Позиція British Council

У розмаїтому та глобалізованому світі сьогодення першим кроком до успіху стає налагодження довготермінових контактів. У пошуках компромісів та порозуміння всі світові держави, зокрема, й Україна, не втомлюються саджати своїх дипломатів за столи переговорів. Чи можуть цьому процесу сприяти культурні організації, не причетні до великої політики? Представники британської культурної організації British Council в Україні стверджують, що вже майже 17 років поспіль їхні зусилля допомагають розвивати стосунки між Великою Британією та Україною. Якими є успіхи організації та чому вона навчила українських військових за останні сім років? Чи можуть українці похвалитися своїми знаннями перед цілим світом? Що про нашу державу думають закордоном і, зокрема, у Великій Британії? Свій погляд на це в інтерв’ю «Дню» представила керівник British Council в Україні Маргарет Джек.

— Чи можете ви розповісти, чим конкретно робота Британської Ради допомогла у розвитку стосунків між Україною та Великою Британією?

— Це стосується побудови довіри та зацікавлення Великою Британію. Ідеї та знання — це база для стосунків Великої Британії та України. Я б хотіла навести приклад, який стосується боротьби з кліматичними змінами. Одним з найбільших завдань, які постали перед Україною, є підвищення енергетичної ефективності. У всьому світі ми спостерігаємо зростання енергетичного сектору, і тому все людство несе відповідальність за спричинені цим кліматичні зміни. Британська Рада брала участь у спільному проекті з міською адміністрацією міста Манчестер. Наше українське представництво, в свою чергу, співпрацювало з адміністраціями українських міст. За нашої спільної ініціативи представники екологічних, енергетичних, освітніх організацій прибули на конференцію у Крим, щоб обговорити можливості застосування знань і досвіду України і Великої Британії задля вирішення проблем енергетичної галузі.

— Чи є якісь особливості діяльності British Council в Україні у порівнянні з іншими країнами?

— Я б хотіла розпочати зі спільних рис, адже Британська Рада працює у 190 країнах світу, і всі її представництва мають дуже схожі цілі. Найголовніше те, що British Council — це незалежна культурна організація, яка будує довіру та зацікавлення у співпраці з Великою Британією шляхом обміну знаннями й ідеями між людьми з усього світу. Як ми це робимо, значною мірою залежить від країни, в якій працюємо. Але загалом ми маємо три основні цілі: сприяти відкритості, процвітанню і сталому розвитку. Працюючи заради відкритості, ми розробляємо ряд проектів, присвячених міжкультурному діалогу. Нам важливо, як спілкуються між собою молоді люди з різних країн, як вони розуміють одне одного, як відчувають чужу культуру. Це, між іншим, допомагає їм ліпше зрозуміти культуру власної країни і власну ідентичність. По-друге, сприяння становленню і розвитку економіки знань. Ми віримо, що для успіху кожної країни і світу в цілому необхідно виховувати лідерів, які стануть основою освіченого й інформованого суспільства. Лише так можна створити сильне суспільство ХХІ століття. Наша третя мета — сприяння сталому розвитку. Найбільшим викликом для сучасного світу стає зміна клімату. Британська Рада підтримує екологічні ініціативи країн, в яких працює, включаючи Велику Британію.

Близько 18 місяців тому в багатьох європейських країнах ми провели дослідження, яке дозволило нам краще зрозуміти пріоритети і потреби молодих людей — що є важливим для них, що важливо для світу в цілому, чи розуміють вони цінність знань і досвіду інших країн, і ким вони хочуть бути. Ми поставили ці запитання молодим українцям, іспанцям, британцям, німцям, полякам. Ми дізналися про спільні проблеми, з якими стикаються молоді люди в усьому світі. Таким чином ми, зокрема, розробили програму «Міжкультурні навігатори». До участі в ній були запрошені 50 молодих українців, яким ми прагнемо показати важливість міжкультурного розуміння і взаємоповаги в нашому розмаїтому і глобалізованому світі.

— У вас є досвід викладання англійської мови в різних країнах світу. Якщо зробити порівняння, то яким є рівень освіти й володіння англійською в Україні?

— Рівень української освіти дуже високий. Я в Україні всього три місяці, але перед приїздом сюди я намагалась якомога більше дізнатись про Україну через інтернет. Так от, статистика показує, що рівень освіченості є дуже високим, як і кількість випускників шкіл, які вступили до вузів. Усе це свідчить про сильні освітні традиції в Україні.

— Який, на вашу думку, має імідж Україна за кордоном та у Великій Британії зокрема?

— Я вважаю, імідж України є дуже цікавим. Велика Британія дивиться на Україну крізь різноманітні події, і загалом імідж вашої країни формується на основі того, що британці бачать на телеекранах (власне, як і в усьому світі). Взяти для прикладу мою родину в Британії — найбільшим їхнім враженням про Україну була, звісно, помаранчева революція. Це була надзвичайна подія, коли тисячі людей на Майдані закликали до змін — ці телекадри притягували глядачів до телеекранів в кожному британському будинку. Інша подія, яка збирала перед телевізором цілі родини, був конкурс Євробачення, на якому перемогла Руслана. Тому спостерігати за повідомленнями новинних телепередач важливо для всіх, хто зацікавлений в Україні, хто хоче робити в ній свій бізнес. Ми бачимо, що це країна з дуже сильним потенціалом, яка хоче бути частиною об’єднаної Європи. Ми також докладаємо зусиль до того, аби про Україну знали більше — для прикладу, два місяці тому в рамках проекту Британської Ради «Виклики в школах» школярі з Британії приїхали до України, а юні українці — до Британії. Повернувшись, вони розповідали друзям та родичам про те, що побачили в місцях, які відвідали.

Хочу розповісти про особисте спостереження — імідж значною мірою залежить від того, з якої держави дивитися на Україну. Наприклад, коли я працювала в Індонезії, там говорили, що це холодна країна. Імідж України у Британії зовсім інший. Знаєте, коли я приїхала до Києва, то подумала, що це фантастичне місто, про що я раніше навіть не здогадувалась. Велику силу для формування іміджу має інтернет. Молоді люди у Британії, приміром, переважно користуються всесвітньою мережею. Коли я хотіла дізнатися щось про Україну, то читала блоги, проглядала повідомлення інформаційних агентств. Я також знайшла чимало хороших українських веб-сайтів. Я переглянула любительське відео про Україну, розміщене на youtube. Хлопець з відеокамерою йшов Андріївським узвозом і англійською мовою розповідав про Київ. І це дійсно було відображенням України. За 10 хвилин цей сюжет передав мені відчуття Києва.

Одним з моїх перших найбільших вражень після прибуття в Україну були відвідини фотовиставки газети «День». Цілком несподівано я потрапила на таку незвичайну, захоплюючу та цікаву подію. На мою думку, виставка показала контрастність України, передала почуття і переживання її громадян. Завдяки тим фотографіям можна було дізнатися про українців майже все. Вони сказали мені більше, ніж могли б сказати тисяча слів. Я стояла там і бачила всю Україну.