Про чиказьких хлопців і чиказький характер,

Усім відомо, що чиказьці — «тверді» хлопці. Вони наполегливі у досягненні мети. Дехто навіть порівнює їх із донецькими. Але, як відомо, порівняння завжди «кульгають». Справді, чиказьці є наполегливими у досягненні мети. Адже в Чикаго, яке часто називають «диким містом» або «містом із широкими плечима», почали будувати перші хмарочоси, вперше у США запровадили санітарно-гігієнічні норми, і саме в чиказькому університеті здійснили першу ланцюгову реакцію в рамках проекту «Манхеттен». А про часи Аль Капоне тут нагадують лише сувеніри. Мабуть, не випадковим є те, що 87 випускників цього університету стали нобелівськими лауреатами. Жоден інший університет у світі не може похвалитися такими показниками. Невипадково це місто славиться своєю архітектурною та економічною школами. Саме чиказькі економісти допомогли поставити на ноги чилійську економіку. В цьому місті працював всесвітньо відомий архітектор Френк Райт. У Гайд парку є будинок, який він збудував для себе. У Чикаго народилися держсекретар США Гілларі Клінтон і нинішня перша леді Мішель Обама. Її чоловік Барак Обама вважає Чикаго рідним містом. Адже саме тут він зробив юридичну кар’єру, в 2004 році став сенатором від штату Іллінойс, а в 2008 році — президентом США. У нього й досі там є власний будинок, до якого нікого не допускають. Він перебуває під охороною спецслужб.

Хоча Обама не народився в Чикаго, він демонструє наполегливість і твердість, притаманну чиказьцям. Йому і членам його команди, більшість з якої були вихідцями з цього міста, вдалося подолати потужну республіканську машину під час президентських виборів у 2008 році. І схоже, що це йому вдасться повторити цього року. Згідно з опитуваннями громадської думки, нинішній глава Білого дому має перевагу над Міттом Ромні, кандидатом від Республіканської партії.

Досить показовою є наполегливість, з якою Обама намагається рекламувати своє місто. Йому лише після другої спроби вдалося провести у Чикаго величезний міжнародний захід — найбільший в історії Організації Північноатлантичного договору саміт, в якому взяло участь 60 глав держав та урядів країн-членів НАТО та партнерів. Як відомо, на початку жовтня 2009 року Обамі не вдалося заручитися необхідною кількістю голосів у Міжнародному олімпійському комітеті для того, щоб Чикаго було визначено місцем проведення літньої Олімпіади в 2016 році. І це попри те, що американський президент разом із дружиною Мішель прибув до Копенгагена й особисто агітував за рідне місто. Тоді більшість делегатів підтримало кандидатуру Ріо-де-Жанейро.

Місто повною мірою скористалося можливостями, які надавало проведення такого масштабного форуму для підвищення свого іміджу. Нинішній мер, у недавньому минулому шеф адміністрації Обами, Рам Емануель так підсумував значення цієї події для Чикаго: «Приймаючи саміт НАТО, ми посилили, підтвердили і підживили роль Чикаго на світовій арені». На вечірці для іноземних журналістів мер вітався з кожним і дізнавшись, що я з України, сказав, що його батько є вихідцем з Одеси, й він збирається колись побувати в Києві, місті-побратимі Чикаго.

Президент Обама зі своїм персоналом під час саміту жив у готелі «Шератон». На заключній прес-конференції він визнав, що мешканці могли мати труднощі з пересуванням по місту через закриття деяких вулиць, узбережжя, а також через пересування делегацій і вуличні протести. «Це частина плати за статус світового міста. Я заохочував кожного з гостей саміту робити покупки. Я хочу прискорити розвиток економіки рідного міста», — сказав президент. На його думку, гості чудово провели час у Чикаго. «Гадаю, що чиказьці, з якими вони спілкувалися, були максимально добрими й гостинними. Тому мені залишається лише пишатися цим», — підкреслив Обама.

Справді, рекламу Чикаго, третього після Нью-Йорка й Лос-Анджелеса за кількістю населення міста США, постійно транслювали на телеканалах, а також «крутилася» на моніторах у прес-центрі для журналістів, що висвітлювали цей саміт. До слова, журналістам (а їх було понад дві тисячі) створили всі умови для роботи. Їх доставляли до Маккормік плейс — найбільшого в Північній Америці виставкового центру — шатлами, що курсували кожні 10 хвилин від готелю Hyatt Regency Chicago. Перед тим як зайти до автобуса, журналісти проходили перевірку через рамки, а їхні сумки в окремій кімнаті перевіряли собаки.

Я переконався в тому, що чиказьці дуже привітні й гостинні. Вони завжди відгукувалися на прохання підказати дорогу. Саме завдяки доброзичливості чиказьців уперше скористався громадським транспортом і самостійно добрався до будинку американця, який запросив мене до себе додому в рамках програми «Гостинність». Усі, до кого я звертався, а це були переважно темношкірі, підказували, як пройти, на який автобус сісти. А водій автобуса зупинився практично біля будинку, який я шукав.

Навіть якщо хтось поспішав і обганяв на сходах у метро, то при цьому вибачався. Поліцейські, яких було дуже багато під час саміту, були ввічливими. Треба віддати належне американським правоохоронцям, які попередили теракти, заарештувавши п’ятьох підозрюваних. Крім того, поліція Чикаго стримала натовп демонстрантів, які намагалися прорватися до місця проведення саміту НАТО.

Одна жінка-поліцейський сказала, що довелося багато працювати й мало спати минулу ніч, разом із тим вона зізналася, що їм доплачують за додаткові години роботи. Вона порадила подивитися Міленіум парк і показала, де він розташований. Інший поліцейський не радив заходити до Macy’s, пожартувавши: «Він з’їсть усі ваші гроші».

Слід відзначити, що система громадського транспорту в Чикаго є досить розгалуженою й водночас простою: в місті є чотири лінії метро, багато автобусних маршрутів. Тут дуже легко орієнтуватися: авеню простягаються з півночі на південь, а вулиці зі сходу на захід. І чиказьці дуже задоволені, що громадський транспорт не приватизовано.

Чикаго — це місто, яке чудово поєднує архітектуру з природою, гостинність із чистотою. Досі найвищою будівлею в США залишається хмарочос Вілліс (Tower Willis), який раніше мав назву Sears, але цю будівлю викупила родина Вілліс і, відповідно, перейменувала її на свою честь. У місті кожна будівля є оригінальною. Я лише побачив дві однакові висотки, які можна назвати вежами-двійниками. Більше того, хмарочоси чудово поєднуються зі старими будівлями й не поглинають зелених насаджень, як це досить часто має місце в нас. Чикаго буквально потопає в зелені: багато будинків оповиті диким виноградом, у місті дуже багато парків, є свій Гайд-парк. І незабутності цьому місту надає парк «Міленіум» з оригінальними модерними спорудами, зокрема з величезною дзеркальною сферою.

У Чикаго багато театрів. І багато з них мають спонсорів, імена яких дрібнішими буквами написані над назвою театру. На вулицях тут чисто, ніде немає ні недопалка, ні папірця, незважаючи на те, що по вулицях багато хто ходить із пластиковими стаканчиками з Кока-Колою або кавою. З пляшкою пива я не бачив жодної людини. Крім того, вразило те, як красиво прикрашають тротуари, біля зупинок можна побачити висаджені квіти, й ніхто їх не зриває, не топче, багато квітів — у корзинах біля кафе.

Коли я забирав багаж у готелі, то носій, побачивши, що я з України, запитав: коли Україна вступить до НАТО? Мабуть, краще було б це запитання поставити українському Президенту, який брав участь у саміті НАТО і свого часу виступав за вступ нашої країни до Організації Північноатлантичного договору й навіть голосував за відповідний закон 2003 року.