Прем’єр уп’яте?

На позачергових парламентських виборах у Ізраїлі дві ключові конкурентні партії прийшли до фінішу з практично однаковою кількістю голосів. Після того, як ЦВК Ізраїлю порахувала 97% голосів, стало відомо, що партія «Лікуд» чинного прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньяху отримала 26,28% голосів, у той час як політичний альянс «Кахоль-лаван» («Біло-синій») на чолі з колишнім начальником генштабу армії оборони Ізраїлю Бені Ганцом та журналістом і письменником Яїром Лапідом — 25,97%, передає The Times of Israel. Таким чином обидві політсили отримають по 35 (зі 120) місць у Кнесеті. Прохідний бар’єр становив 3,25% голосів, тож до парламенту пройшли представники ще дев’яти партій.

Однак через те, що ніхто не набрав абсолютної більшості, тепер у Кнесеті має бути сформована коаліція. Спершу президент Реувен Рівлін запитає партії, кого вони підтримують на посаді глави уряду, а потім обере партійного лідера, який і намагатиметься сформувати коаліцію.

Більшість ЗМІ пишуть про високу вірогідність того, що прем’єром уп’яте стане Біньямін Нетаньяху, в нього — найбільші шанси домовитися про політичний союз, адже партії правого спрямування отримали щонайменше 60 місць. Майже всі вони вже заявили, що рекомендуватимуть на посаду прем’єра Нетаньяху, пише Haaretz. Отже, повідомляє Бі-Бі-Сі, він стане найбільш довготривалим прем’єром країни, обігнавши одного з засновників Ізраїлю Давида Бен-Гуріона. Водночас DW нагадує, що раніше генпрокурор мав намір висунути Нетаньяху обвинувачення в трьох корупційних справах. Крім того, критику викликало те, що заради перемоги прем’єр пішов на співпрацю з радикальною партією послідовників рабина Меїра Кахане.

«СКЛАДАЄТЬСЯ ВРАЖЕННЯ, ЩО ЦЕ ТИМЧАСОВА ПЕРЕМОГА»

В’ячеслав ШВЕД, завідувач відділу історії країн Азії та Африки Iнституту всесвітньої історії НАН України:

— Останні повідомлення про те, що партія «Лікуд» Нетаньяху може об’єднатися з праворадикальними силами в коаліцію, викликає занепокоєння. Це може створити дуже небезпечну ситуацію для всього Близькосхідного регіону, особливо щодо перспектив мирного врегулювання ізраїльсько-палестинського конфлікту. Нетаньяху, як ніхто з ізраїльських прем’єрів за останніх кілька десятиліть, виступав відкрито проти мирного варіанту врегулювання ізраїльсько-палестинського конфлікту. Для того, щоб досягти успіху, він максимально використав націоналістичну істерію, яку довів до надзвичайно високої температури. Навіть свого головного супротивника, колишнього начальника генштабу, очільника партії «Синьо-білий» Бені Ганца він називав не інакше, як зрадником, який обслуговує арабські інтереси. Якщо він справді переможе, це буде остаточним знищенням на видиму перспективу шляхів врегулювання палестинсько-ізраїльського конфлікту. Тобто палестинська проблема може бути знята з порядку денного насильницьким чином.

Серйозну допомогу Нетаньяху надав передусім Дональд Трамп, який зробив усе можливе для того, щоб допомогти йому перемогти. Протягом двох років перебування на посаді президента Трамп максимально використовував антиіранську карту, вийшовши в односторонньому порядку з ядерної угоди з Іраном, увівши санкції (що дуже схвально сприйняв Нетаньяху), а також здійснивши всі останні кроки, спрямовані на те, щоб остаточно перекреслити основні формати врегулювання конфлікту, які починаючи з 90-х рр. обстоювали попередні американські президенти, тобто дводержавне врегулювання. Трамп оголосив, що США вважають Єрусалим столицею Ізраїлю, переніс туди посольство, а 25 березня визнав, що юрисдикція Ізраїлю поширюється й на Голанські висоти.

Також певну допомогу забезпечив і президент Росії Володимир Путін, який спритно грає на суперечностях між арабами та ізраїльтянами. Буквально за кілька днів до виборів він також підіграв: коли Нетаньяху приїхав у Москву на перемовини — офіційно, щодо Сирії — він зізнався, що РФ допомогла знайти в Лівані могилу солдата, який зник безвісти 1982 року, коли ізраїльська армія проводила там військову операцію. Домовину загиблого дуже помпезно привезли до Ізраїлю, і ця подія також серйозно сприяла тому, щоб Нетаньяху отримав додаткові бали.

Він уже заявляв під час передвиборчої агітації, що коли стане прем’єром, наступним етапом буде розширення суверенітету Ізраїлю на найбільші ізраїльські поселення на Західному березі. Фактично, йдеться про анексію Західного берега, і це поставить хрест на всіх спробах створити незалежну палестинську державу. І, попри те що деякі арабські країни доволі відчутно зблизилися з Ізраїлем останнім часом, передусім на загальних антиіранських позиціях, думаю, ані Саудівська Аравія, ані Єгипет, ані ОАЕ не перейдуть червоної лінії, якщо Нетаньяху буде всерйоз займатися фактично анексією Західного берега.

Втім, складається враження, що це тимчасова перемога Нетаньяху. Він фактично «вижав» усе з право— і ультранаціоналістичних сил. У нього абсолютно неконструктивна позиція, яка дуже серйозно критикується в самому ізраїльському суспільстві. Він закриває шлях для розв’язання палестинсько-ізраїльського конфлікту, без якого весь цей регіон не здатен побудувати себе, як єдине ціле, об’єднати зусилля арабів і ізраїльтян для того, щоб розбудувати регіон процвітання, про що мріяли найкращі ізраїльські політики минулого століття Іцхак Рабин, Шимон Перес та інші.

Однією з основних особливостей виборчої кампанії стала поява такого сильного політика, як колишній начальник генштабу ізраїльської армії, генерал Бені Ганц. Він буквально за три місяці досяг такого результату, й це вселяє надію, що в Ізраїлі з’явився новий політик, який може стати серйозним суперником, врешті-решт перемогти Нетаньяху та запропонувати Ізраїлю більш конструктивну стратегію розвитку й взаємовідносин із сусідніми країнами.