Преса вмирає першою

...Щодня надходять повідомлення про те, як припиняє існування та чи інша російська газета, скорочують штат телекомпанії та радіостанції... Збанкрутілі «олігархи» не дуже думають сьогодні про тих, кого вони запрошували на роботу, кому обіцяли золоті гори... Колеги також не поспішають висловлювати співчуття. Пригадую, коли в серпні 1991 року було на якийсь час припинено вихід газети «Правда», ми — тоді команда молодої й упевненої в пріорітеті свободи преси «Независимой газеты» — складали цілого листа на захист колег! Де те благородство? У виданнях, які ще залишилися, лише рахують, якою величезною була платня в журналістів тепер закритого «Русского телеграфа» й чи потрібні були їм службові мобільні телефони. І ніхто — практично ніхто — не наголошує на тому, що об’єднання «Известий» та «Русского телеграфа» відбувається не з професійних причин — скажімо, тому, що ці два видання логічно доповнюють одне одного, а лише через те, що вони належать до одного, «онексімівського» холдингу. І якщо з’єднають «Новые известия» та «Независимую газету» — також лише через те, що так заманеться Борисові Березовському...

Такі несхожі видання, такі різні колективи, такі відмінні моделі й читацькі аудиторії... Що ж, преса в Росії стає однією з перших жертв краху того суспільства, яке їй так подобалося, суспільства, де кланова економіка й кланова політика обслуговувалися клановою ж пресою. Де нічого справжнього, на жаль, так і не побудували... Не збираюсь нікого захищати, але, як на мене, журналісти все ж таки сприйняли ці правила гри майже останніми — судоми чесності спостерігалися в російської преси аж до президентських виборів...А потерпають вони одними з перших — хоча, може, саме цей сумний досвід дозволить хоча б комусь у Росії зрозуміти, що економічно вільна й політично незалежна преса — це все ж таки не так і погано...

№186 30.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»