсом і Києвом.

«ПАРЛАМЕТСЬКА АСАМБЛЕЯ НАТО РОБИТЬ СВІЙ ВНЕСОК У ЗМІЦНЕННЯ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ ДЕМОКРАТІЇ»

— Відносини між Парламентською Асамблеєю НАТО й Україною розпочалися відразу після проголошення Україною незалежності 1991 року. Україна стала асоційованим членом і відтоді активно бере участь у роботі Асамблеї. Завдяки своїй участі у засіданнях Парламентської Асамблеї НАТО українські парламентарі мають унікальну можливість зустрічатися з представниками парламентів країн НАТО і партнерів та обговорювати з ними будь-які питання, що їх хвилюють. До того ж, вони зараз краще поінформовані з ключових проблем безпеки, у тому числі політики НАТО. Інакше кажучи, через політичну взаємодію та практичну допомогу парламентам країн-партнерів ПА НАТО робить свій внесок у зміцнення парламентської демократії в усьому євроатлантичному регіоні, доповнюючи таким чином і підсилюючи власну програму партнерства і співробітництва НАТО. Коли 1997 року НАТО підписала з Україною Хартію про особливе партнерство, вона закликала Парламентську Асамблею НАТО до розширення діалогу з українськими парламентарями. У відповідь на цей заклик була створена Міжпарламентська рада Україна — НАТО. Для парламентарів важливо мати можливість обмінюватись поглядами, тому коли ми слухаємо обговорення Річної національної програми (РНП) в Україні, ми можемо повернутися до наших національних парламентів та інформувати наших колег парламентарів про українські досягнення чи недоліки у відносинах із НАТО.

— Пане Агов, чи бачите ви з боку українських парламентарів усвідомлення необхідності співпраці з Альянсом, і як це впливає на діяльність Верхової Ради?

— Парламентська Асамблея НАТО має дуже активні відносини з Верховною Радою. Українська делегація в Парламентській Асамблеї НАТО складається з 8 учасників, які представляють усі політичні фракції Верховної Ради (за винятком комуністів): 3 представники від Партії регіонів, 3 представники від блоку Юлії Тимошенко, 1 представник від «Нашої України» та 1 — від блоку Литвина. Головою делегації є Андрій Шкіль, член блоку Юлії Тимошенко. Очевидно, що члени української делегації мають різні погляди на питання членства в НАТО, проте з нашої дискусії в рамках Міжпарламентського комітету я відчуваю, що всі члени розуміють цінність співпраці з НАТО і, звичайно, цінність участі в ПА НАТО. Сам факт того, що Верховна Рада має свою делегацію в Парламентській Асамблеї НАТО, чиї члени беруть активну участь у наших засіданнях, і те, що Україна щороку приймає засідання МК в Києві, є доказом того, що члени Верховної Ради розуміють та цінують переваги від співпраці та євроатлантичної інтеграції. Щодо того, як це впливає на діяльність Верховної Ради, то, як я зазначав раніше, участь в засіданнях Парламентської асамблеї НАТО допомагає українським парламентарям вести дискусії про НАТО на більш інформованому рівні. Це також може підвищити якість публічного обговорення питань НАТО в Україні.

«ПОСАДОВЦЯМ ВАЖКО ПОЯСНИТИ ЗНАЧЕННЯ ПОЛІТИКИ «ПОЗАБЛОКОВОГО СТАТУСУ...»

— На вашу думку, чи розуміють парламентарі, що Україна опинилась у глухому куті після проголошення позаблокового статусу?

— Це питання треба поставити українським парламентарям, і вони, напевно, матимуть різні погляди на це. Я помітив, що українським посадовцям важко по суті пояснити значення політики «позаблокового статусу» та її практичні наслідки. Наприклад, якщо позаблоковий статус означає нейтралітет, Україна повинна бути готова захищати себе сама. Це не може не вплинути на військову стратегію України та її оборонний бюджет. Але, знову ж таки, це питання, яке мають вирішити Україна та український народ, і партнери України з Альянсу поважатимуть суверенне право цієї країни на визначення власних пріоритетів. Щодо відносин із НАТО, дуже добре, що позаблоковий статус не вплинув на інтенсивність та якість співпраці, і двері НАТО залишаються відчиненими для України.

— Останнім часом тема НАТО не дуже популярна в Україні. Тим не менше, український уряд продовжує співпрацю з Альянсом та виконання РНП. Чи могли б ви оцінити виконання РНП Україною в 2011 році?

— Насправді глибина та масштаб співробітництва України й НАТО є вражаючими, оголошена Україною політика «позаблокового статусу» не вплинула на інтенсивність та якість співпраці. Я вбачаю в цьому користь і взаємовигоду як для НАТО, так і для України. Річна Національна Програма — це широкий документ, в якому українська влада поставила перед собою цілі та пріоритети у відносинах із НАТО. Українські громадяни мають зрозуміти таку важливу річ: не НАТО висуває перед Україною вимоги, а Україна сама ставить собі цілі, досягнення яких допоможе у реформуванні політичних інститутів, підвищенні демократичного контролю над обороною та безпекою, реформуванні оборонних інститутів та збройних сил задля підвищення їх ефективності, можливості утримування та покращення їх взаємодії зі збройними силами інших країн. Дійсно, в Україні існує багато хибних уявлень про НАТО, але важливо, щоб люди зрозуміли, що співпраця з НАТО, так само як і з ЄС, допомагає проведенню реформ в Україні.

Я маю уточнити, що оцінка впровадження РНП здійснюється НАТО, але ми, члени Парламентської Асамблеї НАТО, регулярно отримуємо інформацію з цього питання. Фактично це є основною метою проведення засідання Міжпарламентської ради Україна-НАТО в Києві 14 березня. Ми вислухаємо брифінги офіційних представників України та НАТО про виконання РНП за 2011 і перспективи на 2012 рік. Це надасть унікальну можливість парламентарям НАТО обговорити досягнення та проблеми у відносинах між Україною й НАТО з офіційними представниками НАТО, офіційними представниками України, та, що є найважливішим, зі своїми колегами з Верховної Ради.

«ІСНУЄ БАГАТО ПРИКЛАДІВ ВИГОДИ, ЯКУ УКРАЇНА ОТРИМУЄ ВІД СПІВПРАЦІ З НАТО»

— Як ви можете оцінити динаміку відносин між Україною і НАТО?

— Як я вже зазначав, відносини між Україною й НАТО є дуже динамічними. Цього року ми відзначатимемо 15-ту річницю підписання Хартії про особливе партнерство між Україною й НАТО, яке відбулось 1997 року. З 1997 року відносини між Україною й НАТО постійно розвиваються. 2002 року тодішній Президент України Леонід Кучма офіційно подав заяву про вступ України до НАТО. У період після помаранчевої революції під керівництвом президента Віктора Ющенка Україна активно просувалась до мети вступу до НАТО. Інтенсифікований діалог щодо прагнення України до членства в НАТО та відповідних реформ був розпочатий 2005 року, а під час Бухарестського саміту в квітні 2008 року члени Альянсу підтвердили перспективу членства України в НАТО, що є дуже важливим досягненням. Сьогодні двері НАТО залишаються відчиненими, і громадяни України мають вирішити, чи хочуть вони до них увійти. Євроатлантичне співтовариство з великою повагою ставиться до права української нації на визначення власних стратегічних цілей.

— Пане Агов, ви казали, що в Україні існує багато хибних уявлень про НАТО. Тому громадянам України було б цікаво почути від вас, які переваги дає їм співпраця нашої країни з Альянсом.

— Існує багато прикладів того, яку вигоду отримує Україна від співпраці з НАТО. Альянс допомагає Україні у впровадженні громадського контролю над збройними силами, у тому числі — парламентського контролю та участі громадянського суспільства в питаннях безпеки й оборони, в підготовці особового складу, в модернізації збройних сил задля посилення їх сумісності та здатності брати участь у міжнародних місіях. НАТО допомагає Україні стежити за паводками в басейні річки Прип’ять на кордоні між Україною та Білоруссю, який включає в себе Чорнобильську зону відчуження. НАТО й Україна обговорюють шляхи долання нових проблем безпеки, в тому числі — тероризму, розповсюдження зброї масового знищення та засобів її доставки, кіберзахисту й енергетичної безпеки. НАТО має потужний проект зі сприяння Україні в знищенні її надлишків стрілецької зброї. Як ви знаєте, Україна має величезні надлишки стрілецької зброї та легких озброєнь, а також тонни застарілих боєприпасів, які можуть поставити під загрозу безпеку суспільства, якщо вони потраплять у чужі руки чи випадково вибухнуть. Останній приклад: Україна і Польща невдовзі прийматимуть футбольний Чемпіонат Європи 2012; НАТО ділиться своїми знаннями і досвідом, допомагаючи обом країнам убезпечити цей великий міжнародний захід.