Право бути «іншими»
Розуміння «іншого» є найбільшою соціальною проблемою ХХI століття. Минули ті дні, коли представники Західної цивілізації могли вважати свій досвід і свою культуру нормою і розглядати культури інших народів як більш ранні стадії Західного шляху розвитку. Сьогодні сам Захід усвідомлює зарозумілу самовпевненість, що лежала в основі старого переконання.
На жаль, ця нещодавно здобута скромність, така необхідна для розуміння культури і традицій інших народів, загрожує перерости у релятивізм і сумніви в самій ідеї щирості та правдивості людських відносин. Може здатися неможливим поєднання об’єктивності з визнанням фундаментальних концептуальних відмінностей між культурами. Таким чином, відвертість культур несе в собі небезпеку девальвації наших цінностей.
Культура, саморозуміння і мова слугують сполучними ланками для всього, що ми вважаємо обов’язковим для людської натури. Протягом всієї історії людства, завжди й скрізь, ці основні елементи демонстрували нескінченні видатні здібності до інновацій.
Намагаючись пояснити таку різноманітність, дехто спирається на розуміння людської натури, а не на культуру. Соціобіологія, наприклад, намагається знайти зв’язок між мотивами, що визначають людські вчинки, і процесом розвитку людей. Прихильники цих поглядів заявляють, що культурні відмінності — це тільки поверхневі явища.
Ми ніколи не відкриємо закони, що поширюються на всі біологічні види, бо ніколи не зможемо діяти поза нашим особливим історично і культурно зумовленим розумінням того, що означає бути людиною. Наше пояснення занепаду та загибелі Римської Імперії не співпадає і не може співпадати з поясненням, що його дали цьому процесу у ХVIII столітті в Англії, і відрізнятиметься від пояснень, запропонованих у XXII столітті у Бразилії або в XXV столітті в Китаї.
Однак вважати, що прийняття культурних відмінностей вимагає відмови від прихильності істині, помилково. Найбільшим досягненням наукової революції XVII століття була розробка нової мови для природничих наук, очищеної від слів і виразів, що залишилися з часів Платона та Аристотеля і використовувалися у ранніх наукових мовах, вирощених ранніми цивілізаціями.
Однак універсальність мови природничих наук не можна застосовувати до вивчення людини та її відносин iз іншими людьми, де, постійно змагаючись одне з одним, існує безліч теорій і підходів. Мова гуманітарних наук грунтується на звичайному розумінні того, що означає бути людиною, жити в суспільстві, мати моральні переконання, прагнути щастя тощо. І не має значення, наскільки наші повсякденні погляди здаються сумнівними з погляду теорії, ми спираємося на власне розуміння основних елементів життя людини, які здаються настільки очевидними, що навіть не потребують формулювання. Саме наше власне сприйняття і створює складності при спробі зрозуміти людей іншого часу або інших місць.
Етноцентризм є результатом розуміння, що не викликає у нас сумнівів, якого не можемо позбутися, просто змінивши своє ставлення. Якщо підсвідоме сприйняття людини може перешкодити розумінню інших людей, і якщо воно настільки істотне для розуміння того, хто такі ми самі, що ми не можемо просто позбутися нього, то чи не означає це, що ми є заручниками наших власних переконань, не маючи жодної можливості ближче взнати інших людей?
Справжнє розуміння людських відносин потребує терплячого виявлення і видалення тих аспектів наших не висловлених вголос припущень, які спотворюють реальність «інших».
Наше розуміння «інших» може покращитися за рахунок цих виправлень, але воно все одно залишиться недосконалим. Якщо історіографія Римської Імперії, складена в ХХV столітті в Китаї, виявиться відмінною від нашої власної, це станеться не тому, що ми користувалися неправильними фактами. Підійматимуться інші питання, обиратимуться інші напрями роботи і підкреслюватимуться зовсім інші деталі. Звичайно, як і в наш час, деякі оцінки будуть більш етноцентричними та спотвореними, інші — більш поверхневими. Іншими словами, деякі будуть правильнішими і ближчими до істини, ніж інші.
Необхідно визнати, що наше буття не є єдиним на світі, що це просто одна з безлічі можливих форм. Розуміння «інших» не можливо без змін у розумінні самих себе — зміни в самосприйнятті змінюють наше саморозуміння, нашу мету і наші цінності. Саме тому мультикультуралізм часто зустрічає опір. Ми дуже сильно прив’язуємося до спотворених образів «інших» у нашій свідомості.
Багато хто визнає, що нас збагачує розуміння можливостей інших людей. Однак не можна заперечувати, що шлях до визнання їх існування і цінності може бути болючим. Критичний момент настає тоді, коли відмінності інших можуть сприйматися не як помилка, промах або результат людської діяльності, що багато в чому поступається нам, а як виклик iз боку життєздатної альтернативи.
Інші суспільства надають нам можливість ознайомитися з різними й часто бентежними формами людського буття. Нашим завданням є визнати ці інші форми, продовжуючи при цьому жити по-своєму.
Чарльз ТЕЙЛОР — професор філософії Північно-західного університету в Чикаго.
