Про нас

Так, справді, в Україні, як і раніше, процвітає корупція, а уявлення про демократію мають розмитий характер, але, принаймні, сьогодні українці мають із кого вибирати собі президента. Вони не віддають свої голоси наосліп, їм ніхто не закриває рота, і вони мають свободу вибору. Вони не сплять, розмахують прапорами і марширують вулицями не тому, що їм наказали це робити, а тому, що вони свято вірять у те, що їхні голоси мають щось змінити. Вони вірять у те, що в кінцевому результаті бажання народу буде задоволено, і завтра буде краще, ніж учора. Недільне голосування вже саме по собі є виявом свободи вибору, що передбачає дотримання прав виборців і жорсткішу звітність офіційної влади. Не має різниці, яким буде підсумок, бо український народ уже переміг.

Уряд Буша та його союзники в Європі мають примусити Путіна дотримати даного ним слова — визнати перемогу Ющенка, якщо вона станеться. Зі свого боку, Ющенко мусить у цьому разі швидко порозумітися з російськомовними виборцями у Східній Україні, де позиції Януковича є дуже сильними. Ющенко підтримував із Москвою хороші вiдносини, коли сам був прем’єр-міністром, і, якщо він хоче, щоб українська економіка розвивалася, йому доведеться підтримувати їх і надалі. Він хоче встановити такі самі близькі відносини із Заходом, і президент Буш, так само, як і лідери країн Європи, має бути готовим підтримати Україну та її молоду демократію. При цьому вже зараз влада деяких європейських держав дає зрозуміти Ющенку, що його надії на швидку інтеграцію України до західних організацій, таких, як НАТО та Європейський Союз, не такі вже близькі до виконання. Відкрито протистояти неоімперіалістичним устремлінням Путіна, який намагається більшу частину колишнього Радянського Союзу знову зібрати під руку Москви, ані Буш, ані інші лідери західного світу не готові. Явна нерішучість Заходу стосовно подій, що відбуваються в Україні, акцентує всю абсурдність спроб Путіна та його оточення подати українські вибори як продукт американської змови або боротьбу за геополітичне панування. Якщо Ющенко і може чимось бути небезпечним для президента Росії, то лише тим, що в себе на батьківщині він зміцнить інститути ліберальної демократії, які в Росії Путін невтомно викорінює. А вже якщо Захід у чомусь винен, то тільки в тому, що робить благородну справу — не дає загинути паросткам демократії у громадянському суспільстві. Політична трансформація в Україні минула б набагато спокійніше, якби не було цього грубого втручання з боку Росії. І зараз зовсім не обов’язково Україна перетвориться на поле битви між Заходом і Сходом — якщо Росія сама того не захоче.

Новий український президент, який переміг на хвилі народної й демократичної помаранчевої революції, має виправдати очікування людей. Легітимність, завойована в боротьбі з режимом хабарників і фальсифікаторів, авторитет, не заплямований жодними підозрами, безперечна особиста хоробрість перед обличчям таємних підступів своїх противників — усе це дає йому кредит довіри, який він має використати на посаді, де матиме реальну — але не всю — владу... Головне, з чим зіткнеться президент Ющенко — це сила опору й шкідлива активність олігархів та інших бюрократів (цивільних і військових), які дозволили здійснитися неминучим політичним змінам, щоб проконтролювати розвиток ситуації та зберегти свої привілеї. Це буде своєрідний «четвертий тур», негласний і жорстокий, що вже мав прецеденти в Румунії та Сербії. Треба, щоб міжнародна спільнота не оминула його своєю увагою, коли демократичні формальності буде в цілому дотримано.

Результат виборів відбиває потужний геополітичний зсув у колишній радянській республіці з 48-мільйонним населенням, затиснутій між ЄС та чимдалі більш напористою Росією. Колишній глава Нацбанку Ющенко, який схиляється до Заходу, обіцяв привести Україну в ЄС і НАТО в той час, як Янукович, підтримуваний Кремлем, хотів зміцнити політичні й комерційні зв’язки з Москвою... Янукович звинуватив свого суперника в тому, що він влаштував державний переворот за підтримки Заходу і попередив, що його прихильники можуть піти на Київ маршем. Однак підтримка Януковича, судячи з усього, пішла на спад. Багато виборців кажуть, що хочуть, щоб політична криза, яка паралізувала країну більш ніж на місяць, завершилася... У східних і південних регіонах, що підтримують тісні культурні й комерційні зв’язки з Москвою, все ще побутують розмови про відокремлення від Західної України в разі, якщо Ющенка оголосять переможцем. «Я думаю, що в Україні не один народ, а два», — каже інженер iз Харкова Олег Долубець. Але навіть на сході кількість прихильників Януковича помітно зменшилась після того, як Леонід Кучма і Кремль дистанціювалися від подій, і на державному телебаченні почали подавати повнішу інформацію про опозицію. Зокрема, виборчій кампанії Януковича сильно зашкодив визнаний європейськими фахівцями факт отруєння Ющенка.