Про нас
«Зважаючи на приховану й насильницьку природу торгівлі жінками, обсяг її дуже важко визначити. Однак після краху комуністичної системи чітко вимальовується характер цієї торгівлі. Рух жінок зі Сходу відбувається у два етапи. Перший етап полягає в контрабанді українок, росіянок, молдованок і білорусок до країн Центральної Європи. На другому етапі цих жінок і представниць слабкої статі Центрально- європейських країн перевозять до західних міст. Нині слов’янки переважають філіппінок і таїландок у європейських борделях. Деякі із таємно перевезених жінок процвітають у сексіндустрії, щорічний обіг якої в Європі становить $9 млрд. Переважно це ті, кому пощастило влаштуватися на роботу у прибуткових експортних агентствах. Проте набагато більше жінок, яких було зваблено фальшивими обіцянками про краще життя, потерпають і фінансово, і фізично, і морально. ...Скільки б не читати мораль, це не матиме жодних наслідків, якщо не буде розв’язано ширшу проблему, яка живить постачання жінок: фемінізація бідності в Східній Європі. Після краху комунізму жінки зазнають економічних труднощів у непропорційному відношенні. Наприклад, дві третини безробітних Росії становлять представниці слабкої статі. Жінки дедалі частіше стають годувальницями родини, навіть тоді, коли вони втратили роботу внаслідок промислової реструктуризації. Втрата можливостей працевлаштування змушує жінок зі Східної Європи наражатися на ризик, на який би ніколи не осмілилися західно-європейки».
«Економіст», 1 вересня
«Деякі країни Євросоюзу, зокрема Німеччину і Австрію, дуже непокоїть думка про те, що невдовзі розріджена лісова смуга (Біловезька Пуща) стане східним периметром ЄС. Ці країни хотіли б обладнати цей кордон на зразок американського мілітаризованого кордону із Мексикою, щоб відгородитися від небажаних мігрантів, контрабандистів та інших небажаних елементів. Польща, навпаки, хотіла б мати добре патрульований, але фізично відкритий кордон. Поляки стверджують, що встановлення на кордоні з Україною та Білоруссю високої огорожі із колючим дротом та високотехнічними системами спостереження можливо було б на руку західноєвропейським політикам-популістам, але це серйозно б образило східних друзів Польщі».
«Економіст», 1 вересня
«Пошук альтернативних українському варіантів транзиту російського газу на Захід «Газпром» розпочав давно. Однак до останнього часу Київ всіляко перешкоджав таким проектам. Схиливши на свою сторону поляків, Україна давала зрозуміти, що втрачати прибутки від транзиту російського газу не збирається. Однак жорстка позиція Росії примусила Київ відступити. Україна запропонувала «Газпрому» створити СП, якому в довгострокову концесію була б передана транзитна магістраль. Однак умови виявилися такими невигідними (Росія явно ставилася в положення «молодшого» партнера), що варіант відпав ще до розгляду. На думку представників «Газпрому», створення консорціуму (з французької Gaz de France, німецьким Ruhrgas і Wintershall, а також італійської ENI) для будівництва обхідного газопроводу, можливо, полегшить переговори з Польщею, яка досі не дала згоди на проведення газопроводу через її територію. Таку ж думку висловив учора віце-прем’єр Віктор Хрістенко».
«Сегодня», 30 серпня
«Хто був ініціатором введення нового режиму на українсько-російському кордоні, не повідомляється. Скоріш за все сторони вирішили поділити лаври по-братськи. На користь такої версії говорить той факт, що заклики змінити порядок перетину кордону зазвучали в обох країнах останнім часом досить виразно. У Росії вони пов’язані із хвилею тероризму і другою чеченською війною, а в Україні — з введенням візового режиму її західними сусідами у зв’язку із вступом в Євросоюз. На Україні за зміну прикордонного режиму ратували саме ті політики, які виступають за вихід із СНД, противопоставляючи російський напрям української політики європейському. Правда, тема закриття східного кордону, скоріш за все, дуже непопулярна для виборців, якщо великі партійні лідери її поки що не піднімали. Однак серед примикаючого до них прошарка еліти вона дебатується все активніше. Як вважає голова комітету Верховної Ради по закордонним справам Ігор Осташ, «політики почали розуміти значення кордонів, вартість безвізового в’їзду, який обертається величезними збитками. Тому Україна приречена змінити своє відношення до східних кордонів». Згадані політичні сили будуть задоволені поїздками по закордонних паспортах як «першою ластівкою», але будуть вимагати подальших кроків, зокрема, візового режиму, бо тільки він дозволяє приймаючій стороні регулювати поїздки іноземців. Особливо цей тиск може посилитися в тому випадку, якщо Польща все-таки введе візовий режим з 2003 р».
«Независимая газета», 1 вересня
