Правосуддя навиворіт

Учора Міщанський суд Москви через майже два тижні зачитування вироку таки виніс вердикт у справі Михайла Ходорковського та Платона Лебедєва. Їх визнали винними та засудили кожного до дев’яти років позбавлення волі в колонії загального режиму. Вислухавши вирок, колишній глава надзвичайно успiшної російської нафтової компанії після півторарічного статусу арештанта та підсудного недвозначно заявив: «Вирок мені зрозумілий. Це — пам’ятник басманному правосуддю».

Фраза, сказана Ходорковським, здавалося б, спересердя, насправді якнайкраще відображає стан російської судової системи: пам’ятник за життя — однаково що смерть. Те, що рішення у справі колишнього глави ЮКОСу — політичне та не має нічого спільного з правосуддям, сприймається як аксіома. І не тому, що Ходорковський — безгрішний у плані бізнес-діяльності... Але через те, що від справи Ходорковського постійно віяло духом політичної помсти та банального пограбування (більша частина ЮКОСу за підсумками «справи» дісталася компаніям, пов’язаним із державою). Не випадково, очевидно, за результатами опитування на сайті радіостанції «Эхо Москвы», 90% слухачів відповіли, що в жодному разі не звернулися б за допомогою до президента Росії, якщо їм довелося б захищати свої права. Чи не дивно? Адже глава держави є гарантом прав громадян... І нехай це опитування не представницької соціологічної служби — але результат однаково шокує.

Думки з приводу вироку Михайлу Ходорковському розділилися. Група «Менатеп» у своїй заяві назвала процес над співробітниками ЮКОСу політично мотивованим і показовим. У свою чергу, заступник голови комітету Держдуми з бюджету та податків Ігор Ігошин вважає, що Михайла Ходорковського та Платона Лебедєва карають за спробу державного перевороту, просто держобвинувачі бояться відкрито про це говорити. На його думку, будь-яка країна повинна перешкоджати спробі держперевороту. Лідер опозиційної партії «Наш вибір» Ірина Хакамада вважає вирок Михайлу Ходорковському кричуще несправедливим. На її думку, цей вирок зайвий раз показав, що «в Росії немає незалежного суду».

АКТУАЛЬНИЙ КОМЕНТАР

Про наслідки «справи Ходорковського» — в коментарі Євгена МІНЧЕНКА, директора Міжнародного інституту політичної експертизи (Росія).

— Наскільки очікуваним був вирок Ходорковському?

— Те, що цей вирок буде обвинувальним і Ходорковський сидітиме, ніхто не сумнівався. Питання було лише в тому, скільки йому дадуть. Передбачалося все-таки, що від шести до восьми років, — дев’ять років усе ж забагато, особливо з огляду на те, що не спливло нічого, що підтвердило б початкові розмови про відвертий кримінал, пов’язаний з убивствами. Залишилася лише економічна складова злочину. Загальновідомо, що будь-якого російського бізнесмена сьогодні можна сміливо посадити за те ж саме, за що посадили Ходорковського.

— У такому випадку, чи можна назвати рішення суду політичним?

— Це не зовсім політичне рішення... Уся справа Ходорковського була демонстрацією для бізнесу того, що Путін і його команда не дозволять великому капіталу грати першу скрипку в російській політиці. Це була спроба екстремальними методами встановити правила гри для бізнесу, щоб він зрозумів — від оцього до цього можна, а сюди вже не можна. У принципі, все закономірно. Чесно кажучи, якби було менше дріб’язкової метушні навколо справи Ходорковського — то швидше, то повільніше приймають обвинувальний висновок, то якась техніка приїжджає ремонтувати дороги туди, де запланований пікет прихильників Ходорковського, — якби цього не було, те все мало б не лише пристойнiший вигляд, а й менш непристойний. Я розумію, що не особисто Путін віддавав ці розпорядження, а якісь запопадливі виконавці намагалися в такий спосіб засвідчити свої вірнопідданські почуття, проте виглядала ця метушня просто некрасиво.

— Чи не здається вам, що таким «показовим виступом» російська влада закладає міну уповільненої дії?

— Безсумнівно, справа ЮКОСу сьогодні не закінчилася, вона триватиме. Насправді головна проблема — це не стільки Ходорковський, скільки ситуація з західними акціонерами, що теж постраждали в результаті цієї історії. Владі дуже серйозно слід замислитися, щоб завчасно спробувати врегулювати взаємини з західними акціонерами ЮКОСу, інакше це може обернутися певними проблемами після 2008, 2012 років. Головне, що на сьогодні незрозуміла процедура, згідно з якою ці взаємини можна буде врегулювати.

— То чи не почнеться відтік західних капіталів із Росії?

— Думаю, що ні, оскільки останнім часом влада дала кілька сигналів бізнесу про те, що це одиничний випадок, — була показова ситуація, ми розставили всі крапки над «і», а тепер, коли позначили те, що можна, і те, що не можна, давайте грати в інвестиції, у нормальні, плідні взаємини бізнесу та держави. Зрозуміло, що в цій логіці є серйозні вади, адже не можна сьогодні грати за одними правилами, а завтра за іншими. Для бізнесу основним фактором є саме стабільність. Проте Росія — дуже цікавий ринок, особливо для західних інвесторів...

— І тому вони погодяться грати за будь-якими правилами російської влади?

— Вони будуть змушені погодитися за умови обіцянки, що подібних «розборів польотів» уже не буде, що це був разовий ексцес.

— Проте Захід — це не лише інвестори. Які, на вашу думку, будуть політичні декларації з приводу вироку Ходорковському?

— Вони неминучі. Обов’язково хтось щось скаже, Захід заявлятиме, що це політична справа. А головне — наступний етап. Рано чи пізно справа Ходорковського дійде до оскарження Європейським судом із прав людини. У такий спосіб наступною інстанцією так чи інакше буде Європа. Тому ситуація досить проблемна, і я, чесно кажучи, не розумію, як влада має намір її врегулювати. Коли справа дійде до Європейського суду, я не впевнений, що європейський суддя слово в слово зачитуватиме обвинувальний висновок російського...

— Однак не лише Захід вважає, що вирок Ходорковському має політичний характер. Усередині самої Росії відбуваються досить масові протести проти цього вироку. Як розвиватиметься ситуація в Росії тепер?

— Ніяк не розвиватиметься. Коли саджають мільярдера — це приємно та радісно для значної частини населення, можливо, навіть для більшої...

— Але для багатьох Ходорковський був благодійником, особливо в Сибіру...

— Так, ви маєте слушність. Це можна сказати про Томську область, де присутність ЮКОСу дуже серйозна. Там досі дуже високий персональний рейтинг Ходорковського, там же, особливо після його арешту, дуже сильно впав рейтинг Путіна. Проте це все-таки радше разові ситуації. Так, у Ходорковського були дитячі будинки, які він забезпечував та в яких незрозуміло навіщо влаштовували обшуки, в нього було багато стипендіатів. Але що поробиш? Зрозуміло, що в Нефтєюганську, в Ангарську, де розташовані переробні підприємства ЮКОСу, Ходорковському дуже симпатизують. Але ці люди не становлять великої маси, що могла б справді голосно заявити про себе. Їх недостатньо, щоб організувати масовий протест.

— Як вважаєте, Державна Дума як «оплот і захисниця» демократії в Україні не повинна потурбуватися про права опозиційних бізнесменів у самій Росії? Може, вартувало б зробити чергову заяву, на зразок тієї, що недавно була прийнята на адресу Києва?

— ...Це риторичне питання, ви самі знаєте на нього відповідь. Дума неодноразово позначала свою позицію, яка зводиться до того, що справа Ходорковського не є політичною. У Думі більшість у пропрезидентської партії «Единая Россия» — звісна річ, ніхто не є настільки божевільним, щоб виступати проти рішення самого президента. Точніше, рішень тих, кого надихнув президент...