Про нас
«Люди, котрі прийдуть до влади в Росії і в Україні внаслідок наступних виборів, будуть набагато доброзичливіше настроєні повідношенню до Югославії — або того, що від неї залишиться після війни. Тож що цілком можливе створення союзу Росії, Білорусії, Югославії та України. І не виключено, що знайдуться й інші держави, обтяжені своїми внутрішніми проблемами, які захочуть приєднатися до цієї четвірки. Поступово наш світ зможе знову розколотися на два табори. Про такі наслідки нинішньої війни сьогодні майже ніхто не говорить. А треба б...»
«Трибуна», 20 квітня
«Наш МЗС спільно з федеральним президентом Герцогом приблизно рік тому висунув таку ідею: ми повинні довести до свідомості німецького суспільства, що Україна — це друга (перша. — Ред. ) за територією європейська країна, приблизно така ж, як Франція, з населенням близько 50 мільйонів чоловік. Хто це, власне кажучи, знає? Хто знає, що там відбувається? Отже ми заснували німецько-український форум... Мета нашої роботи — сприяти ознайомленню з Україною, її розумінню, усуненню її труднощів... Я, наприклад, дізнався, що 26 німецьких міст є побратимами українських. Дізнався, що Німецька академічна служба з питань зв'язків із закордоном підтримує в Україні близько 600 студентів. Я зазначив, що багато університетів та інститутів в Німеччині мають зв'язки з Україною. Я не знав, що, наприклад, місто Зінген щороку відправляє своєму українському побратиму інсуліну на 30 тисяч марок. Я не знав, як багато існує культурних зв'язків і відносин між людьми двох країн. Громадськість вважає, що якщо такі мости є, ми повинні їх зміцнювати й будувати далі».
(З інтерв'ю Маттіаса Кляйнерта, голови німецько-українського форуму) «Штутгартер нахріхтен», 21 квітня
Головною метою візиту Черномирдіна до Грузії, Азербайджану та України було оголошено «проведення поглиблених консультацій з керівництвом цих країн щодо шляхів урегулювання югославської кризи». Про інші, «неголовні», цілі не повідомлялось. Разом із тим можна передбачити, що балканській проблемі на переговорах у Тбілісі, Баку та Києві було приділено не найголовніший час та увагу. Зрозуміло, що Азербайджан, Грузію та Україну було вибрано для переговорів неспроста. Їхня співпраця, що активізується, не може не непокоїти Москву. Відомо, що цими днями вони провели спільні військові навчання з охорони грузинської ділянки нафтопроводу Баку—Супса, а перебуваючи у США, збираються оформити приєднання Узбекистану до організації ГУАМ. У свою чергу Віктор Черномирдін мотивував вибір місць свого відвідування тим, що у лідерів Грузії та Азербайджану вже є досвід у розв'язанні міжнаціональних конфліктів, «а від відування України — без коментарів».
«Независимая газета», 22 квітня Підготувала Наталя ВІКУЛІНА, «День»
